Ухвала суду № 34025183, 03.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. справа № 2а-0870/1402/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадська В.М.

за участю представників:

позивача: - Романько В. О., Пуденков О. М. (дов. від 11.03.11)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року

у справі № 2а-0870/1402/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт і Ко»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування рішень,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт і Ко» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.03.11 № 0000102305/0, від 01.03.11 № 0000112305/0, які були прийняті відповідачем на підставі акту перевірки від 10.02.11 № 80/2305/13637377.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що валові витрати та податковий кредит, що були сформовані за господарськими операціями з ТОВ «Полонія» та ТОВ «Таврія Будпостач», підтверджені первинними документами та бухгалтерськими проводками, які свідчать про реальний характер господарських операцій позивача з його контрагентами. Висновки акту перевірки ґрунтуються на підзаконних нормативних актах, в той час, як норми законів, що мають вищу юридичну силу, фактично ігноруються відповідачем. Крім того жоден із первинних бухгалтерських документів не визнаний недійсним в судовому порядку, а відтак дії відповідача щодо визнання нікчемними укладених правочинів, не відповідають нормам законодавства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2011 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.03.2011 №0000112305/0 та від 01.03.2011 №0000102305/0.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.2 а.с.175), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що під час проведення перевірки були відсутні первинні документи бухгалтерського обліку, обов'язковість яких передбачена Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку запасів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 №2, а саме: товарно-транспортні накладні з використанням штампу (позначення) про оприбуткування, прибуткові ордери, дорожні листи типової форми №2, товаротранспортні накладні типової форми 1-ТН, документи, які б могли підтвердити факт отримання товару належної якості відповідно до сертифікатів відповідності/походження від ТОВ «Полонія» та ТОВ «Таврія Будпостач». На момент проведення перевірки була відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного та іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, придбана позивачем будівля медичного дослідно-діагностичного центру використовувалась підприємством для здійснення операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, окремого обліку операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що використовуються в оподатковуваних операціях, та операціях, звільнених від операцій, позивачем не ведеться, тому всі послуги з реконструкції цієї будівлі вважаються використаними в операціях, що звільнені від оподаткування.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, за наслідками якої складено акт №80/2305/13637377 від 10.02.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, а саме: завищено валові витрати у розмірі 5199649,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 1299913 грн., у тому числі: за 2007 р. у сумі 111555 грн., за 1 квартал 2008 р. у сумі 172965 грн., за півріччя 2008 р. у сумі 320359 грн., за 3 квартали 2008 р. у сумі 443249 грн., за 2008 р. у сумі 511891 грн., за 1 квартал 2009 р. у сумі 40980 грн., за півріччя 2009 р. у сумі 94093 грн., за 3 квартали 2009 р. у сумі 204589 грн., за 2009 р. у сумі 310281 грн., за 1 квартал 2010 р. у сумі 90197 грн., за півріччя 2010 р. у сумі 223434 грн., за 3 квартали 2010 р. у сумі 366186 грн.

пп.7.4.1, пп. 7.4.2 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 613 996,00 грн., у тому числі: за листопад 2007 року в сумі 30207 грн., за грудень 2007 року в сумі 93178 грн., за січень 2008 року в сумі 29703 грн., за лютий 2008 року в сумі 46678 грн., за березень 2008 року в сумі 112242 грн., за квітень 2008 року в сумі 69412 грн., за травень 2008 року в сумі 6392 грн., за червень 2008 року в сумі 27057 грн., за липень 2008 року у сумі 20591 грн., за серпень 2008 року в сумі 61259 грн., за вересень 2008 року в сумі 57964 грн., за листопад 2008 року в сумі 17661 грн., за грудень 2008 року в сумі 14230 грн., за січень 2009 року в сумі 57843 грн., за березень 2009року в сумі 2010 грн., за квітень 2009 року в сумі 26536 грн., за травень 2009 року у сумі 23316 грн., за червень 2009 року в сумі 36552 грн., за липень 2009 року в сумі 25764 грн., за серпень 2009 року в сумі 37271 грн., за вересень 2009 року в сумі 57181 грн., за жовтень 2009 року в сумі 452597 грн., за листопад 2009 року в сумі 56116 грн., за червень 2010 року в сумі 6756 грн., за липень 2010 року в сумі 85220 грн., за серпень 2010 року в сумі 95702 грн., за вересень 2010 року в сумі 64558 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000112305/0 від 01.03.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1485447,50 грн., в тому числі 1188358 грн. - за основним платежем, 297089,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення №0000102305/0 від 01.03.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1826135,00 грн., в тому числі 1460908,00 грн. - за основним платежем, 365227,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства зроблений відповідачем з огляду на наступні обставини.

