Постанова № 34024551, 04.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №813/5942/13-а

04 жовтня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - cудді Кузана Р.І.

в присутності секретаря судового засідання Кончук Н.С.,

з участю представників:

позивача Панкевича Т.І., Кондратюка В.В.

відповідача Чижевського М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб професійного футболу «Карпати» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клуб професійного футболу «Карпати» звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001342300/9309 та № 0001352300/9310 від 07.06.2013р.

Вказаними рішеннями збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на загальну суму 159590 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 68000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність висновків податкового органу щодо заниження ним податку на додану вартість за липень 2011 року та завищення від'ємного значення ПДВ за липень 2010 року внаслідок господарських взаємовідносин з контрагентами позивача, а саме: ДП «Енергоцентраль-Електрон» ПАТ «Концерн-Електрон», ТзОВ «Торгсервіс» та про нікчемність та фіктивність проведених між ними господарських операцій. Вказує на те, що такі висновки зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності фактичного виконання робіт та поставки товарів за відповідними договорами. Реальність взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами спростовується належними первинними документами. В основу висновків про допущені позивачем порушення покладено лише твердження про те, що документи на підтвердження виконання робіт та поставки продукції позивачу вказаними контрагентами не мають достатньої доказовості, вказані підприємства не мають власних трудових ресурсів, виробничих потужностей, а тому мають ознаки фіктивності. Вважає, що такі висновки відповідача є безпідставними та нічим не підтверджені, не можуть бути покладені в основу порушення позивачем податкового законодавства та нікчемності правочинів. Крім того, податковий орган не вправі самостійно давати висновки про нікчемність правочинів.

На підтвердження реальності господарських операцій та з метою спростування висновків відповідача, позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії первинних документів, які підтверджують виконання ДП «Енергоцентраль-Електрон» ПАТ «Концерн Електрон» робіт по ремонту конференц-залу за адресою м.Львів, вул. Липова алея буд. 5, та поставки ТзОВ «Торгсервіс» на тренувальну базу позивача спортивного обладнання для тренування футболістів.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, з підстав зазначених в позовній заяві, поданих додаткових поясненнях та письмових доказах. Просять адміністративний позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби № № 0001342300/9309 та № 0001352300/9310 від 07.06.2013р.

Відповідач проти позову заперечив, подав письмові заперечення. Зазначив, що позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 174393 грн. в результаті проведених господарських операцій з Дочірнім підприємством «Енергоцентраль-Електрон» Публічного акціонерного товариства «Концерн Електрон» в липні 2010 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс» в липні 2011 року.

Вказаний висновок зроблений відповідачем на підставі акту ДПІ у Залізничному районі м.Львова № 537/15-40/23961937 від 16.08.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ДП «Енергоцентраль-Електрон» ПАТ «Концерн Електрон» щодо підтвердження господарських відносин з ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Сура 58», Екопласт Львів» та ПП «Будівельна Фірма «Віалекс», та акту ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС № 420/22-2/32903590 від 20.09.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгсервіс» з питань взаємовідносин з ТОВ «Сура-58» за липень 2011 року та ТОВ «Компанія «Бітіком» за вересень 2011 року».

Крім цього, відповідачем вказується, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено, що наслідком взаємовідносин ТзОВ «КПФ «Карпати» з вказаними вище контрагентами було виключно безпідставне формування податкового кредиту, оскільки як в ДП «Енергоцентраль-Електрон» так і в ТзОВ «Торгсервіс» відсутній відповідний персонал, транспортні засоби, приміщення, матеріальні ресурси та дозвільні документи для виконання ремонтних робіт та поставки спортивного обладнання, а тому такі операції є безтоварними та не можуть бути підставою для відображення їх в бухгалтерському та податковому обліках.

Враховуючи вищезазначене просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У зв'язку з проведеною реорганізацією відповідача, судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України допущено заміну відповідача правонаступником - Державною податковою інспекцією у Шевченківському м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

На підставі наказу № 314 від 17.05.2013р. та направлення № 452 від 17.05.2013р. посадовими особами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі ДПІ у Шевченківському районі м.Львова) проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб Професійного Футболу «Карпати» (надалі ТзОВ «КПФ «Карпати») з питань взаєморозрахунків з Дочірнім підприємством «Енергоцентраль-Електрон» Публічного акціонерного товариства «Концерн-Електрон» (надалі ДП «Енергоцентраль-Електрон») за липень 2010 року та ТОВ «Торгсервіс» за липень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 270/106/22-1009/31805003 від 04.06.2013р. та прийняті податкові повідомлення рішення № 0001342300/9309 від 07.06.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 159590 грн. та № 0001352300-9310 від 07.06.2013р., яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2010 року в сумі 68000 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла на момент проведення господарських операцій позивачем з ДП «Енергоцентраль-Електрон» за договором № 77 від 02.07.2010р. про виконання ремонтних робіт конференц-залу за адресою: м.Львів, вул. Липова Алея, 5 та вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України при проведенні взаємовідносин позивача з ТОВ «Торгсервіс» в липні 2011 року.

