Ухвала суду № 34018329, 03.10.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/5516/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Литовченко Олександр ВолодимировичНомер провадження 22-ц/788/2168/13 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

03 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Сибільової Л. О.,

суддів - Лузан Л. В., Криворотенка В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою його представником ОСОБА_4,

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 вересня 2013 року

у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 вересня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 02 листопада 2006 року №SUCORX06900058, нараховану за період з 13 липня 2007 року по 30 квітня 2013 року в сумі 25945 грн. 73 коп., з яких: 10010 грн. 37 коп. - відсотки за користування кредитними коштами; 1738 грн. 56 коп. - комісія за користування кредитом; 12000 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1696 грн. 80 коп. - штраф (процентна складова).

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в сумі 259 грн. 46 коп. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав скаргу з мотивів, в ній викладених, представника позивача, який заперечує проти задоволення скарги та вважає рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27 травня 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги, уточнені та зменшені 19 серпня 2013 року, тим, що 02 листопада 2006 року між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №SUCORX06900058 про надання кредиту на суму 4939 грн. під 12 % річних зі строком користування до 01 листопада 2008 року.

Своїм особистим підписом відповідач підтвердив, що заява позичальника разом з запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), Тарифами, з якими він ознайомився і згоден, становить укладений між сторонами кредитно-заставний договір, копію якого він отримав.

П. 4.2 вказаних Умов передбачає, що при порушенні зобов'язань із погашення кредиту позичальник сплачує банку відсотки у розмірі 121,18% річних, а п. п. 5.1, 5.5 встановлено, що позовна давність по вимогах про стягнення кредиту та інших платежів, в тому числі неустойки, складає 5 років.

Судовим наказом від 25 липня 2007 року з відповідача стягнуто борг в сумі 6399,08 гр. станом на 13 липня 2007 року, який відповідач сплатив 9 вересня 2009 року.

В зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором за період з 13 липня 2007 року - з часу звернення банку з заявою про видачу судового наказу - по день фактичного виконання судового рішення, позивач нарахував відсотки за користування кредитом та неустойку у вигляді пені і штрафу, оскільки відповідач користувався в цей період коштами банку.

ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором за період з 13 липня 2007 року по 30 квітня 2013 року в розмірі 36 132,73 грн., з яких: відсотки за користування кредитними коштами в сумі 10010,37 грн.; комісія за користування кредитом в сумі 1738,56 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 22 187 грн.; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1696,80 грн. - штраф (процентна складова) (а. с . 2-3, 61-63).

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач - позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав своєчасно, право банку-позивача порушене, а тому у останнього виникло право вимагати сплати відсотків та комісії за користування кредитними коштами до часу фактичного виконання судового рішення та нарахованих в зв'язку з цим платежів.

При цьому суд вважав, що позивач не пропустив позовну давність, та зменшив розмір неустойки, нарахованої банком, з 22 187 гр. до 12 000 гр.

Цей висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 листопада 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитно-заставний договір №SUCORX06900058 про надання кредиту на суму 4939 грн. під 12 % річних зі строком користування до 01 листопада 2008 року, шляхом перерахування 4490 гр. коштів згідно з відповідним рахунком - фактурою, в тому числі щомісячна винагорода за надання фінансового інструменту за вказаним кредитним договором -108,66 гр., єдиноразова винагорода за надання фінансового інструменту 449 гр.

Заява відповідача про надання йому строкового кредиту містить застереження, яке ним підписане, про те, що він ознайомився та згодний з умовами кредитування, які були надані йому в письмовій формі. Своїм підписом він засвідчив факт надання йому повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку та згоден, що ця заява разом із запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір (а.с.7).

У заяві зазначено, що згідно п. 4.2 вказаних Умов, при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту він сплачує банку відсотки у розмірі 10,1% в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості, тобто 121,18 % річних.

Згідно п. п. 5.1, 5.2, 5.4, 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), введеними в дію наказом ПАТ КБ «Приват-Банк» № 65 від 20 січня 2006 року, відповідач за порушення зобов'язань, в тому числі термінів погашення заборгованості по кредиту, зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не менше 1 грн. Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне бути виконане відповідачем.

Терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Відповідно до п.п. 5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), у разі порушення відповідачем строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Відповідно до п. п. 6.2 вказаних Умов, всі види платежів (за винятком кредиту, пені, штрафу, винагороди за проведення додаткового моніторингу), що вносяться відповідачем за даними Умовами, є відсотками в розумінні ЦК України (а.с. 6-8, 42-44).

Судовим наказом Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 липня 2007 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 6399,08 грн. за кредитним договором №SUCORX06900058 від 02 листопада 2006 року (а.с.83).

ОСОБА_3 в порядку примусового виконання судового рішення через Ковпаківський відділ ДВС Сумського міського управління юстиції погасив стягнуту з нього заборгованість в сумі 6439 грн. 58 коп., які надійшли на рахунок банку 9 вересня 2009 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування грошовими коштами станом на 30 квітня 2013 року заборгованість ОСОБА_3 по кредитному договору складає -36132,73 грн.; по процентах за користування кредитом - 10010,37 грн.; по комісії за користування кредитом - 1738,56 грн.; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 22187 грн.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 1696,80 грн. (а.с.64-67).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір, що випливає з виконання умов кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, який має борг перед банком.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його

виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Ст. 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046, ч.1 ст. 1048 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором або законом.

Ч.1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачають, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач довів, що боржник допустив порушення зобов'язань за кредитним договором, а тому у нього виникло право стягнути з нього суму відповідних нарахувань за відсотками та штрафних санкцій. Відповідач не заперечив проти доводів позивача про те, що він допустив прострочення виконання боргових зобов'язань за договором кредиту, зокрема, при виконанні судового рішення.

Ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачає, що позовна даність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Є безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він не знайомився з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) як складовою частиною кредитного договору, а тому положення цих Умов щодо встановлення позовної давності тривалістю 5 років по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором застосовуватись не можуть.

Позичальник письмовою заявою про надання кредиту підтвердив факт укладення кредитно-заставного договору у вигляді трьох його складових, в тому числі Умов, які передбачають збільшений строк позовної давності.

Доказом тому що саме ці Умови, на які посилається банк, були узгоджені з відповідачем, є і та обставина, що саме ці Умови були долучені до матеріалів наказного провадження № 2-н-110/07, на підставі їх як складової частини кредитного договору з відповідача були стягнути кредитні кошти, і судове рішення відповідач виконав, не оскаржував його.

Рішення суду узгоджується з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України щодо порядку вчинення правочину у письмовій формі.

Доводи скарги про те, що банк не звертався до відповідача після погашення ним боргу на підставі судового наказу про наявну заборгованість, та про наявність підстав для зменшення розміру пені порівняно з тим, який стягнув суд, висновків суду не спростовують.

Посилання відповідача на те, що банк звернувся до нього повторно з тими самими вимогами, що були вирішені попереднім судовим рішенням, не ґрунтуються на матеріалах справи, з яких вбачається, що банк в даній справі просить стягнути відсотки та комісійні виплати, нараховані за період до фактичного виконання судового рішення, а також неустойки, нарахованої за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором у зазначеній частині.

Суд зменшив пеню до 12 000 гр., що фактично дорівнює розміру збитків банку у вигляді не сплаченої суми боргу за процентами та комісійними виплатами, а доказів наявності інших обставин, які мають істотне значення, відповідач не надав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану його представником ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду Сумської області від 05 вересня 2013 року даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -