Рішення № 34019106, 03.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. Справа № 911/3191/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного виробничого підприємства "Вибір",

40009, м. Суми, Ковпаківський р-н, вул. Пролетарська, 60/1, офіс 6

до Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів",

07420, Київська обл., Броварський р-н, смт Калита, вул. Перемоги, 2

про стягнення 36 217,14 грн.

за участю представників:

позивача - Кліменченко С.В. (довіреність від 02.01.2013);

відповідача - Куприянський Б.О. (довіреність від 12.08.2013).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного виробничого підприємства "Вибір" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" (далі - відповідач) про стягнення 36 217,14 грн., з яких: 33 800,00 грн. - основний борг, 2 003,89 грн. - пеня та 413,25 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати товару, що поставлений позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.09.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18685 від 03.09.2013) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 15.08.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18721 від 03.09.2013) відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов заперечений повністю, з підстав, що викладені у відзиві.

У судовому засіданні 03.09.2013 оголошувалась перерва на 19.09.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 19339 від 11.09.2013) позивачем подано письмові пояснення.

У судовому засіданні 19.09.2013 оголошувалась перерва на 03.10.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 19884 від 19.09.2013) відповідачем подано письмові пояснення, в яких позов заперечений повністю.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20507 від 27.09.2013) позивачем подано письмові пояснення.

У судовому засіданні 03.10.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.10.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним виробничим підприємством "Вибір" (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки від 24.01.2013 № 13/01/24 (далі - Договір) відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити в обумовлений Договором термін у власність покупцю монокальцій фосфат (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Договору, асортимент, кількість, вимоги до якості та пакування товарів, ціна, умови оплати та термін поставки вказуються у Специфікації на відповідну партію товару, яка узгоджується та підписується сторонами перед поставкою товару і є невідємною частиною Договору.

До матеріалів справи подано специфікацію від 17.04.2013 № 2 до Договору, що підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відбитками їх печаток.

У вказаній специфікації сторони передбачили порядок оплати товару: протягом 14 календарних днів з моменту поставки та термін поставки - до 19.04.2013.

Згідно з пунктом 2.4. Договору, разом з товаром постачальник зобов'язується передати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну, сертифікат якості, ветеринарне свідоцтво (оригінал).

Моментом поставки товару та переходу до покупця права власності на товар є дата підписання видаткової накладної на відповідну партію товару (пункт 3.5. Договору).

Договір діє з моменту підписання сторонами до 25.01.2014 (пункт 11.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується наданою в матеріали справи видатковою накладною від 18.04.2013 № 193 на суму 82 800,00 грн., а відповідач, за довіреністю від 18.04.2013 № 734257/286, що підписана уповноваженою особою відповідача та скріплена відбитком його печатки, вказаний товар отримав.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, після поставки товару відповідач здійснив часткову оплату вартості товару у розмірі 49 000,00 грн., що підтверджується банківською довідкою від 25.09.2013 № 4418/07, яка підписана уповноваженою особою банківської установи та скріплена відбитком її печатки (копія в матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 33 800,00 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

Крім того, на підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі позивачем надано суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 08.07.2013 складає 38 800,00 грн. (копія в матеріалах справи).

Відповідачем позовні вимоги заперечені повністю, оскільки він вважає, що ним строк виконання грошового зобов'язання з оплати спірного товару за Договором не порушено.

Суть заперечень відповідача полягає у тому, що відповідно до пункту 3.1. Договору поставка відповідної партії товару здійснюється протягом трьох днів з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури відповідно до заявки покупця, а у зв'язку з тим, що рахунок-фактура відповідачеві не виставлявся, строк виконання грошового зобов'язання з оплати спірного товару не настав.

Вищевказані заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу на те, що в пункті 3.1. Договору сторонами передбачені зазначені вище умови, якщо між сторонами не буде інших домовленостей, а з огляду на те, що на підставі пункту 2.2. Договору, сторонами підписано специфікацію від 17.04.2013 № 2 до Договору на спірну поставку, в якій чітко передбачено ціну, умови оплати та термін поставки, то суд вважає безпідставним посиланням відповідача на порушення позивачем пункту 3.1. Договору.

Разом з тим, до матеріалів справи надано рахунок-фактуру від 17.04.2013 № 99, на який відповідач посилався в призначенні платежу при частковому погашенні боргу, доказом чого є банківська довідка від 25.09.2013 № 4418/07, яка підписана уповноваженою особою банківської установи та скріплена відбитком її печатки. Отже, рахунок-фактуру на спірну поставку товару відповідач отримував.

Також суд вважає безпідставними твердження відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження розміру перерахованих відповідачем коштів на рахунок позивача, з огляду на те, що в матеріалах справи міститься банківська довідка від 25.09.2013 № 4418/07, яка скріплена підписом уповноваженої особи та відбитком печатки банківської установи (копія в матеріалах справи) та додано банківські виписки, що скріплені підписом уповноваженої особи та відбитком печатки банківської установи (Т.1, а.с. №№ 27-31) як докази часткової сплати відповідачем боргу.