Вказані порушення вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ДП «Енергоцентраль-Електрон» та ТОВ «Торгсервіс» полягають у тому, що господарські операції позивача з вказаними контрагентами є безтоварними, відтак позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за такими операціями.

Так, відповідачем при формуванні висновків щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при взаємовідносинах з ДП «Енергоцентраль-Електрон» використано акт ДПІ у Залізничному районі № 537/15-40/23961937 від 16.08.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ДП «Енергоцентраль-Електрон» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Іртас», ТзОВ «Сура 58», ТОВ «Екопласт Львів», ПП «Будівельна фірма «Віалекс». У вказаному акті перевірки зазначено, що провести перевірку ДП «Енергоцентраль-Електрон» не надається можливим, оскільки дане підприємство відсутнє за юридичною та фактичною адресами, основними контрагентами постачальника даного підприємства є ТОВ «Іртас», ТОВ «Сура 58», ТОВ «Еопласт Львів», ПП «Будівельна фірма «Віалекс», які мають ознаки фіктивності. Відтак податковий орган дійшов висновку, що ДП «Енергоцентраль-Електрон» проводив діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, зокрема на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту в ТзОВ «КПФ «Карпати», використовуючи при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань. При цьому, за висновками відповідача дане підприємство не має достатніх трудових ресурсів, виробничих потужностей для виконання ремонтних робіт для позивача.

З цього приводу судом встановлено наступне:

02.07.2010р. між ТзОВ «КПФ «Карпати» (Замовник) та ДП «Енергоцентраль-Електрон» (Виконавець) укладено договір № 77 (а.с.44). За умовами даного договору Виконавець бере на себе зобов'язання за завданням Замовника з власних матеріалів в межах договірної ціни власними і залученими силами і засобами провести ремонтні роботи конференц-залу за адресою м.Львів, вул. Липова Алея, 5, а Замовник зобов'язується прийняти такі роботи та оплатити їх.

Вартість робіт за вказаним договором, факт виконання таких робіт та їх оплата підтверджується наявними в матеріалах справи: Довідкою про вартість виконаних робіт за липень 2010 року(т.1 а.с. 47); актом приймання виконаних підрядних робіт за липень 2010 року (т.1 а.с. 48-49); підсумковою відомістю ресурсів (т. 1 а.с.50-51); довідкою про узгодження договірної ціни на поточний ремонт конференц-залу за адресою м.Львів, вул. Липова Алея, 5, що здійснюється у 2010 році (т. 1 а.с. 52); локальним кошторисом (т.1 а.с.53-57); платіжним дорученням № 228 від 16.09.2010р. (т.1 а.с. 58). Вказані операції були належним чином відображені позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджується карткою рахунку 631 (т.1 а.с. 59), та на підставі податкової накладної № 432 від 30.07.2010р. (т.1 а.с.45) відображені у складі податкового кредиту податкової декларації за липень 2010 року.

Правильність відображення даних операцій в бухгалтерському та податковому обліках досліджувалась відповідачам в ході проведення перевірки, про що зазначено в акті перевірки (стор. 14-15 акту, т.1 а.с. 20).

За результатами дослідження первинних документів відповідачем зазначається про відсутність в акті виконаних робіт за липень 2010 року посилання на номер договору по якому виконувались роботи, посилання на субпідрядну організацію та відсутність даних про наявність у виконавця ліцензії на будівельну діяльність. Позивачем долучено до матеріалів справи копію ліцензії на будівельну діяльність ДП «Енергоцентраль-Електрон» Серії АВ № 228700 від 27.12.2006р. (т.1 а.с. 46). Щодо інших зауважень по оформленню вказаних вище первинних документів, суд критично оцінює такі, оскільки відповідачем не доведено, а судом в ході розгляду справи не здобуто доказів того, що між позивачем та ДП «Енергоцентраль-Електрон» 02.07.2010р. було укладено інші договори крім того, який досліджувався під час перевірки та долучений до матеріалів справи. Відсутні також докази того, що для виконання ремонтних робіт для позивача залучались субпідрядні організації.

Щодо змісту та форми інших первинних документів, які є у справі та досліджувались під час перевірки та під час судового розгляду зауваження у відповідача відсутні. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ДП «Енергоцентраль-Електрон» з вказаних вище підстав.

