Постанова № 3402027, 27.01.2009, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2009 року                                                                                   м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого          Терлецького О.О.,

суддів:                      Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

                                 Самсіна І.Л., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (далі – ДПІ) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Галичина-Регіон”                          (далі – ТОВ “Галичина-Регіон”) до ДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2005 року ТОВ “Галичина-Регіон” звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 24 лютого 2005 року                             № 0000982312/0і №0000992312/0. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що            статтею 17 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі – Закон №2181-ІІІ) не передбачено застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату реструктуризованих сум податків.

Господарський суд Івано-Франківської області постановою від 21 лютого          2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 8 червня 2006 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2008 року, позов задовольнив.

У скарзі про перегляд ухвали касаційного суду за винятковими обставинами ДПІ, посилаючись на порушення норм матеріального права, неоднакове застосування цим судом підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-ІІІ та на              статтю 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), просить Верховний Суд України скасувати всі судові рішення у справі й ухвалити нове – про відмову в позові.

На обґрунтування скарги зроблено посилання на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2006 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-австрійсько-німецьке підприємство “Укрінтерцукор” до Державної податкової адміністрації України, третя особа – Державна податкова інспекція у Солом’янському районі м. Києва, про визнання недійсним рішення.

Дослідивши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України доходить висновку про необхідність частково задовольнити скаргу.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 14 квітня 2001 року між сторонами справи було укладено договір, відповідно до підпункту 1 пункту 1 якого ДПІ розстрочила сплату податкового боргу.

На підставі акта перевірки від 24 лютого 2005 року №167/23-6/31262254 відповідач прийняв оспорювані податкові повідомлення-рішення, якими до позивача було застосовано штрафні санкції в розмірі 3071 грн 81 коп. і 28024 грн 65 коп. за недодержання граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість – 30718 грн 10 коп. та 140123 грн 25 коп. відповідно.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що застосування штрафних санкцій, установлених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-ІІІ, за порушення строків сплати сум податкового боргу, розстрочених відповідно до              статті 18 зазначеного Закону, останнім не передбачено.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки він ґрунтується на вимогах чинного законодавства України. Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України й у згаданій вище ухвалі                      від 1 листопада 2006 року.

Проте у зв’язку з порушенням судами норм процесуального права, що потягло неправильне вирішення справи, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

Так, відповідно до статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2), обґрунтованим – рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 3).

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін апеляційним та касаційним судами, виходив з того, що ДПІ нарахувала позивачу штрафи у зв’язку з несвоєчасним погашенням сум податкового боргу, розстрочених відповідно до договору.

Проте з акта перевірки від 24 лютого 2005 року, на підставі якого були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, видно, що ДПІ застосувала до                  ТОВ “Галичина-Регіон” штрафні санкції за недодержання строків виконання не того договору, який досліджувався судом, а іншого і крім того – за несплату платежів, самостійно узгоджених платником податку шляхом подання податкових декларацій.

За таких обставин суд мав перевірити, із чого складаються суми податкових зобов’язань і штрафів, указані в оспорюваних повідомленнях-рішеннях; з’ясувати та зазначити у своєму рішенні, на підставі яких документів позивач повинен був сплачувати кожну із цих сум; витребувати і дослідити зазначені документи, навівши в рішенні суму кожного платежу, граничний строк його сплати і суму штрафу за порушення цього строку.

Як передбачено частиною 1 статті 220 КАС, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі. Отже, вимоги цієї норми включають у себе й обов’язок касаційного суду перевіряти повноту встановлення фактичних обставин судами попередніх інстанцій.

Проте Вищий адміністративний суд України на порушення, допущені судами першої та апеляційної інстанцій і зазначені ДПІ в касаційній скарзі, уваги не звернув, рішення цих судів залишив без змін.

Згідно з частиною 2 статті 227 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

З урахуванням викладеного скарга ДПІ підлягає задоволенню, а постановлені у справі судові рішення – скасуванню з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

Скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2008 року, ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 8 червня 2006 року, постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Івано-Франківського адміністративного окружного суду.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                                 О.О. Терлецький

Судді                                                                                               В.Л. Маринченко

П.В. Панталієнко

І.Л. Самсін

Ю.Г. Тітов