Рішення № 3402326, 12.01.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2009 р. Справа № 09/77

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі Мирошниченко Б.В., за участю представника позивача Хитрюка О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цибулівський цукровий завод», смт. Цибулів Монастирищенського району про стягнення 183 603,27 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача 183603,27 грн., у тому числі: 135000,00 грн. боргу за проданий товар по договору купівлі-продажу від 05 вересня 2007 року №05/09-02, укладеного між відповідачем та ТОВ «Укрпромсервіс АГ», 4605,12 грн. три процента річних від простроченої в оплаті суми, 16318,96 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 27679,19 грн. інфляційних витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору відступлення права вимоги від 02 грудня 2008 року, укладеного з ТОВ «Укрпромсервіс АГ», позивач набув право вимоги до відповідача щодо виконання грошового зобов'язання по договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачем та ТОВ «Укрпромсервіс АГ».

У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач визнав борг в сумі 135000,00 грн.; решту позовних не визнав, мотивуючи наступним: нарахування позивачем пені безпідставне, оскільки з даної вимоги сплив, встановлений ЦК України річний строк позовної давності (дата розрахунку встановлена договором - 20 жовтня 2007 року, з 21 жовтня 2007 почався термін прострочення виконання зобов'язання, відповідно, почав перебіг строку позовної давності, який закінчився 21 жовтня 2008 року); три процента річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та стягнення збитків внаслідок інфляційних процесів не підлягають нарахуванню та стягненню, оскільки така відповідальність не передбачена договором, а порушення вимоги про письмову форму правочинів щодо забезпечення виконання зобов'язання, передбачене статтею 547 Цивільного кодексу України, тягне їх недійсність (нікчемність).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, не повідомивши причини, що не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст.75 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, із запереченнями відповідача погодився частково, а саме: стосовно закінчення строку позовної давності для нарахування договірної пені за прострочення виконання грошового зобов'язання; заперечення з нарахування та стягнення трьох процентів річних та інфляційних, вважав безпідставними, такими, що ґрунтуються на неправильному розумінні відповідачем норм ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

02 грудня 2008 року позивач і товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Укрпромсервіс АГ»уклали договір відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ «Укрпромсервіс АГ»(цедент) передав позивачу (цесіонарій по договору) право вимоги належне Цедентові та став кредитором за договором купівлі-продажу від 05 вересня 2007 року №05/09-02, укладеним між Цедентом і ТОВ «Цибулівський цукровий завод»(боржник), відповідач у справі.

ТОВ «Укрпромсервіс»02.12.2008 року направило повідомлення за №212 про відступлення права вимоги по договору купівлі-продажу від 05 вересня 2007 року №05/09-02 підприємцю ОСОБА_1. (позивач у справі) та повідомив його реквізити. Повідомлення відповідач отримав, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків від 02.12.2008 року, складений між підприємцем ОСОБА_1. (позивач) та ТОВ «Цибулівський цукровий завод»(відповідач).

Передання ТОВ «Укрпромсервіс АГ»(продавець за договором купівлі-продажу) відповідачу товару та прийняття його останнім підтверджується видатковою накладною від 12.09.2007 року № РН-12/09-1 і не заперечується відповідачем.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу товар продається за ціною «франко-склад продавця», яка наведена у Специфікації (п. 2.1 Договору). Вартість Товару складає 275 000,00 грн., крім того, ПДВ (20 %) -55 000,00 грн., загальна сума договору -330 000,00 грн. (п.2.2 Договору). Остаточний розрахунок у розмірі 50 % від суми Договору, що складає 165 000,00 грн. покупець сплачує у термін до 20 жовтня 2007 року( п. 3.1.2 Договору).

За отриманий товар відповідач розрахувався частково у встановлений договором строк, не сплаченою залишилась сума 135000,00 грн., що підтверджується розрахунком боргу, виписками банку по особовому рахунку боржника про платежі, актом звірки між позивачем та відповідачем станом на 02.12.2008 року, сума боргу також не заперечується відповідачем, що він підтвердив у письмовому відзиві на позовну заяву.

02 грудня 2008 року позивач направив відповідачу претензію №11, у якій просив сплатити борг, також попередив, що у разі невиконання грошового зобов'язання, змушений буде звернутися до суду з відповідним позовом, що потягне додаткові витрати, які будуть покладені на відповідача. Претензія позивача відповідачем залишена без задоволення.

Правовідносини між відповідачем (покупець за договором купівлі -продажу) та ТОВ «Укрпромсервіс АГ» (продавець за договором купівлі-продажу) є відносинами у сфері товарного обігу, отже господарськими, які врегульовані нормами Господарського кодексу (ГК України), зокрема, главою 30 ГК України. Договір, укладений між відповідачем та ТОВ ТОВ «Укрпромсервіс АГ»за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.264 ГК України основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Враховуючи обставини справи, приписи ГК України, зокрема, ст.264-271 ГК України суд вважає, що до правовідносин між позивачем та відповідачем, не врегульованих цим Кодексом, підлягають застосуванню відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Продавець за договором - ТОВ «Укрпромсервіс АГ»свої зобов'язання виконав, покупець за договором -ТОВ «Цибулівський цукровий завод»(відповідач у справі) товар прийняв, але зобов'язання з оплати за товар виконав частково. Таким чином, залишилось не виконаним договірне господарське зобов'язання з оплати за товар.

Позивач та ТОВ «Укрпромсервіс АГ» уклали договір відступлення права вимоги, який став підставою для заміни кредитора у вказаному господарському зобов'язанні.

