Постанова № 34019744, 26.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р. Справа№ 910/14303/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: представник - Москаленко О.В. - за довіреністю,

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудкомплект"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. про вжиття заходів до забезпечення позову

у справі № 910/14303/13 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудкомплект", м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентарізації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна",

про визнання відсутнім права власності,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 р. Відкрите акціонерне товариство "Київенергобуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудкомплект" про визнання відсутнім у відповідача права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4, літ. «11-Б», загальною площею 1620, кв.м, «11-В» загальною площею 205,3 кв.м, «11-Г» загальною площею 66,6 кв.м, «11-Д» загальною площею 149 кв.м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4, були передані відповідачу у лізингове користування, а в подальшому - відчужені на підставі договору купівлі-продажу. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2012 р. в адміністративній справі №2а-16329/2670 зобов'язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвати право власності ТОВ "Промбудкомплект" на дане нерухоме майно. Однак, за твердженням позивача, у зв'язку із порушенням провадження у справі про банкрутство ВАТ "Київенергобуд" спірне майно не могло бути відчужено на користь відповідача поза межами процедури банкрутства, а сам договір купівлі-продажу є неукладеним. Відтак, позивач вказує на наявність підстав для визнання відсутнім у відповідача права власності на спірне майно.

В позовній заяві позивач також звернувся до місцевого господарського суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову та просить накласти арешт на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4 (літ. " 11-Б" загальною площею 1 620,3 кв.м, " 11-В" загальною площею 205,3 кв.м, " 11-Г" загальною площею 66,6 кв.м та " 11-Д" загальною площею 149,5 кв.м).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. у справі №910/14303/13 заяву Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, накладено арешт на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4 (літ. " 11-Б" загальною площею 1 620,3 кв.м, " 11-В" загальною площею 205,3 кв.м, " 11-Г" загальною площею 66,6 кв.м та " 11-Д" загальною площею 149,5 кв.м).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудкомплект" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині вжиття заході до забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевий господарський суд безпідставно дійшов висновку про наявність для вжиття такого заходу до забезпечення позову як накладення арешту на майно.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржувану ухвалу скасувати.

Позивач та третя особа явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації від 28.02.2013 р. № 28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим працівником адресата.

Отже, зазначені відмітки є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Аналогічна позиція, також викладена в п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009 р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Приймаючи до уваги наявність на ухвалі від 12.09.2013 р. штампу канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, п'ятнадцятиденний строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи та клопотань про продовження строку розгляду справи, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників позивача та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах оскарження ухвали достатньо доказів для вирішення апеляційної скарги по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно приписів ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов може бути забезпечений, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позивач мотивував тим, що майно, яке є об'єктом договору, може бути відповідачем відчужено на користь інших осіб.

Задовольняючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову місцевий господарський суд виходив з того, що наявність постанови суду, якою зобов'язано уповноважений орган зареєструвати за відповідачем право власності на нерухоме майно та враховуючи, що станом на час розгляду даної справи спірне майно фактично передано відповідачу та знаходиться у його володінні, а також що відповідачем ініційовано спір, що стосується права власності на майно, без залучення до нього позивача, в сукупності свідчить про існування обґрунтованих припущень про можливість подальшої реалізації спірного майна, що, в свою чергу, може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

З даними висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів, оскільки вони відповідають положенням ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У відповідності до роз'яснень п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом спору у справі № 910/9531/13 є наявність чи відсутність підстав для визнання відсутнім у відповідача права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4 (літ. "11-Б" загальною площею 1 620,3 кв.м, "11-В" загальною площею 205,3 кв.м, "11-Г" загальною площею 66,6 кв.м та " 11-Д" загальною площею 149,5 кв.м).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2012 р. в адміністративній справі №2а-16329/2670 зобов'язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвати право власності ТОВ "Промбудкомплект" на спірне майно.

При цьому, у вказаній постанові судом також встановлено, що спірне майно було фактично передано відповідачу, про що сторонами складено та підписано акт прийому-передачі.

ТОВ "Промбудкомплект" ініціювало адміністративний спір, що стосується права власності на спірне нерухоме майно, без залучення до нього ВАТ "Київенергобуд" як власника майна.

За змістом ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Отже, після реєстрації права власності на нерухоме майно відповідач набуває фактичної можливості реалізовувати правомочні власника майна щодо розпорядження таким майном, в тому числі можливість його відчуження на користь третіх осіб, передання у користування, іпотеку тощо.

Тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що наявність постанови суду, якою зобов'язано уповноважений орган зареєструвати за відповідачем право власності на нерухоме майно та враховуючи, що станом на час розгляду даної справи спірне майно фактично передано відповідачу та знаходиться у його володінні, а також що відповідачем ініційовано спір, що стосується права власності на майно, без залучення до нього позивача, в сукупності свідчить про існування обґрунтованих припущень про можливість подальшої реалізації спірного майна, що, в свою чергу, може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Також колегія суддів зазначає про наявність зв'язку між наведеними у заяві заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із заявленими позивачем вимогами.

З огляду на викладене, з метою запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача місцевий господарський суд правомірно задовольнив заяву про вжиття заходів забезпечення позову та наклав арешт на спірне нерухоме майно.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення заяви ВАТ «Київенергобуд» про вжиття заходів до забезпечення позову та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудкомплект" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. у справі № 910/14303/13 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали у справі № 910/14303/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Гончаров С.А.

Яковлєв М.Л.