Рішення № 34019053, 09.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11902/13 09.10.13

За позовомПриватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"доФізичної особи-підприємця Ворощенко Сергія Вадимовича простягнення 17 413,04 грн.Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:Бондаренко А.Д.від відповідача: Дементьєв І.Т.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - ПО "УЛАСП", позивач) звернулася до господарського суду міста Києва про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ворощенко Сергія Вадимовича (далі - ФОП Ворощенко С.В., відповідач) 16 784,40 грн. - суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції, що утворився внаслідок неналежного виконання умов договору від 01.07.2011 № КБР-44/07/11 (далі - Договір); 314,74 грн. 3% річних та 313,90 грн. пені, а всього 17 413,04 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ПО "УЛАСП" та ФОП Ворощенко С.В. укладено Договір, за умовами якого відповідач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі - творів), а позивач надає ФОП Ворощенко С.В. на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання; відповідач зобов'язався виплачувати винагороду (роялті) ПО "УЛАСП"; внаслідок неналежного виконання ФОП Ворощенко С.В. умов Договору позивач станом на день подання позову просив стягнути з відповідача: 18 784,40 грн. - суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 314,74 грн. - 3% річних та 313,90 грн. пені, а всього 17 413,04 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилався на те, що укладений між сторонами у справі договір від 01.07.2011 № КБР-44/07/11 є неукладеним, оскільки не містить переліку створів, право на використання яких позивачем надавались відповідачу.

Заперечуючи проти позову, відповідач також зазначав, що позивач на дату укладання спірного договору не мав права надавати дозвіл на використання необмеженого кола творів, оскільки, як стало відомо відповідачу, частина авторських прав була вилучена з управління позивача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.06.2013 р. порушено провадження у справі №910/11902/13, розгляд справи призначено на 17.07.2013 р.

17.07.2013 р. у судовому засіданні оголошена перерва до 22.07.2013 р.

За розпорядження заступника Голови господарського суду м. Києва від 22.07.2013 р. у зв'язку з тим, що суддя Куркотова Є.Б. знаходиться у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків справу № 910/11902/13 для розгляду було передано судді Прокопенко Л.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.2013 р. справу №910/11902/13 суддя Прокопенко Л.В. прийняла до свого провадження.

У зв'язку з поверненням судді Куркотової Є.Б. з відпустки, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 15.08.2013 справу № 910/11902/13 було передано для розгляду судді Куркотовій Є.Б.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.08.2013 р. справу №910/11902/13 суддя Куркотова Є.Б. прийняла до свого провадження. Розгляд справи призначено на 28.08.2013.

28.08.2013 у судовому засіданні оголошена перерва до 25.09.2013.

25.09.2013 у судовому засіданні оголошено перерву до 09.10.2013.

Представник позивача у судове засідання з'явися, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ПО "УЛАСП" є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 19/2011.

01.07.2011 ПО "УЛАСП" (УЛАСП) та ФОП Ворощенко С.В. (користувач) укладено Договір, за умовами якого:

- користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (Твори), а УЛАСП надає користувачу, на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного Договору та Закону України "Про авторське право і суміжні права", далі - Закон (пункт 2.1 Договору);

- користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до Договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж; платіж за дні, з яких складається залишок місяця, в якому укладено Договір, здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання Договору (пункт 2.3 Договору);

- у разі затримки платежів користувач зобов'язаний виплатити УЛАСП пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт 2.6 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.07.2012, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань - до їх повного виконання (пункт 4.1 Договору);

- у випадку якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору впродовж місяця до настання зазначеної в пункті 4.1 Договору дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних у Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа (пункт 4.2 Договору).

Згідно з пунктом 1.2 додатку №2 до Договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набрання чинності Договором становить 1 200,00 грн.; зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору.

Неоплачений період згідно з Договором є: період з квітня 2012 року по травень 2013 року.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зібрані у справі докази свідчать, що станом на час розгляду спору по суті Договір є чинним, доказів протилежного відповідачем не подано.

Судом встановлено, що відповідно до умов додатку до Договору сторонами погоджено суму щомісячної винагороди, яка повинна перераховуватися на розрахунковий рахунок позивача не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця, за який здійснюється платіж (пункт 2.3 Договору).

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

За визначенням, наведеним підпункті 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, роялті (винагорода) - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Виходячи з наведеного, за здійснення публічного виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань відповідач зобов'язався виплачувати винагороду (роялті) ПО "УЛАСП" відповідно умов Договору, що і передбачено пунктами 2.1 вказаного Договору.

Оскільки зобов'язання відповідачем за Договором не виконано, то вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилався на неукладеність договору №КБР-74/10/11 за відсутності погодженого сторонами предмету договору та відсутності в договорі вказівки на конкретний твір (об'єкт суміжних прав).

Проте такі доводи відповідача суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється право, що надається, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди).

