Постанова № 34016709, 10.10.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

10.10.2013 Єдиний унікальний номер 205/7662/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Таус М.М.,

при секретарі Попович Х.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровський області, Начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Будагова Артура Алійовича про визнання незаконними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом в якому просить визнати незаконними та скасувати постанови начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровський області про накладення адміністративного стягнення № Д-312, Д-313, Д-314 та Д-315 від 16 липня 2013 року.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що постановами №Д-312, Д-313, Д-314, Д-315 від 16 липня 2013 року по справі про адміністративне правопорушення Начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Будаговим А.А. на нього було накладено штрафи в розмірі 8500 грн., 10200 грн., 10200 грн. та 8500 грн. Накладення такого стягнення у ДАБК пояснюють тим, що він провів під час виконання будівельних робіт з прибудови до нежитлового приміщення за вказаною адресою порушив вимоги законодавства, будівельних норм і правил, а саме не забезпечив здійснення авторського нагляду на об'єкті будівництва, яке розташоване на АДРЕСА_1, чим порушив вимоги ст.11 ЗУ «Про архітектурну діяльність». Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративних стягнень є необґрунтованими. Просив суд визнати незаконними та скасувати постанови №Д-312, Д-313, Д-314, Д-315 від 16 липня 2013 року винесені Державним інспектором Ішутовою С.О. Дніпропетровського відділу контролю та державного нагляду територіального управління з контролю за будівництвом об'єктів.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини не явки суду не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В обґрунтування звернення з позовом до адміністративного суду позивач посилався на норми Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч.1 ст.5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. КАС України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії їй бездіяльності Конституцією чи іншими законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що 16 липня 2013 року по справах про адміністративне правопорушення Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області в особі начальника інспекції Будагова А.А. було винесено постанови №Д-312, Д-313, Д-314, Д-315, відповідно до яких на позивача було накладено адміністративні стягнення у вигляді штрафів в розмірі 8500 грн., 10200 грн., 10200 грн. та 8500 грн., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 22-25).

Також встановлено, що при розгляді справи про адміністративні правопорушення позивач не був належним чином сповіщений про дату та час розгляду протоколів про адміністративне правопорушення й справу було розглянуто за його відсутності, а також протокол, який знаходиться в матеріалах справи, не відповідає вимогам законодавства, отже не може являтися доказом по справі.

Судом встановлено, що 30 травня 2013 року було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та всі права по володінню та розпорядженню перейшли до нового власника та при проведенні перевірки, складанні протоколів, винесенні приписів, інспектором не було з'ясовано даної обставини та не залучено нового власника даного приміщення, що підтверджується копією даного договору, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.

Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими чинним законодавством.

Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Судом встановлено, що оскаржувану постанову позивачем було отримано лише 30 серпня 2013 року, що підтверджується відміткою пошти на конверті, який наявний в матеріалах справи (а.с.). Вказане свідчить про те, що позивачем було пропущено строк оскарження спірних постанов з поважних причин, тому цей строк підлягає поновленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідачами не були встановлені і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність (ст. 280 КУпАП), матеріали справи не спростовують пояснень позивача щодо правомірності його дій.

Вищевикладене свідчить про доведеність позивачем викладених в адміністративному позові обставин стосовно наявності порушеного права. Стаття 6 КАС України гарантує громадянину право на захист його прав, свобод та законних інтересів, однак це передбачає наявність порушеного права.

Крім того, згідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України «У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку». При цьому Пленум Вищого адміністративного суду у постанові від 6 березня 2008 року зауважив, що під час розгляду спорів щодо окарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених в позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

З огляду на заявлені позовні вимоги, доводи позивача, визначальними обставинами для вирішення спірних правовідносин є визначення відповідності оскаржуваних дій відповідача критеріям правомірності, які пред'являються до дій та рішень суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши надані і добуті докази, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по ст. 188-5 КУпАП здійснена не відповідно до вимог діючого законодавства, на підставі наданих документів, з перевищенням наданих законом повноважень.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, оцінюючи усі докази, які були досліджені у їх сукупності та враховуючи відсутність належних та достатніх доказів наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, що тягне за собою неправомірність дій, вчинених адміністративною комісією при виконкомі Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що спірну постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на позивача за ст. 152 КУпАП, слід скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 256, 268, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 70-71, ст. 152, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровський області, Начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Будагова Артура Алійовича про визнання незаконними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Будагова Артура Алійовича від 16 липня 2013 року №Д-312 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 96 ч. 16 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень.

Визнати незаконною та скасувати постанову начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Будагова Артура Алійовича від 16 липня 2013 року №Д-313 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 96 ч. 8 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 10200 гривень.

Визнати незаконною та скасувати постанову начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Будагова Артура Алійовича від 16 липня 2013 року №Д-314 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 96 ч. 8 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 10200 гривень

Визнати незаконною та скасувати постанову начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Будагова Артура Алійовича від 16 липня 2013 року №Д-315 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 96 ч. 17 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень

В силу ч.2 ст. 171-2 КАС України, рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Таус