Рішення № 34019509, 02.10.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2013 р.Справа № 916/1956/13

За позовом: Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Овідіопольської районної державної адміністрації;

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаджибей";

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про визнання удаваним договору та розірвання договору оренди

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

прокурор: Вигнанюк Т.Л. - посвідчення від 03.12.2012 року;

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: ОСОБА_2 - довіреність від 01.07.2013 року;

від відповідача 2: ОСОБА_1 - паспорт серії НОМЕР_1 від 29.11.1999 року.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Овідіопольської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаджибей" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд визнати удаваним та таким, що вчинений сторонами для приховання договору суборенди, договір про спільну діяльність, укладений між ТОВ "Гаджибей" та ФОП ОСОБА_1 07.05.2013р.; розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 22.11.2007р. між Овідіопольською районною державною адміністрацією та ТОВ "Гаджибей".

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 22.08.2007р. № 1037 "Про надання ТОВ "Гаджибей" в оренду земельної ділянки на території Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)" затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Гаджибей" земельної ділянки у довгострокову оренду строком на 49 років для проведення берегоукріплювальних робіт та розміщення об'єктів стаціонарної рекреації для обслуговування територіальної громади Овідіопольського району на території Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів); надано ТОВ "Гаджибей" в довгострокову оренду терміном на 49 років вищевказану земельну ділянку, загальною площею 5,8 га (у т.ч. пасовища - 2,9 га, яри - 1,18 га, піски - 1,70 га), із земель запасу рекреаційного призначення.

22.11.2007р. між Овідіопольською районною державною адміністрацією та ТОВ "Гаджибей" було укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки.

Прокурор зазначає, що первинною перевіркою законності використання вищевказаної земельної ділянки встановлено, що остання у теперішній час використовується ФОП ОСОБА_1 для розміщення та експлуатації автокемпінгу на підставі договору про спільну діяльність, укладеного 07.05.2013р. з ТОВ "Гаджибей". Тобто, на підставі вищевказаної угоди, ТОВ "Гаджибей", не будучи власником земельної ділянки, без дозволу Овідіопольської районної державної адміністрації, розпорядившись орендованою земельною ділянкою, фактично передав її у суборенду ФОП ОСОБА_1, що є безумовним порушенням приписів чинного законодавства.

За таких обставин, прокурор Овідіопольського району Одеської області вважає, що даний договір суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та з огляду на ст. 235 Цивільного кодексу України є удаваним.

Також, прокурор зазначає, що відповідно до п. 8.6. договору оренди земельної ділянки від 22.11.2007р., орендар зобов'язаний використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у п. 1 цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі, проте вищезазначені обставини свідчать про порушення з боку ТОВ "Гаджибей" приписів діючого законодавства України, з огляду на той факт, що відповідачем 1 було фактично передано в суборенду земельну ділянку без згоди її власника - Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та без проведення обов'язкової державної реєстрації правочину (договору суборенди), у зв'язку з чим просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 22.11.2007р.

Ухвалою суду від 26.07.2013р. було порушено провадження у справі №916/1956/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 28.08.2013р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.08.2013р., приймаючи до уваги нез'явлення у судове засідання прокурора та представника позивача, які про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал (а.с.28,30), неподання сторонами витребуваних судом доказів, розгляд справи було відкладено на 16.09.2013р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.09.2013р., приймаючи до уваги неподання прокурором та позивачем витребуваних ухвалою суду документів, клопотання сторін про продовження розгляду справи, а також усне клопотання прокурора про відкладення розгляду справи, зафіксоване у протоколі судового засідання, в якому здійснювалася технічна фіксація (а.с.58-60), строк розгляду справи №916/1956/13 було продовжено до 08.10.2013р. та відкладено розгляд справи на 02.10.2013р.

Прокурор у судовому засіданні 02.10.2013р. на позовних вимогах наполягав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, прокурором було заявлено усне клопотання про продовження та відкладення розгляду справи для надання йому можливості довести до Прокурора Овідіопольського району інформацію по справі.

Відповідачі проти відкладення розгляду справи заперечували, посилаючись на те, що розгляд справи вже відкладався саме за ідентичних обставин за клопотанням прокурора.

Суд, розглянувши зазначене клопотання, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду від 16.09.2013р. за клопотанням, зокрема, прокурора строк розгляду справи №916/1956/13 було продовжено до 08.10.2013р.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

При цьому, необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги закінчення 08.10.2013р. процесуального строку розгляду справи, а також наявність в матеріалах справи клопотання прокурора від 16.09.2013р. про продовження строку розгляду справи та відкладення судового засідання для надання йому можливості ознайомитися з відзивом та доданими до нього документами, а також виконати вимоги ухвал суду, чим останній не скористався, враховуючи те, що учасником процесу є саме прокурор Овідіопольського району Одеської області, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення судового розгляду.

