Постанова № 3402047, 06.12.2005, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 грудня 2005 року                                                                        м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого:    Кривенка В.В.,

Суддів:                Гусака М.Б., Житкова В.В.,

                       МушинськогоМ.М., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

розглянувши скаргу Приватного підприємства “Стальконвест” про перегляд за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду Українивід 31 серпня 2005 року у справі за позовом Приватного підприємства “Стальконвест” до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді про визнання недійсним рішення,

встановила:

У грудні 2004р. Приватне підприємство “Стальконвест” звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Ужгороді від 25.11.2004р. №0004552341/0/3224/23-4/31889002/21488, яким підприємству визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 38 280 грн., у тому числі: 25 520 грн. – основний платіж, 12 760 грн. – штрафні санкції. 

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що оспорюване рішення винесене у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.12.2004р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2005р., позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Ужгороді від 25.11.2004р. №0004552341/0/3224/23-4/31889002/21488 у частині визначення позивачу податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 30 080,10 грн. (20 053,40 грн.- донарахована сума податку, 10 026,70 грн. – штрафні санкції).

Судові рішення у цій частині мотивовані тим, що матеріалами справи та наданими позивачем податковими накладними підтверджується правомірність включення ним сум ПДВ до податкового кредиту.

У частині донарахування ПДВ у сумі 5 466,60 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 2733,30 грн. рішення Державної податкової інспекції у м.Ужгороді залишено у силі, а у позові відмовлено з огляду на те, що відповідачем обґрунтовано зі складу податкового кредиту виключено, на підставі п.п.7.4.4. п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, суму податку на додану вартість  у розмірі 466,59 грн. та 5000 грн. ПДВ за податковою накладною, не скріпленою печаткою виконавця робіт - контрагента позивача.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2005р. зазначені судові рішення у частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Ужгороді від 25.11.2004р. №0004552341/0/3224/23-4/31889002/21488 щодо визначення позивачу податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 30080,10 грн. скасовані, у позові у цій частині відмовлено.

Постанова суду касаційної інстанції у цій частині мотивована тим, що позивач, одержавши від продавців неправильно оформлені податкові накладні, не звертався до органу державної податкової служби із заявою у порядку, передбаченому п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що обумовлює неправомірність включення підприємством до податкового кредиту сум ПДВ за такими накладними.

У решті частин рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій залишені без змін з тих же підстав.

10 листопада 2005р. Верховним Судом України допущено до розгляду в порядку провадження за винятковими обставинами скаргу Приватного підприємства “Стальконвест”,у якій ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 31.08.2005р. та залишення у силі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2005р. і рішення господарського суду Закарпатської області від 24.12.2004р. В обґрунтування скарги зроблено посилання на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права та наведено постанови касаційного суду, в яких по-іншому застосована одна і та ж норма права.

Скарга Приватного підприємства “Стальконвест” підлягає задоволенню.

Перевіряючи постанову суду апеляційної та рішення суду першої інстанцій, касаційний суд, в порушення вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює межі перегляду справи в касаційній інстанції, не приймав до уваги  обставини,  встановлені  у  згаданих судових актах, самостійно вирішував питання про достовірність доказів, чим перевищив межі власних повноважень.

У касаційного суду не було підстав для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки висновок суду першої та апеляційної інстанцій, про підтвердження податковими накладними  сум податку, попередньо включених до складу   податкового    кредиту, здійснено у відповідності з нормами матеріального та процесуального закону.

Недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, зокрема: відсутність у деяких з них порядкового номеру, в інших - одиниці виміру, адреси одержувача (позивача у справі), не робили накладні недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні могли бути підставою для висновку суду першої та другої інстанцій, зробленого в результаті оцінки всіх доказів у відповідності з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, про можливість ідентифікації контрагентів позивача, про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Недотримання позивачем порядку, встановленого п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”,  не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати 

п о с т а н о в и л а :

Скаргу Приватного підприємства “Стальконвест” задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 31.08.2005р. скасувати, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2005р. та рішення господарського суду Закарпатської області від 24.12.2004р. залишити у силі

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                                В.В. Кривенко

Судді                                                                                        М.Б. Гусак

В.В.Житков

М.М. Мушинський

І.Л. Самсін

О.О. Терлецький