Надаючи оцінку доводам позивача та відповідача щодо аналізу вказаних правовідносин, суд надає перевагу поясненням представників позивача, які обґрунтовуються долученими до матеріалів справи письмовими доказами. Так відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (Форма №1ДФ) за 1-ий, 2-ий, 3-ій та 4-ий квартали 2010 року, поданих ДП «Енергоцентраль-Електрон», кількість працівників, які перебували в трудових відносинах з даним підприємством у вказані періоди становила 39, 39, 36 та 36 працівників відповідно. Згідно з штатним розписом станом на 04.01.2011р. кількість працівників на даному підприємстві становила 59 осіб. Крім цього, відповідно до протоколів засідання правління ВАТ «Концерн Електрон» та актів передачі-приймання майна у статутний фонд ДП «Енергоцнтраль-Електрон», останньому було передано частину основних засобів та товарно-матеріальних цінностей для здійснення статутної діяльності.

Вказане, спростовує висновки податкового органу щодо неможливості самостійного виконання ДП «Енергоцентраль-Електрон» підрядних робіт по ремонту конференц-залу для ТзОВ «КПФ «Карпати».

На момент виникнення спірних правовідносин, визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету встановлювались Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 168/97-ВР).

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5 статті 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Отже, вказані норми Закону № 168/97-ВР пов'язують настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Крім цього, Закон № 168/97-ВР визначає обов'язкову наявність факту поставки товару чи виконання робіт, з підтвердженням належним чином оформленої податкової накладної, для надання права платнику на податковий кредит.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. Копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що ремонтні роботи на підставі договору № 77 від 02.07.2010р. проводились ДП «Енергоцентраль-Електрон» в приміщенні конференц-залу за адресою м.Львів, вул. Липова алея, 5, яке перебуває в користуванні у ТзОВ «КПФ «Карпати» на підставі договору оренди № Г-6508-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) та використовується позивачем у господарській діяльності. Первинні документи по вказаній операції оформлені відповідно до вимог законодавства, відтак висновок податкового органу про відсутність підстав для відображення позивачем суми податку на додану вартість за вказаними операціями у складі податкового кредиту, є безпідставним та не підтверджується належними та допустимими доказами.

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс», суд зазначає наступне:

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України (далі ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК Україниу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд керується принципом законності та виходить з положень Конституції України, відповідно до ч. 2 ст. 19 якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судом встановлено, що 23.06.2011р. між ТзОВ «КПФ «Карпати» та ТзОВ «Торгсервіс» укладено договір № 58(1). За умовами вказаного договору Постачальник (ТзОВ «Торгсервіс») зобов'язується поставити, передати у власність Замовника (ТзОВ «КПФ «Карпати») та встановити спортивне обладнання згідно специфікацій, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених договором.

Згідно з видатковою накладною № 151101 від 15.11.2011р. ТзОВ «Торгсервіс» поставило позивачу визначений в специфікації товар.

Позивачем проведено попередню оплату повної вартості поставленого обладнання, що не суперечить умовам договору та підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 612 від 12.07.2011р. (т.1 а.с. 40).

Дана операція була відображена позивачем по бухгалтерському обліку, що підтверджується карткою рахунку 631 за період з 01.01.2011р. по 31.03.2012р., та в податковій декларації по податку на додану вартість за липень 2011 року, на підставі податкової накладної № 64 від 12.07.2011р.

З долучених до матеріалів справи копій інвентаризаційного списку основних засобів (т.1 а.с. 99-104), фотографій спортивних тренажерів (т.1 а.с. 105-113), висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20.05.2010р. (т.1 а.с.113-114), договору № 67/13 від 04.03.2013р. (т.1 а.с. 115) судом встановлено, що придбані у ТзОВ «Торгсервіс» спортивні тренажери перебувають на балансі позивача та безпосередньо використовуються ним для підготовки та реабілітації футболістів, відповідно до основного виду діяльності (діяльність в галузі професіонального спорту).

Таким чином, висновок податкового органу про безтоварність господарської операції позивача та ТзОВ «Торгсервіс» з поставки спортивного обладнання не підтверджується належними та допустимими доказами.

Фактично висновки акта перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача надавати послуги та поставляти товари з причин відсутності за місцезнаходженням. По даних контрагентах податковим органом зроблено посилання на акти перевірок інших органів ДПС щодо неможливості проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача (т.2 а.с. 6-22).

Даючи правову оцінку таким актам, суд враховує, що зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.п.73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вказаних норм вбачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Суд зазначає, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Вищезазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на вищевикладене та з врахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що викладені в акті перевірки від 04.06.2013р. висновки податкового органу про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» та ПК України є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов про визнання протиправними та скасування прийнятих на підставі таких висновків податкових повідомлень-рішень є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Судові витрати у розмірі 2294,00 гривень відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001342300/9309 від 07.06.2013р. та № 0001352300/9310 від 07.06.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб професійного футболу «Карпати» судовий збір в сумі 2 275 (дві тисячі двісті сімдесят п'ять) гривень 91 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09 жовтня 2013 року.