Позивач у судове засідання 02.10.2013р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав. При цьому, 02.09.2013р. до господарського суду Одеської області від Овідіопольської районної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (а.с.54).

Представник відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаджибей" у судовому засіданні 02.10.2013р. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.37-41).

В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилався на те, що дійсно 22.11.2007р. між Овідіопольською районною державною адміністрацією та ТОВ "Гаджибей" було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 5,8 га, на території Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів). Зазначена земельна ділянка надана із земель запасу рекреаційного призначення для проведення берегоукріплювальних робіт та розміщення об'єктів стаціонарної рекреації для обслуговування територіальної громади Овідіопольського району. Договір оренди укладено терміном на 49 років.

Згідно наказу Держкомзему "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" від 23 липня 2010 року № 548 до земель рекреаційного призначення відносяться земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Враховуючи зазначене, 07.05.2013р. між ТОВ "Гаджибей" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого сторони зобов'язались без створення юридичної особи, шляхом об'єднання майна та зусиль спільно діяти в сфері реалізації проекту розміщення та експлуатації автокемпінгу на території Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

Так, відповідач 1 зазначає, що оспорюваний договір про спільну діяльність свідчить про дійсність намірів сторін щодо спільної діяльності (реалізація проекту розміщення та експлуатації автокемпінгу) та отримання прибутку, і не може бути визнаний недійсним. Умовами договору дотримані всі істотні умови, необхідні для договорів такого типу, передбачені ЦК України, зокрема: досягнута домовленість сторін діяти спільно з метою отримання прибутку; дотримана письмова форма договору; визначено вклади сторін; визначена грошова оцінка вкладів учасників за домовленістю сторін; передбачено умови ведення спільних справ; передбачено право учасника на інформацію; визначено порядок відшкодування збитків та шкоди; визначено порядок розподілу прибутку, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст.ст. 1130, 1131, 1133, 1134, 1135, 1136, 1137, 1139 ЦК України).

Також, відповідач 1 вказує на те, що метою ТОВ "Гаджибей" та ФОП ОСОБА_1 не було укладання договору суборенди земельної ділянки.

Так, умовами спірного договору не визначено усіх істотних умов, встановлених законодавством, які є обов'язковими для договорів оренди землі, відтак спірний договір за своєю правовою природою не є договором оренди та не містить ознак удаваного правочину.

Стосовно вимоги прокурора про розірвання договору оренди земельної ділянки від 22.11.2007р. відповідач 1 зазначає, що ТОВ "Гаджибей" використовує зазначену земельну ділянку відповідно до вимог п. 1 Договору, за цільовим призначенням, згідно класифікації видів цільового призначення земель, своєчасно сплачує орендну плату у розмірах, встановлених договором. Отже, підстави для розірвання договору відсутні.

Крім того, відповідач 1 зазначає, що жодного доказу про те, що сторони договору про спільну діяльність мали на меті приховати договір суборенди земельної ділянки, а також те, що ТОВ "Гаджибей" порушує умови договору оренди земельної ділянки прокурором не було надано.

Відповідач 2 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не надав, однак у судовому засіданні 02.10.2013р. повністю підтримав позицію відповідача 1, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів держави.

Встановивши наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги прокурора Овідіопольського району Одеської області направлені на розірвання договору оренди земельної ділянки від 22.11.2007р. та визнання договору про спільну діяльність удаваним та таким, що вчинений сторонами для приховання іншого договору суборенди земельної ділянки.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Оцінюючи позовні вимоги прокурора Овідіопольського району Одеської області стосовно визнання договору про спільну діяльність удаваним, суд зазначає наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено можливі способи захисту цивільних прав та інтересів. При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вбачається з позовної заяви, Прокурор Овідіопольського району Одеської області вважає, що договір про спільну діяльність за своєю правовою природою є удаваним правочином, оскільки, фактично, вказаний договір є договором суборенди, за яким ТОВ "Гаджибей" передало ФОП ОСОБА_1 спірну земельну ділянку без згоди її власника - Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, у зв'язку з чим просить визнати його удаваним та таким, що вчинений сторонами для приховання іншого договору суборенди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

При цьому, відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто у даному випадку предметом доведення є, по-перше, порушення відповідачами прав позивача, а по-друге, наявність у договорі або законі способу захисту, про застосування якого просить позивач.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту права, яке він вважає порушеним, оскільки, виходячи з вищевказаної норми ЦК України, правомірним є звернення про визнання недійсним правочину, що, як стверджує прокурор, фактично укладений сторонами, тобто договору про суборенду.

За змістом п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором захисту прав, повинен відмовити в позові.

Разом з тим, оскільки необхідним є встановлення всіх обставин справи та дійсних правовідносин сторін, приймаючи до уваги, що вимоги про розірвання договору оренди засновані саме на удаваності договору про спільну діяльність, суд вважає за необхідне надати правову оцінку твердженням прокурора щодо вчинення сторонами іншого правочину - укладення договору суборенди земельної ділянки.