В період, що перевірявся, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Полонія» та ТОВ «Таврія Будпостач».

На підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Таврія Будпостач» податковому органу подані видаткові накладні, рахунки, платіжні доручення, податкові накладні, журнали-ордери і відомості по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками», відповідно до яких позивачем отримано дизпаливо, бензин на загальну суму 122165,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20360,83 грн. (в квітні 2008 року - на загальну суму 58035,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9672,50 грн.; в травні 2008 року - на загальну суму 64130,00 грн., в т.ч. ПВД 10688,33 грн.).

Розрахунки між підприємствами здійснені грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника ТОВ «Таврія Будпостач» в повному обсязі.

По факту поставки товару позивачем вартість товару 101804,00 грн. віднесена до складу валових витрат, податок на додану вартість у складі вартості товару в розмірі - до складу податкового кредиту відповідних податкових (звітних) періодів на підставі виданих ТОВ «Таврія Будпостач» податкових накладних.

Як зазначено в акті перевірки відповідно до наявної у відповідача інформації, отриманої від податкового органу щодо ТОВ «Таврія Будпостач», підприємство за юридичною адресою не знаходиться, відсутня будь-яка інформація про наявні у «Таврія Будпостач» складські приміщення, транспорт та устаткування, технічний персонал, необхідні для здійснення фінансово - господарської діяльності.

Фінансово-господарська діяльність ТОВ «Таврія Будпостач» здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські відносини між ТОВ «Таврія Будпостач» та його контрагентами є такими, що вчинено без створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників за період з 01.03.2008 по 31.12.2009, що свідчить, що правочини, укладені з ТОВ «Таврія Будпостач» відповідно до ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемними. ТОВ «Таврія Будпостач» фактично не здійснювало господарську діяльність, а лише документувало операції.

Посилаючись на вказані обставини, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Таврія Будпостач» відповідно до наведених вище норм Цивільного кодексу України є нікчемними, такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, внаслідок чого позивач безпідставно завищив валові витрати на загальну суму 101804,00 грн., податковий кредит на загальну суму 20360,83 грн.

Стосовно правовідносин з ТОВ «Полонія» відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивачем на підтвердження здійснення операцій з вказаним підприємством подані видаткові накладні, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, платіжні доручення, податкові накладні, журнали-ордери і відомості по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками», відповідно до яких позивачем отримано товар (нафтопродукти) на загальну суму 6117414,24 грн., в т.ч. ПДВ - 1019569,04 грн. протягом жовтня 2007 року - вересня 2010 року. Розрахунки між підприємствами здійснені у безготівковій фірмі на загальну суму 6121354,24 грн., в т.ч. ПДВ - 1020225,71 грн.

До складу валових витрат позивачем включено суми витрат на загальну суму 5097845,00 грн., до складу податкового кредиту - суму 1019568,00 грн. у відповідних податкових (звітних) періодах.

Висновок про порушення позивачем правил податкового обліку, а саме: завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ у вказаних розмірах зроблений відповідачем з посиланням на вимоги п.п.4.2, 5.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, щодо порядку прийняття та відпуску нафтопродуктів та порядку обліку нафтопродуктів. Відповідач зазначив, що підприємством до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, які б засвідчували факт отримання нафтопродуктів від ТОВ «Полонія»; регістри первинного бухгалтерського обліку (видаткові накладні), виписані ТОВ «Полонія», в яких зафіксовано вартість марка, вага та загальна сума паливно-мастильних матеріалів по даних первинного складського обліку відповідно до вимог оформлення таких документів вказаної вище Інструкції не відображено. Також позивачем не надано документів, які б підтверджували факт отримання товару належної якості відповідно до сертифікатів відповідності/походження від ТОВ «Полонія»; перевізних документів відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Правил видачі вантажів, наведеної вище Інструкції № 281.