Згідно з ч.3 ст. 1109 Цивільного кодексу України встановлено, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Таким чином, істотними умовами ліцензійного договору є: строк дії договору, спосіб використання твору, територія, на яку поширюється право, що надається, розмір і порядок виплати авторської винагороди.

Пунктом 5 ст. 48 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

При цьому, враховуючи положення п. «в» ст. 49, ч. 2 ст. 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права», надання організаціями колективного управління невиключних прав на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється щодо необмеженого кола об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що передбачено прямими нормами законодавства.

Отже, положення Закону України «Про авторське право і суміжні права» прямо передбачають повноваження організації колективного управління щодо збору винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, в тому числі, які не були передані в управління.

Крім того, ч. 4 ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено спосіб встановлення об'єктів авторського права і суміжних прав шляхом надання організаціям колективного управління точного переліку використаних музичних творів, фонограм і зафіксованих у них виконань.

Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону України "Про авторське право та суміжні право" за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах.

Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України (абзац другий частини другої статті 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Судом встановлено, що ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" як організація колективного управління мала право укласти договір про надання невиключних прав на використання об'єктів авторського права і суміжних прав з особою, що використовує такі об'єкти в своїй діяльності - ФОП Ворощенко С.В.; сторони погодили істотні умови Договору № КБР-44/07/11, необхідні для даного виду договорів; при цьому суд враховує, що Договір № КБР-44/07/11 на час розгляду спору по суті є чинним і недійсним у цілому чи в певній його частині не визнавався; додатком № 2 до Договору № КБР-44/07/11 встановлено винагороду за будь-яке визначене цим правочином використання об'єктів авторського права та суміжних прав у сумі 1 200 грн., що узгоджується з положенням абзацу другого частини другої статті 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Аналогічна правова позиція щодо укладеності договору (узгодження сторонами його істотних умов) викладена у постанові Вищого господарського суду України від 13.09.2013 у справі №5011-20/6926-2012-67/3-2013.

Суд також відхиляє заперечення відповідача з приводу того, що на момент укладання договору №КБР-74/10/11 позивач не мав права надавати дозвіл на використання необмеженого кола творів у зв'язку із вилученням з колективного управління позивача авторських прав ТОВ «Індормедіа» на підставі листа №1-04/05/11 від 04.05.2011, який було отримано позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачається, що суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти».

Таким чином вказане положення закону наділяє суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав правом вимоги щодо вилучення творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, що надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Разом із тим, право вимоги щодо вилучення не може означати фактичне вилучення творів і об'єктів суміжних прав, оскільки у будь-якому випадку, вилучення творів чи об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління, є двосторонньою процедурою, що має бути оформлена у вигляді угоди сторін, у якій мають бути зазначені усі істотні умови такої угоди: перелік творів чи об'єктів суміжних прав, що вилучаються, строк тощо.

Отже, посилання відповідача на лист №1-04/05/11 від 04.05.2011 ТОВ «Індормедіа» про вилучення творів із дозволів на використання та факт отримання вказаного листа позивачем, не може свідчити про фактичне вилучення зазначених у листі творів прав із дозволів на використання за відсутності надання відповідачем відповідних доказів укладання про це угоди сторін, а також за відсутності надання відповідачем доказів надання позивачем підтвердження такого вилучення його схваленням або відмовою у вилученні.

За таких обставин відповідач зобов'язаний сплатити суму винагороди за час прострочення цього грошового зобов'язання за договором.

За приписами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції і 3% річних, господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що розрахунок є вірним.

Зокрема, ПО "УЛАСП" за період прострочення (з квітня 2012 року по травень 2013 року) враховано індекс інфляції, в тому числі і від'ємний (дефляцію), а тому суму боргу зменшено на 15,60 грн., отже, стягненню з відповідача підлягає 16 784,40 грн. заборгованості; що ж до 3% річних, то стягненню з відповідача за наведений період підлягає 314,74 грн.

Крім того, у частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перші і третя статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 2.6 Договору зазначено, що у разі затримки платежів користувач зобов'язаний виплатити ПО "УЛАСП" пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши поданий представником позивача розрахунок суми пені, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що такий розрахунок є вірним, а тому стягненню з відповідача також підлягає 313,90 грн. пені.

Відповідно до статті 33 ГПК України сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог щодо стягнення заборгованості зі сплати винагороди за Договором не подав.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Ворощенко Сергія Вадимовича (04128, м. Київ, вул.. Академіка Туполєва, 20-В, кВ.36, ідентифікаційний код 20008698035) на користь Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 8; ідентифікаційний код 37396233) суму основного боргу з урахуванням інфляції у розмірі 16 784 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 40 коп.; 3% річних у розмірі 314 (триста чотирнадцять) грн. 74 коп.; суму пені у розмірі 313 (триста тринадцять) грн. 90 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп..

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Куркотова Є.Б.

Повне рішення складено 10.10.2013.