Ухвала суду № 34024968, 22.05.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р. справа № 2а-0870/324/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадська В.М.

за участю представників:

позивача: - Кондратєва Н. А. (дов. від 12.08.11 № 20/3741), Клочков В. В. (дов. від 11.05.12 № 01-016/2011)

відповідача: - Ілляшенко В. В. (дов. від 30.03.12)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року

у справі № 2а-0870/324/11

за позовом підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»

до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и л а :

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області, в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000422300/0 від 23.12.10 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 3876342 грн. (2584228,00 грн. - основний платіж, 1292114,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0000432300/0 від 23.12.10 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 4845427,50 грн. (3230285,00 грн. - основний платіж, 1615142,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та визнати неправомірними дії відповідача в частині визнання актом перевірки правочину нікчемним.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення підприємством норм податкового законодавства при відображенні в податковому обліку операцій з поставки позивачеві мазуту за угодою з ТОВ "Енергоекспорт-2". Наявні у позивача документи в повній мірі підтверджують факт поставки мазуту та використання його у власній господарській діяльності позивача.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23 грудня 2010 року №0000422300/0 та №0000432300/0. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.102), в якій, посилаючись на неповне з'ясування та не доведення обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення. Апеляційна скарга мотивована обставинами, встановленими відповідачем в ході перевірки позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечують, в поданих суду письмових запереченнях просять залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка ЗАТ "Запорізький залізорудний комбінат" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Енергоекспорт-2" за період 01.09.2008 по 31.07.2009, за результатами якої складений акт перевірки № 221/23/00191218 від 07.12.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем

пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 3230285,00 грн., в т.ч. по періодам: за півріччя 2009 року - 3230285,00 грн., ІІІ квартал 2009 року - 3230285,00 грн., 2009 рік - 3230285,00 грн.;

пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2584228,00 грн., в т.ч. по періодам: квітень 2009 року - 634233,00 грн., травень 2009 року - 1336589,00 грн., червень 2009 року - 613406,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0000422300/0 від 23.12.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 3876342 грн. (2584228,00 грн. - основний платіж, 1292114,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції)

- № 0000432300/0 від 23.12.10 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 4845427,50 грн. (3230285,00 грн. - основний платіж, 1615142,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність означених податкових повідомлень-рішень.

Висновку податкового органу ґрунтуються на наступних обставинах.

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Енергоекспорт-2" (постачальник) укладений договір №20/680 від 29.12.2008, відповідно до якого ТОВ "Енергоекспорт-2" передає у власність покупцю нафтопродукти, а покупець зобов'язується його прийняти та сплатити.

За умовами вказаного договору позивачем придбано паливно-мастильні матеріали в асортименті на загальну суму 20416548,11 грн., в т.ч. ПДВ - 3402758,04 грн., що підтверджено первинними документами: податковими накладними, видатковими (прибутковими) накладними, прибутковими ордерами. Розрахунки між підприємствами здійснені у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення.

Вартість придбаних пасивно-мастильних матеріалів віднесена позивачем до валових витрат відповідного податкового періоду, сума податку а додану вартість в складі ціни товару - до складу податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів.

Посилаючись на вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, відповідач зазначив, що оскільки на підприємстві відсутні дозвільні документи на розміщення об'єктів підвищеної безпеки, спеціального обладнання для транспортування та зберігання нафтопродуктів, метрологічної служби або штату фахівців, які здійснюють контроль за якістю та кількістю нафтопродуктів, у позивача відсутні необхідні умови (матеріальні ресурси) здійснення підприємницької діяльності у галузі постачання, зберігання, транспортування нафтопродуктів.

Крім того, товарно-транспортні накладні, якими оформлено транспортування мазуту на адресу позивача (перевізник ПП «Агробудойлсервіс»), складені з порушенням наведеної вище Інструкції, зокрема, пп.7.5.6 Інструкції. Також, користуючись інформацією отриманою від податкових органів, відповідач встановив, що перевізник ПП «Агробудойлсервіс» не міг фактично здійснювати перевезення мазуту в загальній кількості 4838121 кг., оскільки ПП «Агробудойлсервіс» не має у своєму штаті необхідної кількості працівників, транспортні засоби перевізника не відповідають встановленим вимогам, не призначені для перевезення мазуту. Перевезення мазуту в кількості 67541 кг здійснювалось бензовозом, який обліковується на балансі позивача, не пристосований для перевезення мазуту згідно вказаної Інструкції.

Виходячи з наведених обставин, відповідач зробив висновок про фактичну відсутність поставки мазуту в загальній кількості 4905662 кг на суму 15505371,54 грн., в т.ч. ПДВ - 2584228,60 грн.

Як зазначено відповідачем, ТОВ "Енергоекспорт-2" не мало можливості здійснювати самостійно доставку мазуту на адресу позивача, в ході перевірки встановлена відсутність отримання позивачем мазуту від вказаного підприємства, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків.

