Ухвала суду № 34024175, 02.10.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/5704/13 Головуючий 1 інст. - Юдін Є.О..

Справа № 2034/12508/2012 Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

іменем України

18 вересня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: Кружиліної О.А.,

Макарова Г.О..,

при секретарі - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства комерційного банку «Акцент-банк» - Шуліки Аліни Володимирівни на рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 липня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Акцент-банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

01.11.2012 року ПАТ «Акцент-Банк» звернулося до суду із вказаним позовом і просило стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у сумі 269127 грн.79 коп. та судові витрати у зв'язку з невиконанням боржником ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором № НАЕ2GА00000013 від 07.03.2007 року про надання ОСОБА_3 кредиту у розмірі 220293 грн.72 коп. строком по 06.03.2017р. включно на будівництво будинку і страховий внесок.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 липня 2012 року у задоволені позовних вимог відмовлено з підстав не доведення наявності у ПАТ «Акцент-Банк» права вимоги виконання зобов'язань відповідачем умов кредитного договору, укладеного з ПАТ КБ «ПриватБанк», а також у зв'язку з тим, що є таке, що набрало законної сили рішення Харківського районного суду Харківської області від 08.07.2011 року про припинення з 03.06.2009 року кредитного договору № НАЕ2GА00000013 від 07.03.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з достроковим виконанням боржником ОСОБА_3 умов кредитного договору та повного повернення кредитору отриманих 07.03.207 року грошових коштів.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Акцент-Банк» - Шуліка А.В. просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «Акцент-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 Вважає рішення суду таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та винесеним за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник ПАТ «Акцент-Банк» - Шуліка А.В. зазначила, що при ухваленні рішення суд не врахував те, що посилаючись на рішення Харківського районного суду Харківської області від 08.08.2011 року визнано зобов'язання ОСОБА_3 по кредитному договору НАЕ2GА00000013 від 07.03.2007 року від 07.03.2007 року перед ПАТ КБ «ПриватБанк» таким, що припинене з 03.06.2009 року та повним та достроковим виконанням, проте даним рішенням не було визнано зобов'язання боржника ОСОБА_3, ОСОБА_4 перед ПАТ «Акцент-Банк» припиненим.

Крім того, ПАТ «Акцент-Банк» не брав участі у розгляді зазначеної справи і не мав змоги надати відповідні докази, а саме додаткову угоду до кредитного договору від 29.08.2007 року, якою було збільшено суму наданого кредиту до 308001 грн. 76 коп. і рішення судом прийняте без урахування збільшення тіла кредиту.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ПАТ «Акцент Банк» звернулася з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи з метою з'ясування питання чи підписував ОСОБА_3 додаткову угоду без номера від 29.08.2007р. про надання йому додаткових кредитних коштів у розмірі 80000 грн. та чи підписував видатковий касовий ордер №1 від 29.08.2007року.

Представник відповідачів проти апеляційної скарги і призначення почеркознавчої експертизи заперечував, вказуючи, що ОСОБА_3 повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором № НАЕ2GА00000013 від 07.03.2007 року, укладеного між ним і ПАТ КБ «ПриватБанк», достроково повернувши отримані за умовами вказаного кредитного договору кошти. Ця обставина встановлена рішенням суду, що набрало законної сили, однак ПАТ КБ «ПриватБанк», усупереч вимог ст.14 ЦПК України, ігнорує вказане рішення і продовжує нараховувати борг та вимагати кошти на свою користь, попри рішення суду.

З іншого боку ПАТ «Акцент-Банк» також намагається через суд ще раз отримати від ОСОБА_3 кошти, посилаючись на той же самий кредитний договір НАЕ2GА00000013 від 07.03.2007 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3, умови якого останнім виконано достроково.

При цьому і під час розгляду у 2011-2012 р.р. справи за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання зобов'язань за вказаним кредитним договором припиненими і під час розгляду у 2013 р. справи за позовом ПАТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 інтереси обох банків представляли одні і ті ж самі особи - Є.В.Янсон, А.В.Шуліка та ін. ).

Про існування договору факторингу від 01.11.2007р., згідно якого ПАТ КБ «ПриватБанк» передав ПАТ «Акцент-Банку» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі, начебто, і за кредитним договором № НАЕ2GА00000013 від 07.03.2007 року, відповідачу по даній справі стало відомо лише у 2013 році у зв'язку з розглядом даної справи.

Крім того, вказує представник відповідача, судом встановлено, а представником банку не заперечується, що ОСОБА_3 уклав 07.03.2007р. з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір за № НАЕ2GА00000013, а тому договір № № НАН2GА00000013 та копія видаткового ордеру №1 від 24.08.2007р. по яким представник ПАТ «Акцент-Банк» безпідставно просить провести експертизу, до справи відношення не має.