За змістом ст. 235 ЦК України обов'язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

Як встановлено судом, 07.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гаджибей" та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого сторони зобов'язались шляхом об'єднання майна та зусиль спільно діяти в сфері реалізації проекту розміщення та експлуатації автокемпінгу на території Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) (а.с.17-21).

Відповідно до п. 2.1. договору про спільну діяльність для швидкого досягнення цілей за даним договором сторони зобов'язуються обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з аспектів взаємного інтересу, проводити спільні консультації для обговорення питань сумісної діяльності, у випадку необхідності здійснювати взаємне кредитування та фінансування на безвідсотковій та безоплатній основі у відповідності до угод, що укладаються, виконувати спільні замовлення один одного з предмету сумісної діяльності на пріоритетній та пільговій основі.

Положеннями вказаного договору сторони визначили зобов'язання сторін. На виконання умов договору ТОВ "Гаджибей" зобов'язалось надати доступ до земельної ділянки рекреаційного призначення, загальною площею 5,8 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада (за межами населених пунктів) для реалізації проекту розміщення та експлуатації автокемпінгу, а також сприяти ФОП ОСОБА_1 у реалізації проекту розміщення та експлуатації автокемпінгу. ФОП ОСОБА_1, у свою чергу, зобов'язався після підписання даного договору негайно приступити до здійснення реалізації проекту, здійснювати фінансування проекту на земельній ділянці, що знаходиться в оренді у ТОВ "Гаджибей", вжити заходів щодо найму відповідного персоналу для виконання робіт за даним договором та надавати ТОВ "Гаджибей" інформацію про перебіг виконання спільного проекту.

Відповідно до п.6.1. договору внеском ТОВ "Гаджибей" є право оренди земельної ділянки рекреаційного призначення, загальною площею 5,8 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада (за межами населених пунктів).

Внеском ФОП ОСОБА_1, відповідно до п. 6.2. договору, є особиста трудова участь, а також грошові кошти, необхідні для реалізації спільної діяльності.

Порядок ведення спільної діяльності регулюється главою 77 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 ЦК України встановлено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

За змістом статті 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди земельної ділянки хоча б однієї із зазначених істотних умов є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди та визнання зазначеного договору недійсним.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

При цьому, укладений між відповідачами договір не містить жодної з перелічених вище істотних умов договору оренди та, відповідно, і суборенди землі.

За змістом ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі, та, відповідно, і суборенда землі розуміє під собою передачу земельної ділянки у володіння та користування.

Ухвалами суду прокурора Овідіопольського району Одеської області було неодноразово зобов'язано надати докази, що підтверджують передачу земельної ділянки в суборенду.

Однак, прокурором не було надано суду жодного доказу на підтвердження цього факту.

Приймаючи до уваги, що у випадку встановлення факту володіння та користування земельною ділянкою саме ФОП ОСОБА_1 мало б місце, фактично, самовільне зайняття земельної ділянки, суд вважає за необхідне при визначенні факту належності доказів згідно до ст. 34 ГПК України, звернутися до приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Виходячи зі змісту п. 3.8. вказаної постанови, факт самовільного зайняття земельної ділянки підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:

- актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протоколом про адміністративне правопорушення;

- приписом (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- актом обстеження земельної ділянки.

Разом з тим, прокурором до матеріалів справи взагалі не додано будь-яких доказів встановлення компетентним органом факту зайняття земельної ділянки відповідачем ФОП ОСОБА_1

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає недоведеними твердження прокурора про укладення між відповідачами договору суборенди земельної ділянки.

Оцінюючи вимоги прокурора про розірвання договору оренди земельної ділянки від 22.11.2007р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Розділом 11 договору оренди, сторони узгодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність та в разі припинення юридичної особи - орендаря. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємної згодою сторін, а також за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодесом України та іншими законами України.

Так, відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем. Орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 8.6. договору про оренду земельної ділянки орендар зобов'язаний, зокрема, використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у пункті 1 цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

При розгляді даного спору господарським судом не встановлено, а прокурором не доведено порушення відповідачем 1 умов договору оренди землі чи вимог Закону України "Про оренду землі" при укладенні договору від 07.05.2013р. про спільну діяльність з відповідачем 2.

Відтак, підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки від 22.11.2007р., у

господарського суду відсутні.

Згідно п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи відмову у позові Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Овідіопольської районної державної адміністрації, судові витрати, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Овідіопольської районної державної адміністрації (67800, Одеська область, смт. Овідіополь, вул. Т.Шевченка, 169, код ЄДРПОУ 04057209) на користь Державного бюджету України на п/р 31210206783008, одержувач ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, КБК 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997 - 2 294 /дві тисячі двісті дев'яносто чотири/ грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.10.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.