Суд першої інстанції правильно встановив, що висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи, не узгоджуються з нормами податкового законодавства.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діючого на час здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у ІІІ кварталі 2009 року придбаний мазут відповідно до укладеного договору з ТОВ "Енергоекспорт-2" від 09.04.2009 №20/259 (т.1 а.с.210), а не за договором, зазначеним у акті перевірки.

Відповідно до вказаного договору від 09.04.2009 №20/259 постачальник - ТОВ "Енергоекспорт-2" передає у власність покупцю (позивачеві) мазут М-100, покупець зобов'язується його прийняти та сплатити (загальна сума договору 12000000грн. з ПДВ).

Факт поставки мазуту підтверджений товарно-транспортними накладними, залізничними накладними, складеними між позивачем та ТОВ "Енергоекспорт-2" актами приймання-передачі товару згідно з договором від 09.04.2009 №20/259, рахунками, рахунками-фактурами, податковими накладними, з огляду на зміст яких вбачається, що вони в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Придбаний позивач товару в установленому порядку оприбуткований відповідно до приходних ордерів, використаний позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчать звіти про виконання норм витрат палива і тепло енергії котельною ЗАТ "ЗЗРК", відомості розподілу послуг котельної, відомості наявності товарів, довідки про наявність залишків мазуту в ємкостях (т.1 а.с.60-109).

Також вбачається, що за вимогою позивача проводився аналіз отриманого мазуту, лабораторією з випробувань нафтопродуктів ДВНЗ УДХТУ оформлені відповідні результати аналізу випробувань проб мазуту.

Що стосується умов зберігання мазуту, позивачем надана довідка з доданими ксерокопіями паспортів ємкостей про наявність на балансі ЗЗРК 2-х ємкостей для зберігання мазуту з об'ємом 3345,4 м куб. і 3252,9 м куб. відповідно.

Крім того, позивачем кожні три роки калібрувальна лабораторія ЗАТ "ЗЗРК" поновлює атестацію на проведення калібрування засобів вимірювальної техніки для власних потреб. Позивачу у встановленому порядку ДП «Запорізький регіональний державний центр стандартизації, метрології та сертифікації» 10.05.2006 видано свідоцтво про атестацію метрологічній службі ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат», чинне до 10.05.2009, а 11.06.2009 - свідоцтво про атестацію калібрувальної лабораторії ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат», чинне до 11.06.2012 (т.1 а.с.53, 54).

Судом встановлено, що на момент укладення та реалізації договору від 09.04.2009 №20/259 контрагент позивача ТОВ "Енергоекспорт-2" мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та ТОВ "Енергоекспорт-2" дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки мазуту не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності.

Дії позивача та його контрагента ТОВ "Енергоекспорт-2", вчинені на виконання умов договору поставки, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду. Фактична реалізація мети, з якою укладений договір поставки мазуту, настання правових наслідків, обумовлених цим договором, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку позивача або його контрагента, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до валових витрат, податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Отримання мазуту позивачем безпосередньо не від постачальника не суперечить жодним нормам законодавства та умовам укладеного між позивачем та ТОВ "Енергоекспорт-2" договору поставки, відповідно до якого передбачено, що товар поставляється залізничними цистернами та автоцистернами, тобто залізничним та автомобільним транспортом.

Чинне законодавство України не забороняє здійснювати відвантаження товарів за договорами поставки вантажовідправниками, які фактично не є постачальниками згідно з договорами поставки (ч.6 ст.267 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Взаємозв'язок між фактичною поставкою товару з діями контрагента позивача (постачальником) підтверджений належним чином складеними документами, відповідачем в установленому порядку не спростований.

Щодо твердження відповідача про неналежне складення товарно-транспортних накладних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказаними нормативним актом не встановлюються правила податкового обліку учасників перевезення, а лише встановлюються права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, зважаючи на той факт, що відповідачем в установленому порядку не доведено, що господарська операція позивача з його контрагентом ТОВ "Енергоекспорт-2" є нікчемною, операція з поставки мазуту не порушує публічний порядок, не суперечить моральним засадам суспільства та не спрямована на заволодіння майном держави, а також те, що позивачем підтверджено первинними бухгалтерськими документами факт отримання мазуту за договором від 09.04.2009 №20/259, вказаний договір не визнаний судом недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом, колегія суддів доходить висновку про неправомірне визнання відповідачем договору на поставку мазуту таким, що укладений без мети настання реальних наслідків.

Оскільки на момент здійснення господарських операцій з поставки мазуту ТОВ "Енергоекспорт-2" цивільної дієздатності та статусу платника податку на додану вартість позбавлений не був, валові витрати та податковий кредит у спірний період сформований позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, отриманих від особи, яка на момент їх видачі була належним чином зареєстрована платником податку на додану вартість, висновки відповідача щодо порушення позивачем правил податкового обліку є безпідставним.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.03.2011 у справі № 2а-0870/324/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко