Рішення № 3402167, 20.01.2009, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"15" січня 2009 року Справа № 20/45/7

Суддя Цимбал -Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СВ»

61051, вул.Клочківська, 345-А, м.Харків;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1;

предмет спору: про стягнення 19393,90 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача : не з'явились;

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «СВ»(далі -ТОВ фірма «СВ») звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1.) про стягнення 19393,90грн. боргу за договором поставки №121 від 27.06.2008р.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 03.12.2008р. розгляд справи призначено на 16.12.2008р., після чого розгляд справи відкладався до 15.01.2009р.

Відповідач -ФОП ОСОБА_1. в судовому засіданні 16.12.2008р. визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та повідомив суд, що станом на день слухання справи ним додатково сплачено частину заборгованості в сумі 10600,00грн., на доказ чого ним подані копії платіжних доручень №16 від 03.11.2008р. на суму 2000грн., №18 від 07.11.2008р. на суму 2000грн., №19 від 12.11.2008р. на суму 2600грн., №20 від 19.11.2008р. на суму 1000грн., №21 від 25.11.2008р. на суму 3000грн.

Представники сторін у судове засідання 15.01.2008р. не з'явились, хоча були повідомлені належним чином.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

27.06.2008р. між ТОВ фірма «СВ»та ФОП ОСОБА_1. укладено договір поставки № 121 (далі -Договір).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність Покупця (відповідача) товар, а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити за товар певну грошову суму.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов Договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 44755,22грн.. Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними: №936/06 від 30.06.2008р. на суму 3754,15 грн., №937/06 від 30.06.2008р. на суму 2221,22грн., №938/06 від 30.06.2008р. на суму 2372,83грн.,№939/06 від 30.06.2008р. на суму 1185,42грн., № 1014/07 від 14.07.2008р. на суму 5927,62грн. , №119/08 від 04.08.2008р. на суму 5402,09грн , №1120/08 від 04.08.2008р. на суму 2074,87грн., №1270/09 від 01.09.2008р. на суму 500,03грн., №1271/09 від 01.09.2008р. на суму 4801,50грн. , №1352/09 від 15.09.2008р. на суму 8523,35грн., №1353/09 від 15.09.2008р. на суму 3484,14грн., що підписані відповідачем.

Факт поставки товару належним чином доведений, документально підтверджений.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.4.1 Договору товар може продаватись Покупцю з відстрочкою платежу 21 календарний день.

Згідно до наданих позивачем копій банківських виписок відповідачем було здійснено часткову оплату товару в сумі 26536,211грн., залишивши неоплаченою, станом на момент подання позову, заборгованість в сумі 18219,11грн.  

Відповідач надав у судовому засіданні копії платіжних доручень №№16 від 03.11.2008р., 18 від 07.11.2008р., 19 від 12.11.2008р., 20 від 19.11.2008р., 21 від 25.11.2008р. (аркуші справи 64-66), якими після порушення провадження у справі частково погашена заборгованість, всього на суму 10600,00грн.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Провадження у справі в частині стягнення 10600,00грн. основного боргу суд припиняє на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Станом на час прийняття рішення несплаченою залишилась заборгованість в сумі 7619,11грн.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 7619,11грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в цій частині стягнення суми основного боргу на користь позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивачем поставлено відповідачу товар на суму 44755,22 грн. і відповідачем вказана сума не була проплачена у повному обсязі на протязі 21 календарного дня (відстрочення платежу згідно п.4.1 Договору) з моменту отримання товару, залишивши неоплаченою заборгованість в сумі 18219,11грн., отже у позивача з 22.07.2008р. (поставка товару від 30.06.2008р.), з 05.08.2008р. (поставка товару від 14.07.2008р.), з 26.08.2008р. (поставка товару від 04.08.2008р.), з 23.09.2008р. (поставка товару від 01.09.2008р.), з 07.10.2008р. (поставка товару від 15.09.2008р.) виникло право вимоги оплати товару і право нарахування пені (відповідно до п.6.3 Договору) в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу до повного погашення заборгованості .

19.08.2008р., 28.08.2008р., 01.09.2008р., 03.09.2008р., 18.09.2008р., 10.10.2008р., 20.10.2008р., 29.10.2008р. відповідачем були здійснені проплати за вказаний товар всього в сумі 26536,11 грн. (банківські виписки від 12.11.2008р., 17 аркуш справи), отже позивачем нарахована пеня з врахуванням дат та зменшення суми основного боргу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В даному випадку договором, а саме п.6.3. Договору передбачено, що у разі порушення встановлених Договором строків оплати Товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за поставлений товар за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня після закінчення терміну оплати.

Нарахування пені за період з 22.07.2008р. по 31.10.2008р. відповідає вимогам норм матеріального права та умовам Договору.

Загальна сума пені за перерахунком суду та заявлена позивачем до стягнення становить 950,05грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальна сума інфляції заявлена до стягнення позивачем становить 106,41 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Загальна сума річних за перерахунком суду становить 118,74 грн. Оскільки позивачем заявлено до стягнення 118,33грн. річних, господарський суд вказані вимоги задовольняє.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом припинено провадження у справі в частині стягнення 10600грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем суми боргу під час розгляду справи і спір в цій частині виник з вини відповідача, суд вважає за доцільне стягнути державне мито виходячи з заявленої позивачем суми 19393,9грн.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 193,94грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Керуючись с.49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/рНОМЕР_1 у ВАТ «Родовід Банк» м.Києва, МФО 321712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «СВ»(61000, вул.Клочківська,345-А, м.Харків, р/р2600106160899 в АКБ «Правекс-Банк», МФО 321983, код ЄДРПОУ 25470089) 7619,11грн. основної заборгованості, 950,05 грн. пені, 106,41грн. інфляційних, 118,33грн. річних, а всього 8793,90грн. та 193,94грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення 10600,00грн. основного боргу припинити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 20 січня 2009 року.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна