Постанова № 3384500, 23.10.2007, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

         23 жовтня 2007 року                                                                  м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справахВерховного Суду України у складі:

головуючого суддів:Кривенка В.В.,

Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства “Вікторія-М” (далі – ЗАТ “Вікторія-М”) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі – ДПІ) про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення – за скаргою ДПІ про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2004 року позивач звернувся в суд із позовом про визнання частково недійсним (у частині визначення податкових зобов’язань із податку на прибуток у сумі 574 800 грн і штрафних санкцій у сумі               402 350 грн) податкового повідомлення-рішення ДПІ від 16 вересня 2004 року № 682317/0, прийнятого на підставі акта від 14 вересня 2004 року                             № 55/23-1714/13335038 за результатами планової документальної перевірки дотримання ЗАТ “Вікторія-М” податкового та валютного законодавства за період із 1 січня 2002 року по 31 березня 2004 року.

Під час перевірки було встановлено, що у І кварталі 2004 року зазначене товариство всупереч вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР“Про оподаткування прибутку підприємств” (далі – Закон № 334/94-ВР), у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не здійснювало оподаткування прибутку від своєї господарської діяльності.

Позивач не погодився з таким висновком відповідача, посилаючись на статтю 7 Закону України від 27 лютого 1991 року № 791а-XII“Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон № 791а-XII), відповідно до якої підприємства, розташовані в зоні гарантованого добровільного відселення, звільнено від сплати податку на прибуток.

Господарський суд м. Києва постановою від 19 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 липня                 2007 року зазначені судові рішення залишив без змін.

У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України ДПІ, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і відмовити позивачу в позові.Зокрема, скаржник вказує на те, що при вирішенні справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Вектор” до Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Судова палата у господарських справах Верховного Суду України по-іншому застосувала положення частини 1 статті 7 Закону № 791а-XII.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга ДПІ підлягає задоволенню з таких підстав.

У доданій до скарги постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16 серпня 2005 року викладено висновок про те, що стаття 7 Закону № 791а-XII не звільняє від зобов’язань з податку на додану вартість, оскільки цей законодавчий акт не є законом про оподаткування.

При вирішенні справи, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов протилежного висновку, а саме, що ЗАТ “Вікторія-М”на підставі статті 7 Закону № 791а-XIIзвільняється від сплати податку на прибуток.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із нижченаведеного.

Частиною 1 статті 7 Закону № 791а-XIIпередбачено, що підприємства, об'єднання, організації, колгоспи, радгоспи, розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, звільняються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів. Для них Кабінетом Міністрів України встановлюються пільгові умови фінансування, гарантоване матеріально-технічне забезпечення.

Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно із цією нормою зазначеного Закону позивач має право на пільги зі сплати податку на прибуток за результатами своєї діяльності.

При цьому поза увагою судів залишилася та обставина, що на підставі статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року             № 12-92 “Про податок на прибуток підприємств і організацій”, чинного на час виникнення спірних правовідносин, дію частин 1 та 3 статті 7 Закону           № 791а-XII було зупинено у частині звільнення від оподаткування прибутку.

Крім того, Закон № 791а-XIIне є спеціальним законом з питань оподаткування. Він регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання і роботи населення, господарську, науково-дослідну й іншу діяльність у цих зонах; закріплює і гарантує забезпечення режиму використання та охорони вказаних територій з метою зменшення дії радіоактивного опромінення на здоров'я людини і на екологічні системи.

Спеціальним законом з питань оподаткування податком на прибуток  (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин і залишається таким) є Закон № 334/94-ВР, пунктом 22.5 статті 22 “Прикінцеві положення” якого встановлено, що акти законодавства до приведення їх у відповідність із цим Законом застосовуються в частині, яка не суперечить йому.

Оскільки Законом № 334/94-ВР, що набрав чинності 1 січня 1995 року, не були встановлені пільги зі сплати цього податку, які б стосувалися позивача, то Закон № 791а-XIIу цій частинісуперечить спеціальному закону.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 16 Закону №791а-XIIу зоні гарантованого добровільного відселення забороняється, зокрема, будівництво нових, розширення діючих підприємств, безпосередньо не пов'язаних із забезпеченням радіоекологічного, соціального захисту населення, а також умов його життя та праці.

Звільнення від оподаткування на підставі статті 7 Закону № 791а-XIIбуло встановлено лише для тих підприємств, об'єднань, організацій, колгоспів, радгоспів, що були розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю на час прийняття цього Закону.

Суди трьох інстанцій не звернули увагу на зазначені положення Закону № 791а-XIIі ту обставину, що ЗАТ “Вікторія-М”було зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 29 грудня 2001 року й у зв’язку зі зміною місцезнаходження перереєстроване Іванківською районною державною адміністрацією Київської області                30 січня 2004 року, тобто після набрання чинностіЗаконом № 791а-XII, який введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР від                  28 лютого 1991 року № 795-XII з 1 липня 1991 року.

Враховуючи те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає за необхідне скасувати всі судові рішення у справі й ухвалити нове – про відмову в позові.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі                    м. Києва задовольнити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 19 квітня 2006 року, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 липня                 2007 року скасувати, у позові Закритого акціонерного товариства  “Вікторія-М” до Державної податкової інспекції у Печерському районі                    м. Києвапро визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

В.В. Кривенко Судді         М.Б. Гусак

В.Л. Маринченко

П.В. Панталієнко

І.Л. Самсін

О.О. Терлецький

Ю.Г. Тітов