Рішення № 3402182, 28.01.2009, Господарський суд Чернігівської області

28.01.09

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"22 " січня 2009 року Справа № 20/51/10

Суддя Цимбал-Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТЕС»

14037, пр-т Миру, 310-А, м.Чернігів;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

місце проживання: АДРЕСА_1,

юридична адреса: АДРЕСА_2;

предмет спору: про стягнення 1370,14 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Рябінін Д.Д.- (дов. №14 від 13.01.2009р.)- юрисконсульт;

від відповідача: не з'явились;

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАТЕС»(далі - ТОВ «ВАТЕС») звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(далі -ФОП ОСОБА_1) 1370,14грн., з яких 1157,62грн. основного боргу, 212,52грн. пені.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 11.12.2008р. розгляд справи призначено на 23.12.2008р., після чого розгляд справи відкладався до 22.01.2009р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним:

- позивач передав відповідачу товар, відповідно до Договору поставки №59/1 на суму 1157,62грн.;

- відповідач свої зобов'язання по сплаті вартості поставленого товару не виконав, тому позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 1157,62грн. суми основного боргу, 212,52грн. пені за порушення термінів оплати.

Відповідач у судові засідання повноважних представників не направив, відзив на позов не подав.

В матеріалах справи є поштове повідомлення №1107394 від 15.12.2008р. про отримання відповідачем ухвали господарського суду від 11.12.2008р.(направленої за юридичною адресою :14000, вул. Шевченка,105, м.Чернігів).

Ухвали господарського суду від 11.12.2008року (направлена за фактичною адресою: 14000,пр.Перемоги,62, м. Чернігів) та від 23.12.2008року (направлена за юридичною адресою: 14000,вул. Шевченка,105,м. Чернігів) повернулись до господарського суду з відміткою пошти про те, що відповідач за вказаними адресами- не значиться.

Відповідно до ст. ст.17,18,19,20 Закону України від 15.05.2003р. за №755-ІV „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців”:

відомості про юридичну особу або фізичну особу -підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України; в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, її місцезнаходження; в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб;

якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьої особою, доки до них не внесено відповідних змін;

відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків і надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру, довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.

У свідоцтві №515032 про державну реєстрацію зазначено про реєстрацію 12.10.2005р. ФОП ОСОБА_1за адресою: АДРЕСА_2.

Відомостей щодо зміни місцезнаходження відповідача станом на час вирішення спору суд не має.

Враховуючи викладене, господарським судом відповідно до ст.87 ГПК України, було повідомлено відповідача про час та місце слухання справи.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

24.10.2007р. між ТОВ «ВАТЕС»та ФОП ОСОБА_1. укладено договір поставки №59/1 (далі -Договір).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а останній зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю -продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру сторін, а тому до спірних правовідносин застосовуються норми глави 54 ЦК України.

На виконання умов Договору, позивач передав товар (тютюнові вироби) відповідачу. Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною №РН-0001740 від 26.01.2008р. на суму 1157,62грн.

Факт передачі товару належним чином доведений, документально підтверджений.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.4.1. Договору Покупець (відповідач) зобов'язався здійснити оплату не пізніше 14 календарних днів з дати одержання кожної партії товару шляхом простого банківського переказу на розрахунковий рахунок Постачальника (позивача) або готівкою до каси останнього.

Відповідачем заборгованість перед позивачем в сумі 1157,62грн. станом на час вирішення спору не погашена.

Враховуючи, що позивачем передано відповідачу товар на суму 1157,62грн. (видаткова накладна №РН-0001740 від 26.01.2008р.), а відповідачем вказана сума не була сплачена у встановлений Договором строк, отже у позивача з 11.02.2008р. виникло право нарахування пені відповідно до п.6.2 Договору.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В даному випадку договором, а саме п.6.2 Договору передбачено, що за кожен день прострочення оплати товару Покупець, окрім відшкодування збитків, зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, розрахованої за кожен день прострочення, починаючи з моменту виникнення простроченої заборгованості і до моменту її повного погашення.

Позивач просить суд стягнути на його користь пеню з 09.02.2008р. по 01.12.2008р..

Строк оплати поставленого товару закінчився 09.12.2008р., а тому позивач має право нарахування пені з 11.02.2008р., враховуючи що 10.02.2008р. -припадає на вихідний день.

 За перерахунком суду пеня становить 215,15грн., а позивачем до стягнення заявлено 212,52грн., тому суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення вказаної суми.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. 49, ст.75, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_2, р/рНОМЕР_1 в ЧФ «Укрпромбанк», МФО 353661, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ватес»(14037, пр.Миру,310-А, м.Чернігів, р/р 260003116 в Райффайзен банк «Аваль», МФО 353348, код ЄДРПОУ 14234440) 1157,62грн. боргу, 212,52 грн. пені, 102,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 26 січня 2009 року.

17.0попопо

порпропо6.Повний текст рішення підписано08

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна