Рішення № 34019229, 27.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13681/13 27.09.13

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"про відшкодування шкоди в порядку регресу 5 745,75 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Петренко В.О. (дов. б/н від 14.08.2012 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27 вересня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (надалі по тексту - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 5 745,75 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року порушено провадження у справі № 910/13681/13, розгляд справи призначено на 09.08.2013 року.

31.07.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист.

31.07.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

01.08.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 09.08.2013 року не з'явився.

Суд, розглянувши подане відповідачем 01.08.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2013 року розгляд справи було відкладено на 13.09.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача, поданим клопотанням та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

05.09.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив.

У судовому засіданні 13.09.2013 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2013 року, розгляд справи було відкладено на 27.09.2013 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 27.09.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 27.09.2013 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (страховик) та Левицькою Г.В. (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу (Банківське Каско) № К7042-003/09/СТ, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Мазда", державний номер АА 9522 НІ.

Вигодонабувачем за вищевказаним договором є Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк".

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2011 року у м. Києві на бул. Шевченка сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі по тексту - ДТП) за участю автомобіля марки "Мазда", державний номер АА 9522 НІ та автомобіля марки "Тойота", державний номер АА 3977 АВ, яким керував Шемуня О.І.

ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки "Тойота", державний номер АА 3977 АВ правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.04.2011 року у справі № 3-3737/11.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Тойота", державний номер АА 3977 АВ, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Cтрахова компанія "Нова", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2739029 від 24.04.2010 року.

Внаслідок вищевказаної ДТП автомобіль марки "Мазда", державний номер АА 9522 НІ отримав механічні пошкодження.

Відповідно до звіту № АА9522 НІ - 04.03/5 про оцінку автомобіля Мазда, державний номер АА9522 НІ від 04.03.2011 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-Ассистанс", вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Мазда", державний номер АА 9522 НІ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 9 967,64 грн.

Позивач, виходячи із звіту № АА9522 НІ - 04.03/5 про оцінку автомобіля Мазда державний номер АА9522 НІ від 04.03.2011 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-Ассистанс" та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 6 255, 75 грн., про що склав страховий акт № СТ-11-4948/1 від 26.04.2011 року.

Відповідно до умов договору добровільного страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО) № К7042-003/09/СТ від 05.06.2009 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 6 255, 75 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 000677 від 29.04.2011 року та відомістю переказів, підготовлених клієнтом для передавання в банк (реєстр № 8297 від 29.04.2011 року) (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Зважаючи на вищенаведене, 14.06.2013 року позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу за вих. № 09-06-06/15134 про відшкодування в порядку регресу витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в розмірі 6 255, 75 грн.

Проте, відповідач жодним чином не відреагував на зазначену регресну вимогу, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.

Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача та розмір франшизи, які передбачені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № ВЕ/2739029 від 24.04.2010 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 5 745, 75 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що реєстр № 8297 від 29.04.2011 року не містить печатки банку, а тому, платіжне доручення № 000677 від 29.04.2011 року не є належним доказом виплати страхового відшкодування страхувальнику.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "Тойота", державний номер АА 3977 АВ, яким керував Шемуня О.І., спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "Мазда", державний номер АА 9522 НІ.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія, який керував автомобілем "Тойота", державний номер АА 3977 АВ, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.04.2011 року у справі № 3-3737/11.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Тойота", державний номер АА 3977 АВ, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Cтрахова компанія "Нова" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2739029 від 24.04.2010 року. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500 грн., франшиза - 510,00 грн., строк дії полісу з 24.04.2010 року до 23.04.2011 року.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № ВЕ/2739029) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Мазда", державний номер АА 9522 НІ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2739029 від 24.04.2010 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО) № К7042-003/09/СТ від 05.06.2009 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Суд відхиляє твердження відповідача проте, що платіжне доручення не є належним доказом у даній справі, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється за таким видом розрахункових документів як платіжне доручення.

Згідно з пунктом 22.4. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Платіжне доручення № 000677 від 29.04.2011 року з призначенням платежу: страхове відшкодування згідно договору № 19-10/159 від 24.03.2009 року (реєстр № 8297 від 29.04.2011 року, містить підписи уповноважених осіб та печатку банку, а тому приймається судом в якості належного та допустимого доказу виплати страхового відшкодування.

Враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2739029 від 24.04.2010 року розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 5 745, 75 грн.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 5 745, 75 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "Нова" 5 745, 75 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати з судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, код ЄДРПОУ 31241449) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186) 5 745 (п'ять тисяч сімсот сорок п'ять) грн., 75 коп. страхового відшкодування, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення 02.10.2013 року

Суддя С.В. Стасюк