Постанова № 34019704, 08.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р. Справа№ 910/913/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Синиці О.Ф.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Устенко Л.В.

представників сторін: від відповідача - не з'явився.

розглянувши Державного підприємства "Завод 410

апеляційну скаргу цивільної авіації"

на ухвалу

господарського суду м. Києва

від 01.08.2013 року.

у справі № 910/913/13 (суддя: Привалов А.І.)

за заявою Державного підприємства "Завод 410

цивільної авіації"

про відстрочку виконання рішення

за позовом Державного підприємства "Антонов"

до Державного підприємства "Завод 410

цивільної авіації"

про стягнення 1089652,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2013 року в задоволенні заяви державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2013р. у справі № 910/913/13 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Державнне підприємство "Завод 410 цивільної авіації" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2013 року та надати ДП "Завод 410 цивільної авіації" відстрочку виконання рішення до 31.12.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі.

В судове засідання 08.10.2013 року представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Як вбачається з матеріалів даної справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2013 р. у справі № 910/913/13, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2013р., позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" на користь державного підприємства "Антонов" 845877 грн. 43 коп. - боргу, 65920 грн. 50 коп. - пені, 59211 грн. 42 коп. - штрафу, 28922 грн. 06 коп. - 3 % річних, 19420 грн. 19 коп. - витрат по сплаті судового збору.

30.05.2013р. на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

Ст. 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Вказаними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Згідно з пп. 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Як вбачається з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заявник зазначає, що обставиною, яка ускладнює та унеможливлює виконання рішення суду є тяжке фінансове становище.

Між тим, всупереч положенням статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, заявник під час вирішення питання про можливість відстрочки виконання рішення суду не надав належних доказів, які підтверджують відсутність коштів та неможливість виконання рішення у встановлений строк, оскільки згідно довідки АТ "Дельта Банк" від 26.07.2013р. за вих. № 26/01/488, відповідач має залишок грошових коштів на своїх рахунків, які можуть бути спрямовані на погашення заборгованості перед позивачем.

Згідно приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003р. "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що "затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції" (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Також, саме з вини відповідача позивач був вимушений звертатись до суду для захисту своїх прав, наявність порушення яких встановлено судом. Так, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, що виникли на підставі договору про надання послуг, який укладено між сторонами, не сплатив отримані послуги, що стало наслідком виникнення боргу перед позивачем.

У відповідності до п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не вважаються обставинами, які звільняють боржника від відповідальності, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Посилання заявника на те, що виконання рішення суду у встановлений спосіб та строк може спричинити зупинення процесу здійснення діяльності відповідача не є тими обставинами, які перешкоджають боржнику виконати рішення суду у визначений термін.

Згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, ознакою підприємництва є його ризиковий характер, що передбачає економічну самостійність підприємця і тісно пов'язану з цим відповідальність за результати своєї діяльності.

Тоді як, згідно ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відстрочка виконання рішення суду допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Крім того, слід врахувати відсутність будь-яких дій зі сторони відповідача, направлених на погашення заборгованості, яка виникла перед позивачем, починаючи ще з жовтня 2011 року, а також той факт, що позивач, як і відповідач, належить до державного сектору економіки та діяльність підприємства має стратегічне значення для інтересів держави.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни або скасування ухвали суду першої інстанції від 01.08.2013 року в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду м. Києва від 01.08.2013 року у справі № 910/913/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/913/13 повернути господарському суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Синиця О.Ф.

Повний текст постанови складено 09.10.2013 року.