Постанова № 34022055, 03.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Васильєва Н.П.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року справа №259/6677/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецькій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:судді-доповідача Ляшенка Д.В., суддів Ястребової Л.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в м. Донецьку ради на постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 06 серпня 2013 р. у справі № 259/6677/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в м. Донецьку ради, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року позивач звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання відповідача здійснити нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 29.12.2012р. по 29.06.2013р., з урахуванням фактично виплачених сум, та у подальшому.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Визнано неправомірними дії, та зобов*язано відповідача здійснити нарахування та виплату за рахунок коштів Державного бюджету на користь ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за період з 29.12.2012р. по 29.06.2013р., з урахуванням фактично виплачених сум, та в подальшому здійснювати виплати відповідно до ст.. 43 ЗУ № 2240-ІІІ до досягнення дитиною трьох років.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 197 КАС України суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом встановлено, що позивач є матір'ю ОСОБА_3, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. справи 09).

Позивач у зв`язку з народженням дитини перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в м. Донецьку ради та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн., щомісяця .

Відповідачем призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років відповідно до ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», розмір якої визначено відповідно до Порядку призначення і виплати допомоги державної допомоги сім»ям з дітьми», затвердженому постановою КМУ №1751 від 27.12.2001 року.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі по тексту - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом № 2811-XII, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу II Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-XII та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-XII його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40 - 44.

Конституційний Суд України Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40 - 44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу III Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-XII.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 року № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі по тексту - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-III призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-XII (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 46 Закону № 835 та статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 46 Закону № 835 та статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

В подальшому, ані Законом України «Про Державний бюджет на 2012 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», ані іншими законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж в Законах №2811-ХІІ та №2240-ІІІ.

Таким чином спір виник щодо виплати допомоги з грудня 2012 року особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тобто, своїми діями Відповідач порушив права позивача на гарантовану державою матеріальну підтримку материнства та належний соціальний захист, який гарантується державним соціальним забезпеченням, що має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 року в справі №21-410а12.

Відповідно до ст.244-2 КАС України, рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Проте, суд першої інстанції вирішив питання щодо нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на майбутнє.

Відповідно до вимог кодексу адміністративного судочинства України відновленню підлягають лише порушені права. На час розгляду справи не виникло підстав вважати, що УПСЗН в Кіровському районі м. Донецька не буде здійснювати нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України № 2240-ІІІ, а тому і позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зобов*язання відповідача здійснювати виплати у майбутньому є безпідставними. В цій частині рішення суду слід скасувати і в задоволенні вимог позивача в частині зобов*язання відповідача в подальшому здійснювати виплати відповідно до ст.. 43 ЗУ № 2240-ІІІ до досягнення дитиною трьох років слід - відмовити.

Апеляційний суд зазначає, що справу частково вирішено із порушенням процесуального права, а тому постанову належить частково скасувати.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в м. Донецьку ради на постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 06 серпня 2013 р. у справі № 259/6677/13-а - задовольнити частково і постанову суду в частині задоволення вимог про зобов*язання відповідача в подальшому здійснювати виплати відповідно до ст.. 43 ЗУ № 2240-ІІІ до досягнення дитиною трьох років - скасувати.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в м. Донецьку ради, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області, про зобов*язання відповідача в подальшому здійснювати виплати відповідно до ст.. 43 ЗУ № 2240-ІІІ до досягнення дитиною трьох років - відмовити.

В іншій частині постанову суду 1 інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Суддя - доповідач Ляшенко Д.В.

Судді Ястребова Л.В.

Чумак С.Ю.