Той факт, що договір за № НАЕ2GА00000013 і договір за № НАН2GА00000013 це два різні договори встановлено також і судовим рішенням апеляційної інстанції 22.02.2012р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

Судом встановлено, сторонами не заперечуються та підтверджено відповідними доказами, наступні обставини.

07.03.2007 року ОСОБА_3 уклав з ЗАО КБ «ПриватБанк» у особі уповноваженого працівника відділення №19 філії «Харківського головного регіонального управління («ХГРУ») ЗАО КБ «ПриватБанк» Кравченко Н.В. кредитний договір № НАЕ2GА00000013, згідно якого банк видав ОСОБА_3 кредит у сумі 220 293,72 грн., з яких 200 000 грн. на будівництво будинку, а 20 293,72 грн. на сплату страхових платежів, під зобов'язання їх повернення на платній основі за користування грошима за встановленим графіком з остаточним терміном повного розрахунку до 06.03.2017 року.(а.с.8-10).

16.03.2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання зобов'язань за кредитним договором № НАЕ2GА00000013 від 07.03.2007р. припиненими у зв'язку з їх повним і достроковим виконанням, визнання грошових коштів, зайво сплачених під час повернення кредиту, такими, що отримані безпідставно та стягнення цих коштів, вказуючи, що здійснював періодичні платежі банку значно більшими частками, ніж передбачалось графіком, і станом на 03.06.2009р. повністю розрахувався з банком. Виконуючи вимоги працівників банку щодо остаточного погашення заборгованості, він додаткового сплатив ще 71652,28 грн., проте узгодити факт остаточного виконання зобов'язання з працівниками банку не вдалося.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08.11.2011р. у справі №2-3032 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю. Суд визнав зобов'язання ОСОБА_3 по кредитному договору № НАЕ2GА00000013 від 07.03.2007р. перед ПАТ КБ «ПриватБанк» такими, що припинені з 03.06.2009р. за повним та достроковим виконанням. Крім тогою, суд вирішив стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 надмірно сплачені останнім 71652,78грн. (а.с.96).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22.02.2012р. апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, а рішення місцевого суду залишено без змін. (а.с.97-99).

01.11.2012р. ПАТ «Акцент-банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 і просив стягнути з них солідарно заборгованість у розмірі 269127,79 грн. за кредитним договором №№ НАЕ2GА00000013 від 07.03.2007р., вказуючи, що цим договором ОСОБА_3 отримав від ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у сумі 220293,72грн. на термін до 06.03.2017р., однак ОСОБА_3 порушує зобов'язання, має заборгованість у сумі 269127,79грн. Оскільки 01.11.2007р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ЗАТ «Акцент-банк» (його правонаступник - ПАТ «Акцент-Банк») було укладено договір факторингу, за яким ПАТ КБ «ПриватБанк» відступив позивачу право вимоги, ПАТ «Акцент-банк» просив стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором № НАЕ2GА00000013 від 07.03.2007р.

Що стосується підстав позову до ОСОБА_4 то позивач свої вимоги про солідарне стягнення з неї вказаних коштів обґрунтовував тим, що з нею - ОСОБА_4 - був укладений договір поруки метою забезпечення виконання зобов'язання за договором №НАЕ2GА00000013.

Проте який саме договір і від якого числа - позивач не зазначив, а серед доданих до позовної заяви письмових доказів надав лише договір поруки №1, укладений 07.03.2007р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» у особі уповноваженого працівника відділення №19 філії «Харківського головного регіонального управління («ХГРУ») ЗАО КБ «ПриватБанк» Кравченко Н.В. і ОСОБА_7, яка у якості відповідача по даній справі не залучена. (а.с. 2-11, 16).

Відмовляючи ПАТ «Акцент-банк» у задоволенні позову, суд виходив з того: що позивачем не доведено існування договірних відносин між ПАТ «Акцент банк» і відповідачами; що надані позивачем докази не містять даних, які б свідчили про відступлення банком ПАТ КБ «ПриватБанк» права вимоги ПАТ «Акцент-банк» за договором факторингу сам до ОСОБА_3; що про договір факторингу, на який посилається позивач, відповідачі повідомлені не були, перед ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 совї зобов'язання виконав, а відтак, з огляду на приписи ч.2 ст.517, ст.518 ЦК України, він не має зобов'язань перед ПАТ «Акцент-банк». Згідно вимог ст.61 ЦПК України факт припинення 03.06.2009 року зобов'язань ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором №НАЕ2GА00000013 від 07ю03.2007р. шляхом їх дострокового повного виконання встановлений рішенням суду від 08.07.2011р.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням, оскільки воно ухвалене у відповідності з законом і на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права та на приписи ст.129 Конституції України і роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року носять декларативний характер і не мають відношення до даної справи.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, жодна зі сторін не була обмежена у здійсненні процесуальних прав і виконанні процесуальних обов'язків, передбачених чинним ЦПК України.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив 16.07.2013 року у задоволенні клопотання представника ПАТ «Акцент-банк» про відкладення розгляду справи у зв'язку з її бажанням надати нові докази, а також пояснення представника банку в суді апеляційної інстанції про те, що банк вільний у виборі способу доказування і стадії, на якій він може надати нові докази, зокрема додаткову угоду від 29.08.2007р. та заявляти клопотання про призначення експертизи, не свідчить про наявність підстав для задоволення клопотань про прийняття апеляційним судом нових доказів та задоволення апеляційної скарги.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна особа самостійно обирає передбачений частиною 2 ст. 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів, на свій розсуд визначає зміст позовних вимог, викладення обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначає докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування та визначає відповідача(відповідачів).