Виходячи з наведених обставин, відповідачем зазначено, що підприємством не підтверджено належними документами факт поставки нафтопродуктів ТОВ «Полонія». В ході перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Полонія» не мали реального товарного характеру, оскільки товар не перевозився. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування коштів, що здійснювалось без мети реального настання передбачених наслідків виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, внаслідок чого підприємством порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, а отже є нікчемним.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту відповідачем, крім того, встановлено, завищення податкового кредиту на загальну суму 410839,02 грн. за рахунок включення до податкового кредиту сум ПДВ по операціях з придбання товару (робіт, послуг), що використані в операціях, звільнених від оподаткування. Суть вказаного порушення полягає в тому, що у періоді, що перевірявся, підприємство здійснювало операції з реконструкції будівлі для розташування дослідно-діагностичного центру та будівельно-монтажні роботи за адресою: м. Запоріжжя, вул.Сєдова, 3. Після проведеної реконструкції залишились незмінним функціональне призначення зазначеної вище будівлі. Оскільки за вказаною вище адресою надавались медичні послуги, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, за висновком відповідача будівля медичного дослідно-діагностичного центру використовувалась позивачем для здійснення операцій, які звільненні від оподаткування податком на додану вартість, тому всі отримані послуги з реконструкції цієї будівлі використані в операціях, що звільнені від оподаткування.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Як вбачається з матеріалів справи, на час здійснення господарських операцій з ТОВ «Таврія Будпостач» контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Факт поставки нафтопродуктів підтверджений зазначеними вище документами, які були предметом дослідження відповідачем в ході перевірки, з огляду на зміст яких вбачається, що вони в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Придбаний позивач товар в установленому порядку оприбуткований, використаний позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчать, зокрема, звіти про реалізацію бензину.

Доводи відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Таврія Будпостач» колегія суддів вважає недоведеними та необґрунтованими.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та ТОВ «Таврія Будпостач» дотримані. За загальними правилами (ст.639 Цивільного кодексу України) договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Господарські зобов'язання з поставки нафтопродуктів, які виникли між позивачем та ТОВ «Таврія Будпостач», не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. В установленому порядку фіктивність правочинів не визнана.

Дії позивача та ТОВ «Таврія Будпостач», вчинені на виконання господарських зобов'язань з поставки нафтопродуктів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою зобов'язань такого виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку ТОВ «Таврія Будпостач», які б позбавляли позивача права на віднесення вартості товару до складу валових витрат, сум податку на додану вартість в ціні цього товару - до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Зазначення в акті перевірки про відсутність у ТОВ «Таврія Будпостач» складських приміщень і транспортних засобів, устаткування в даному випадку не впливають на реальність здійснених позивачем господарських операцій з поставки нафтопродуктів.

Відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Позивач не може і не повинен нести відповідальність за діяння інших юридичних та фізичних осіб. В будь-якому випадку невиконання постачальниками товару своїх зобов'язань перед бюджетом не передбачено законодавцем як підстава для втрати покупцем права на віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення відповідних сум у податковому обліку.

Таким чином, приймаючи до уваги, що факт отримання позивачем товару від ТОВ «Таврія Будпостач» підтверджений належним чином складеними первинними документами, право позивача на податковий кредит підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, відповідач дійшов помилкового висновку про безпідставність віднесення позивачем вартості товару до валових витрат та до податкового кредиту сум податку на додану вартість з вартості цього товару .

Стосовно правовідносин позивача з ТОВ «Полонія» з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Полонія» (продавець) та позивачем (покупець) укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів №124 від 11.09.2007, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - сплатити та прийняти нафтопродукти на умовах, передбачених вказаним договором. При цьому, п.2.1. договору передбачено, що продавець зобов'язується доставити товар покупцю за вказаною адресою. Поставка товару на адресу покупця здійснюється за рахунок продавця.

Фактичне виконання цього договору підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зокрема видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, які за своїм змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Придбані у ТОВ «Полонія» нафтопродукти в установленому порядку оприбутковані, використані у власність господарській діяльності позивача.