Згідно ст.195 ГК України управнений суб'єкт господарського зобов'язання, якщо інше не передбачено законом, може передати другій стороні, за її згодою, належні йому за законом, статутом чи договором права на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних питань щодо управління майном або делегувати права для здійснення господарсько-управлінських повноважень. Передачу (делегування) таких прав може бути зумовлено певним строком. Акт передачі прав вважається чинним з дня одержання повідомлення про це зобов'язаною стороною.

Відповідач отримав повідомлення про передачу прав ТОВ «Укрпромсервіс АГ»позивачу по договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст.512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язання, зокрема, може бути передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язання вчинюється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст.513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні у обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Договір про відступлення права вимоги укладений відповідно до вимог законодавства, судом не встановлено обставин, які б могли бути перешкодою заміни кредитора у зобов'язанні, сторонами дотриманий порядок заміни кредитора у зобов'язанні, права позивача як нового кредитора у зобов'язанні, є підтвердженими належними доказами, не заперечуються боржником.

Тому суд вважає законною вимогу позивача до відповідача про виконання грошового зобов'язання по договору купівлі-продажу від 05 вересня 2007 року №05/09-02, укладеного між відповідачем (покупець за договором) та ТОВ «Укрпромсервіс АГ»(продавець за договором).

Відповідно до ст.ст. 193, 202 ГК України та ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Сума основного боргу 135000,00 грн. за отриманий товар - бурякорізку Т2М-СЦ2Б-12 без приводу є доведеною, не заперечується відповідачем, отже зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не заперечує порушення строків виконання грошового зобов'язання по договору купівлі-продажу. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем застосована відповідальність у виді сплати суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, а також нарахована договірна пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п.7.2 Договору).

Згідно ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим кодексом та іншими законами.

Три проценти річних та інфляційні з простроченого грошового зобов'язання, які просить позивач стягнути з відповідача, не є видом забезпечення виконання зобов'язання, як вважає відповідач, а є правовим наслідком порушення зобов'язання - видом відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Забезпечення виконання господарських зобов'язань врегульовані ст.199 ГК України та главою 49 ЦК України.

Загальні положення виконання грошових зобов'язань, що виникають у господарських відносинах, встановлені ст.198 ГК України, ст.ст. 533 -537 ЦК України, господарсько-правова відповідальність за правопорушення у сфері господарювання встановлені ст.ст.218, 224-237 ГК України, ст.ст.610- 625 ЦК України.

Стаття 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, застосування правових наслідків порушення грошового зобов'язання у виді застосування до боржника обов'язку сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми не потребує обов'язкового письмового укладення у договорі.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими, підлягаючими задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Розрахунок трьох процентів річних обґрунтовано зроблений позивачем за період з 21 жовтня 2007 року (початок прострочення грошового зобов'язання) по 09 грудня 2008 року (день реєстрації позивачем позовної заяви), що становить 416 діб, відповідно, сума трьох процентів річних з простроченої суми боргу 135 000 грн. становить -4605,12 грн.

Розрахунок інфляційних підлягає нарахуванню з простроченої суми 135 000,00 грн. за період з листопада 2007 року по листопад 2008 року, однак позивач нарахував інфляційні за період з грудня 2007 року по жовтень 2008 року, тобто за період коротший, що є його правом, відповідно, сума інфляційних за його розрахунком становить 27 679,19 грн.

Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності з позовних вимог про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд виходить з наступного.

Згідно ст.223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлені цим кодексом. Інші строки ГК України з вказаних зобов'язань не встановлені, тому застосовуються строки позовної давності, передбачені ЦК України,

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Статтею 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 260 ЦК України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Початок перебігу позовної давності врегульований статтею 261 ЦК України. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 статті 261 ЦК України). Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст.262 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення (п.3 ст.267 ЦК України).

Відповідно до умов договору купівлі-продажу, по якому позивач набув право вимоги, строк оплати за проданий товар встановлений до 20 жовтня 2007 року. Отже, з 21 жовтня 2007 почався термін прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідно, згідно зі ст.261 ЦК України з цього дня починається перебіг річного строку позовної давності з вимог про стягнення пені. Закінчується цей строк - 21 жовтня 2008 року, позовна заява подана до суду 17 грудня 2008 року, тобто сплив встановлений ст. 258 ЦК України річний строк позовної давності щодо стягнення пені.

Відповідно до ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (п.4, 5 ст.267 ЦК України).

Заява відповідача про застосування строку позовної давності зроблена до винесення судом рішення, доводи відповідача про те, що з вимог про стягнення пені сплив строк позовної давності, суд вважає обґрунтованими. Судом не встановлено поважних причин пропущення строку позовної давності, тому у позові про стягнення договірної пені в сумі 16 318,96грн. слід відмовити.

З огляду на викладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає доведеним право позивача на стягнення 135 000,00 грн. боргу за поставлений товар, 4605,12 грн. трьох процентів річних, 27 679,19 грн. інфляційних, тому ці позовні вимоги підлягають задоволенню. Позовні вимоги про стягнення пені сумі 16318,96 грн. задоволенню не підлягають, с підстав спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 1672,84 грн. витрат по сплаті державного мита та 107,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 1780,35 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цибулівський цукровий завод», Черкаська область, Монастирищенський район, смт. Цибулів, ідентифікаційний код 32256655 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1(місце проживання: АДРЕСА_2 ) -135 000,00 грн. боргу, 4605,12 грн. три проценти річних, 27 679,19 грн. інфляційних та 1780,35 грн. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя Н.М.Курченко

Повний текст рішення підписаний 19 січня 2009 року.