В позовній заяві, поданій 01.11.2012 року, ПАТ «Акцент-банк» відповідачами зазначив ОСОБА_3 і ОСОБА_4, зазначивши її поручителем, однак надав договір поруки №1, укладений з ОСОБА_7, а при викладенні обставин, якими обґрунтовував свої вимоги, послався лише на укладений 07.03.2007 року з ОСОБА_3 кредитний договір НАЕ2GА00000013 про надання йому кредитних коштів у сумі 220293 грн.72 коп. та на договір факторингу №1 від 01.11.2007р., надавши до суду лише копію фрагменту договору факторингу без будь-яких даних про входження до куплених ним у ПАТ КБ «ПриватБанк» прав вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_3

З наданих сторонами письмових доказів вбачається, що і у справі №2-3032/2011 за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання зобов'язань припиненими та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів і у даній справі за позовом ПАТ «Акцент-банк» інтереси обох банків представляють одній і ті ж працівники банку - Шуліка А.В., Янсон Є.В. та підлеглі їм юристи цих банків.

Зазначене свідчить, що представники ПАТ «Акцент банк» по даній справі безумовно були обізнані з існуванням справи №2-3032/2011 за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання зобов'язань припиненими та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, в тому числі і наслідки розгляду їх апеляційної скарги в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Харківського районного суду від 08.07.2011 року, в тому числі і щодо їх посилань на додаткову угоду до кредитного договору №НАН2GА00000013. (а.с.4, 23, 104, 105, 106, 122, 97-99, 199-204, ).

Посилання представника банку в судовому засіданні апеляційної інстанції на те, що співвідповідачем зазначено ОСОБА_4, а надано копію договору поруки з ОСОБА_7 лише внаслідок помилки особи, яка готувала позов, не свідчить про незаконність рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів також відхиляє доводи представника ПАТ «Акцент-банк» про те, що про додаткову угоду від 29.08.2007р. представником банку в позовній заяві не вказано свідомо з огляду на недобросовісність боржника ОСОБА_3 та з наміром скористатися своїм процесуальним правом і уточнити позовні вимоги та подати під них нові докази, в тому числі і додаткову угоду від 29.08.2007р., однак суд першої інстанції позбавив представника банку такого права.

Апелянт помилково визначає межі своїх процесуальних прав, оскільки обсяг процесуальних прав позивача не безмежні і визначені процесуальним законом, який зазнав змін із набранням чинності Закону України №2453-У1 від 07.07.2010 року.

Зокрема, частиною 2 статті 27 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводилося - до початку розгляду справи по суті.

Цей обов'язок щодо завчасного подання доказів закріплено також в ст..131 ЦПК України, частина 3 якої передбачає, крім того, що сторони до початку розгляду справи по суті зобов'язані повідомити суд про всі відомі їм рішення судів, що стосуються предмету спору.

Позивач усі ці вимоги процесуального закону залишив поза увагою.

Посилання апелянта на відхилення судом першої інстанції клопотання представника позивача 16.07.2013р. про відкладення розгляду справи висновки суду не спростовують, оскільки зазначене клопотання не обґрунтоване шляхом зазначення поважних причин такого клопотання.

Крім того, позовну заяву подано 01.11.2012року, а клопотання подавалось і справа розглянута 16.07.2013р. Тобто банк мав достатньо часу для того, щоб змінити предмет або підставу позову, збільшити або зменшити позовні вимоги, згідно ч.1 ст.31 ЦПК України, однак цим правом не скористався і не виконав процесуальні обов'язки, передбачені ч.2 ст.27 та ст..131ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Вимоги і доводи апелянта зводяться за межами ч.1 ст.11 і ч.1 ст.303 ЦПК України.

За таких обставин апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції по даній справі не перешкоджає позивачу, згідно вимог ст.3 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, свобод чи інтересів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 11, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст..ст.308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну представника публічного акціонерного товариства комерційного банку «Акцент-банк» - Шуліки Аліни Володимирівни - відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: