Ухвала суду № 34025394, 03.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 р.Справа № 814/1461/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.при секретаріДанюк А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Лиман" до Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2013р. № 0000791504, № 0000801504, -

встановиЛА:

Публічне акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Лиман" (далі - позивач, ПАТ "СЗ "Лиман") звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (далі - відповідач, ДПІ в Заводському районі ) з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.03.2013р. № 0000791504, № 0000801504, мотивуючи тим, що висновки актів перевірки, на підставі яких прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, не відповідають нормам діючого законодавства, є непідтвердженими, податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства.

Суд першої інстанції своєю постановою від 22 квітня 2013 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби №0000791504 від 20.03.2013 р., №0000801504 від 20.03.2013 р.

Державна податкова інспекція в Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна податкова інспекція в Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 21.02.2013 р. по 27.02.2013 р. посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ "СЗ "Лиман" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2012 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2012 року, що декларувалось у період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року, результатом якої є складений акт перевірки від 05.03.2013 року №722/15-419/01373890.

Відповідно до п. 200.1 абз. "а", п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.03.2013 р., №0000791504, №0000801504.

Згідно з поданою ПАТ "СЗ "Лиман" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва податковою декларацією з ПДВ за грудень 2012 року з урахуванням уточнюючого розрахунку сума бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку складає в сумі 511673 грн., яка сформована з урахуванням від'ємного значення різниці за листопад 2012р. - 3853грн. та грудень 2012 року - 507820 грн.

Відповідно вимогам п.200.4 ст. 200 ПК України "Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного: відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду".

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для визначення права підприємства на відшкодування податку на додану вартість по проведеним господарським операціям з постачальниками необхідно встановити наявність трьох обов'язкових підстав у їх сукупності: здійснення операції з придбання товарів (п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК У країни); наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість (п. 198.6 ст. 198 ПК України); фактична оплата сум податку отримувачем товарів/послуг постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України (п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200 - 200 ПК України).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На думку Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, причиною розбіжностей між даними позивача та ДПІ у Заводському районі є те, що відповідачем враховувались не суми податку, сплачені у ціні придбання товарів/послуг, а до розрахунку включались виключно суми, які не тільки сплачені, а за якими товар/послуга вже фактично отримані у звітному періоді.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що така позиція відповідача є хибною, оскілки зазначені норми ПК України не вимагають обов'язково повного отримання товарів та послуг. Тобто "отримувачем" в даному випадку буде підприємство яке сплатило кошти за товари або послуги які будуть ним отримані, або вже отримані повністю, або частково.

Законодавством передбачена така можливість виходячи із того, що договірними зобов'язаннями можливо постачання товарів та послуг частинами. Відтак право на відшкодування виникає у "отримувача" у разі сплати ним за послуги або товари та частковому їх отриманні.

На підставі матеріалів справи та оціни представлених доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Лиман" до Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2013р. № 0000791504, № 0000801504, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан