Постанова № 34019758, 08.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р. Справа№ 910/7323/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Зеленіна В.О.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Назарчук Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Черевик Ю.В.

від відповідача: Гробчак В.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2013 року (суддя - Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2"

до Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-

Озерна"

про стягнення 134705,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2013 року по справі № 910/7323/13 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" 126581,25 грн. - основного боргу та 2531,63 грн. - судового збору.

Припинено провадження в частині стягнення 8124,40 грн. - 3 % річних.

Не погоджуючись з рішенням, Державне підприємство "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати частково та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 114637,29 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 28.08.2013 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року, в зв'язку з перебування головуючого судді Сітайло Л.Г. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Баранець О.М., судді: Зеленін В.О., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року відкладено розгляд справи до 08.10.2013 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року, в зв'язку з виходом головуючого судді Сітайло Л.Г. з лікарняного, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Сітайло Л.Г., судді: Зеленін В.О., Пашкіна С.А.

07 жовтня 2013 року від представника позивача, через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 08.10.2013 року з'явився представник позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2013 року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

28 лютого 2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір № 26 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник здійснює поставку м'яса свіжого свійської птиці та харчових субпродуктів у власність замовника, в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1), що додаються до цього Договору і є його невід'ємною частиною, на умовах DDP - Інкотермс в редакції 2000 р.

Згідно з п. 2.1. Договору сума за Договором становить 242820,00 грн., відповідно до специфікації, та визначена за результатами конкурсних торгів.

Відповідно до п. 6.2. Договору відповідач зобов'язаний прийняти та оплатити товар, згідно з умовами Договору.

29 грудня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Угода).

Відповідно до умов Угоди сторони збільшили суму Договору на 48564,00 грн. та подовжили його дію на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на новий рік до повного його виконання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 256581,25 грн.

Відповідач розрахувався за поставлений товар частково, сплативши 130000, 00 грн., в зв'язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 126581, 25 грн.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Місцевим господарським судом встановлено, що частина, з наявних в матеріалах справи накладних містять посилання на Договори №76 від 14.02.2011 р., № 123 від 01.11.2011 р., № 26 від 05.01.2011 р., які укладені на поставку цукерок шоколадних та свинного черева відповідно.

Твердження апелянта, що поставка товару (окіст курячий та філе куряче) відбувалась на підставі інших договорів, зазначених в накладних, колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не передбачає необхідності зазначати в товарній накладній підставу здійснення господарської операції.

Беручи до уваги, що матеріали справи не містять доказів того, що товар поставлявся відповідачу на підставі іншого договору, ніж №26 від 28.02.2011 року, а також враховуючи, що представник відповідача в судовому засіданні не заперечував факт отримання м'яса курки на загальну суму 256581,25 грн., відповідно до накладних, та наявності заборгованості, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Також, перевіривши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України „Про судовий збір" № 3674- VI, який набрав чинності з 01 листопада 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 вищезазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З апеляційної скарги вбачається, що апелянт просить прийняти постанову, якою скасувати рішення суду першої інстанції від 16.07.2013 року в частині стягнення 114637,29 грн.

В той же час, при зверненні з апеляційною скаргою, скаржником сплачено судовий збір в розмірі 1350,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1978 від 24.07.2013 року.

Враховуючи вищевикладене, сплаті підлягає судовий збір в розмірі 1146,37 грн. за вимогу майнового характеру.

Беручи до уваги, що апелянтом сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж передбаченому ст. 4 Закону України "Про судовий збір", апеляційний господарський суд вважає за необхідне повернути Державному підприємству "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" надлишково сплачений судовий збір.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2013 року по справі № 910/7323/13 - без змін.

Повернути Державному підприємству "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" з Державного бюджету України суму в розмірі 203,63 грн. за подання апеляційної скарги, згідно з платіжним дорученням №1978 від 24.07.2013 року.

Матеріали справи №910/7323/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Зеленін В.О.

Пашкіна С.А.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.10.2013 року.