Постанова № 34019596, 07.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа№ 911/1932/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Федяйнова О.М. - представник за довіреністю від 05.06.2013 року;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2013 року

у справі № 911/1932/13 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк»

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про стягнення 301 503, 47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Автокразбанк» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 160 000, 00 грн. заборгованості за кредитом, 104 487, 91 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 26 303, 20 грн. пені, 9 432, 36 грн. - 3% річних та 1 280, 00 грн. збитків від інфляції.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.07.2013 року у справі № 911/1932/13 (суддя Лилак Т.Д.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 160 000, 00грн. заборгованості по сплаті кредиту, 104 487, 91 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 12 113, 66 грн. пені та 7 716, 93 грн. 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду у даній справі в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції проігнорував надані відповідачем відзив на позовну заяву та заяву про застосування строку позовної давності. Крім того, Господарський суд Київської області задовольнив вимоги позивача в частині стягнення процентів нарахованих за прострочену заборгованість за кредитом та 3% річних, тим самим порушивши норми ст. 61 Конституції України, яка передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» по справі № 911/1932/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/1932/13 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 прийнято до свого провадження колегією суддів суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 17.10.2013 року.

У судове засідання 17.09.2013 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 17.09.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Крім того, представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання позивача про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року відкладено розгляд справи до 07.10.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 07.10.2013 року надав пояснення по справі, якими підтримав свою правову позицію.

Представник відповідача у судове засідання 07.10.2013 року не з'явився, однак направив телеграму, якою повідомив, що не може бути присутнім у судовому засіданні у зв'язку із хворобою.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 08.11.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «АКБ «Автокразбанк» (надалі - позивач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (надалі - відповідач) укладено договір про кредитну лінію №0222 (надалі - кредитний договір).

Згідно із п. 1.1. кредитного договору позивач зобов'язався надати відповідачеві кредит у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 200 000, 00 гривень на умовах, які зазначені цим договором.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору позивачем надано кредит згідно заяв відповідача шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок відповідача. Даний факт підтверджується виписками з особових рахунків відповідача та заявою ФОП - ОСОБА_3 на видачу готівки №48 від 08.11.2006 року.

Згідно із п. 1.4. кредитного договору нарахування відсотків за користування кредитом проводиться щомісячно на 25 число кожного місяця.

Пунктом 1.3. кредитного договору встановлено, що відповідач зобов'язався сплачувати за користування коштами відсотки із розрахунку 22% річних. Строк кредиту, а також відсотки за користування ним розраховуються з моменту отримання (зарахування на поточний рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його використання. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється з моменту перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника за методом "факт/факт", тобто для розрахунку приймається фактична кількість днів у місяці та в році (п. 1.5. кредитного договору). Додатковою угодою №3 від 01.07.2009 року до кредитного договору визначено новий розмір відсоткової ставки за користування кредитом - 28% річних. Відсотки за кредит, нараховані за поточний місяць, позичальник сплачує щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця (п. 3.9. кредитного договору).

Згідно до п. 1.2. кредитного договору кредит надається на строк до 07 листопада 2007 року.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що термін дії договору з моменту його укладення до повного погашення загальної суми кредиту, суми нарахованих відсотків, а також виконання всіх інших зобов'язань Позичальника перед банком, які передбачені цим договором.

07 листопада 2007 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою продовжено строк для повернення кредиту - до 06 листопада 2008 року.

06 листопада 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, якою продовжено строк для повернення кредиту - до 06 листопада 2009 року.

06 листопада 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до кредитного договору, якою продовжено строк для повернення кредиту - до 05 листопада 2010 року.

Крім того, колегією суддів встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами укладено договір про заставу майна № 0222/з від 08 листопада 2006 р., посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за №8604.

Звертаючись до суду першої інстанції із позовними вимогами, позивач зазначив, що порушення умов кредитного договору відповідач не повернув кредитні кошти, одержані в рахунок кредитної лінії та не сплатив проценти за користування кредитом, що призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої станом на 01.03.2013 становить 160 000,00 грн. заборгованості за кредитом та 104 487, 91 грн. заборгованості по процентах.

Згідно із частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції встановивши, що відповідач не повернув кредит у сумі 160 000, 00 грн. та не сплатив проценти за користування кредитом у розмірі 104 487, 91 грн. задовольнив у зазначеній частині позовні вимоги повністю.

Однак, колегія суддів не частково не погоджується з даними висновками суду першої інстанції.

Так, дійсно, як вбачається із матеріалів справи, відповідач не повернув кредит у сумі 160 000, 00 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом підлягають задоволенню повністю.

Водночас, як вбачається із розрахунку процентів за користування кредитом, наданому позивачем, останній здійснив нарахування процентів за період з 01.03.2013 року по 29.03.2013 року двічі (так п. 38 таблиці 2 розрахунку позивача включає в себе і таблицю 1), а тому здійснивши перерахунок процентів за користування кредитом, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом підлягають частковому задоволенню у сумі 100 192, 02 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.11. кредитного договору передбачено, що за порушення строків сплати кредиту та процентів за кредит, відповідач зобов'язаний сплачувати банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, перевіривши розрахунок нарахованої позивачем пені, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано здійснив перерахунок суми пені із застосуванням граничного терміну, встановленого законодавством України (п. 6 ст. 232 ГК України), та задовольнив вимоги в частинні стягнення пені за період з 01.03.2012 року по 31.08.2012 року у сумі 12 113, 66 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги про стягнення 7 716,93 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону.

При цьому, твердження апелянта про те, що стягнення процентів за користування кредитом та стягнення 3% річних є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме правопорушення, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки перше є платою за користування коштами і не залежить від своєчасності виконання боржником своїх зобов'язань, а 3% річних є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.

Також, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог щодо стягнення збитків від інфляції, беручи до уваги, що за спірний період інфляційна складова має від'ємне значення, оскільки згідно із рекомендацією Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Крім того, не приймаються до уваги твердження апелянта, що судом першої інстанції необґрунтовано не прийнята заява про застосування строку позовної давності, оскільки як вбачається із матеріалів справи, судове засідання, яке було призначено на 04.07.2013 року закінчилося о 10:29, а вищевказана заява була подана відповідачем до канцелярії суду о 11:45, що вбачається із штампу вхідної кореспонденції Господарського суду Київської області

За таких обставин рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2013 року у справі № 911/1932/13 підлягає зміні в частині стягнення процентів за користування кредитом.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2013 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2013 року у справі № 911/1932/13 змінити.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 4 295, 89 грн. та витрат по сплаті судового збору у сумі 85, 63 грн.

4. В іншій частині позовних вимог залишити без змін.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, буд. 8; код ЄДРПОУ 20046323) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 42, 93 грн.

6. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази.

7. Матеріали справи № 911/1932/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Пономаренко Є.Ю.

Руденко М.А.