Зважаючи на доводи відповідача, що покладені останнім в обґрунтування своєї позиції у даній справі про ненастання строку виконання зобов'язань з оплати товару, з огляду на ненадання відповідачу до теперішнього часу ветеринарних свідоцтв на спірний товар, суд вважає за необхідне зупинитися на наступному.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з пояснень позивача з цього приводу, поставка товарів відбувалась відповідно до умов Договору, транспортування товару здійснювалось автотранспортом постачальника. Вказані обставини відповідачем не спростовувались. Відповідно до пункту 3.7. Договору поставка автомобільним транспортом здійснюється повністю за рахунок постачальника та включається до ціни товару. При цьому, водію передавалися всі необхідні товарно-супровідні документи, у тому числі, ветеринарні свідоцтва. Наведене відповідає умовам пункту 2.4 Договору, за якими підтвердженням якості товару є ветеринарне свідоцтво (Ф-2), яке має надаватися продавцем на кожну відвантажену одиницю транспорту.

Крім того, відповідно до статті 48 Закону України „Про автомобільний транспорт" від 5.04.2001 № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. Згідно з пунктом 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, якими визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. При цьому, згідно з підпунками 29.9, 29.10 вказаних Правил, продукти тваринного походження і продукти переробки, наведені в додатку 20, підлягають ветеринарно-санітарному контролю. Перевізник, якому видається ветеринарне свідоцтво, зобов'язаний пред'являти його в дорозі для перевірки, а потім разом з вантажем передати вантажоодержувачу.

Виходячи з наведених вимог закону, суд дійшов висновку, що ветеринарні свідоцтва на товар надавалися позивачем покупцю кожного разу при відвантаженні товару для забезпечення можливості його транспортування з дотриманням вказаних вище вимог чинного законодавства України, в протилежному випадку, вантаж не міг бути прийнятий до перевезення.

Крім того, суд вважає за необхідне звернутися до приписів статті 666 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Разом з тим, пунктом 3.3. Договору сторонами передбачено, що товари допускаються до розвантаження та приймаються тільки після перевірки якості лабораторією покупця.

Водночас, матеріали справи не містять жодної вимоги відповідача до позивача щодо витребовування документів, ненадання яких стало підставою для затримання оплати товару, відсутні докази відмови відповідача від партії товару або повернення його з цих підстав, заперечень відповідача під час отримання спірного товару про ненадання йому документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з ним, а також вимог відповідача до позивача передати спірні документі зі встановленням відповідного строку для їх передання, відсутність таких вимог підтверджено представником відповідача у судовому засіданні. Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем спірний товар отримано без зауважень та на момент винесення рішення частково оплачено.

Все викладене вище, за переконанням суду, спростовує твердження відповідача про ненадання йому ветеринарних свідоцтв, а, відтак, є безпідставними і доводи відповідача про ненастання строку виконання зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару.

При цьому, жодних заперечень з приводу ненадання або несвоєчасного надання видаткових накладних, податкових накладних, сертифікату якості відповідачем не висувається, що, в свою чергу, дозволяє дійти висновку, що всі документи, що стосуються товару передавались своєчасно при відвантаженні товару.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору, позивачем поставлено товар, а відповідачем його прийнято, оформлення документації щодо спірного товару відповідає уніфікованим формам первинної облікової документації, документи містять всю необхідну інформацію, передбачену законодавством України, крім того, відповідачем, до порушення провадження у справі, частково оплачено товар за Договором, що отриманий на підставі документації, що перелічена у рішенні.

При прийнятті товару на недоліки документів, що супроводжували товар, постачальнику не вказано, товар прийнято.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк розрахунків за поставлений товар настав відповідно до умов Договору та специфікації від 17.04.2013 № 2 до Договору зі спливом 14 календарних днів з моменту поставки, а саме: 02.05.2013.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 33 800,00 грн. основної заборгованості є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 9.3. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 2 003,89 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем, у розмірі 2 003,89 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню повністю у заявленому розмірі.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 413,25 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 413,25 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 33 800,00 грн., пені у розмірі 2 003,89 грн. та 3 % річних у розмірі 413,25 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" (07420, Київська обл., Броварський р-н, смт Калита, вул. Перемоги, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00951758) на користь Приватного виробничого підприємства "Вибір" (40009, м. Суми, Ковпаківський р-н, вул. Пролетарська, 60/1, офіс 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30608151) 33 800 (тридцять три тисячі вісімсот) грн. 00 коп. основної заборгованості, 413 (чотириста тринадцять) грн. 25 коп. 3% річних, 2 003 (дві тисячі три) грн. 89 коп. пені та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 08.10.2013.

Суддя С.О. Саванчук