Посилання відповідача на порушення позивачем вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики 20.05.2008 р. за №281/171/578/155, не приймається колегією суддів до уваги, зважаючи на наступне.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Приписи вказаної Інструкції вказують на методику вимірювань, відпуск товару, умовами перевезення товару в залежності вибору транспортування та інше. При цьому приписами Інструкції встановлено, що приймання нафти нафтопродуктів за кількістю здійснюється у відповідності з вимогами нормативної документації, умовами поставки та договорами. Усі операції з обліку руху нафтопродуктів у бухгалтеріях підприємств відображаються відповідними бухгалтерськими проводками відповідно до чинного законодавства. Розрахунки при заправці автотранспорту споживачів за готівку провадяться на АЗС з використанням електронних контрольно-касових апаратів.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем дотримані приписи законодавства, чинного на момент господарських операцій правовідносин, оскільки наявні у позивача первинні документи, подані відповідачеві під час перевірки, підтверджують факт придбання та використання нафтопродуктів у власній господарській діяльності позивача.

Такий факт як відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та інших перевізних документів, також у даному випадку не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит та на формування валових витрат.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Вказаними нормативним актом не встановлюються правила податкового обліку учасників перевезення, а лише встановлюються права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином,враховуючи умови укладеного між позивачем та ТОВ «Полонія» купівлі-продажу нафтопродуктів №124 від 11.09.2007, зокрема, умови поставки товару, а також зважаючи на той факт, що відповідачем в установленому порядку не доведено, що господарська операції позивача з його контрагентом ТОВ «Полонія» є нікчемними, операції з поставки нафтопродуктів не порушують публічний порядок, не суперечать моральним засадам суспільства та не спрямовані на заволодіння майном держави, а також те, що позивачем підтверджено первинними бухгалтерськими документами факт отримання нафтопродуктів за вказаним вище договором, колегія суддів доходить висновку про неправомірне визнання відповідачем цього договору таким, що укладений без мети настання реальних наслідків.

Оскільки на момент здійснення господарських операцій з купівлі-продажу нафтопродуктів ТОВ «Полонія» цивільної дієздатності та статусу платника податку на додану вартість позбавлений не був, валові витрати та податковий кредит у спірний період сформований позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, отриманих від особи, яка на момент їх видачі була належним чином зареєстрована платником податку на додану вартість, висновки відповідача щодо порушення позивачем правил податкового обліку є безпідставним.

Щодо реконструкції будівлі та будівельно-ремонтних робіт колегія суддів вказує на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником будівлі літ. А-3, інв.№1737, розташованої за адресою: Запорізька обл., м.Запоріжжя, вул.Сєдова, буд.3, про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20.03.2009, видане на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №53/3 від 27.02.2009, право власності згідно якому зареєстровано Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22632491 від 05.05.2009 р., реєстраційний номер 26795861.

Проте, за адресою вул. Седова, 3 у м. Запоріжжі розташовано декілька будівель, які належать різним суб'єктам підприємницької діяльності і які використовуються за для отримання доходу в оподатковуваних операціях, у тому числі і ПДВ.

Будівля, розташована за адресою вул. Седова,3, належить на праві приватної власності TOB "БРайт и Ко", реєстраційний номер 1737. Згідно договору оренди від 31.08.1998 позивач орендував будівлю №1736, що підтверджується також реєстраційним посвідченням від 22.09.2000 №1195. Судом встановлено, що саме у будівлі №1736 позивачем проводилась господарська діяльність із надання медичних послуг. При цьому реконструкція проводилась у будівлі №1737.

Крім того, відповідно до пп.5.1.8 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» операції з надання медичних послуг з клінічної біохімії, імунології та лабораторної діагностики звільнені від оподаткування податком на додану вартість. Такі послуги для визначення об'єкту і відповідно встановленням нульової бази оподаткування, повинні ґрунтуватись на первинних документах.

Виходячи з наведених правових норм, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що якщо предметом договору є надання послуг клінічної біохімії, а не реструктуризація будівлі (заміна паркету, вікон тощо), і ці послуги з клінічної біохімії відображаються в податкових накладних та відповідних бухгалтерських проводках, то законодавцем дійсно передбачено пільгу щодо визначення нульової бази за цим об'єктом оподаткування.

В розумінні вказаного Закону України «Про податок на додану вартість» послуги з реконструкції будівлі підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за правилом першої події відповідно пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону, отже позивач має право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, що виписані з дотриманням положень пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього ж Закону.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2011 у справі № 2а-0870/1402/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко