Ухвала суду № 34015595, 22.08.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

22.08.2013 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Демченка С.М. (головуючого), Дворніченка В.І., Дідика В.М., за участю прокурора Дьоміної І.Ю., обвинуваченого ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.10.2012 року у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч. 3 ст.186, ч.1 ст. 187 КК України.

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець

АДРЕСА_1, громадянин України,

українець, не одружений, непрацюючий, з

незакінченою середньою освітою, судимий

Мукачівським міськрайонним судом 18.05.2009

року за ст. 296 ч. 1 КК України до 8500 гривень

штрафу,

засуджений за ч.1 ст. 121, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 186, ч.1 ст. 187 КК України з призначенням йому покарання:

- за ч. 1 ст. 121 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 186 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 186 КК України до 6 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 187 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 призначено покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, повністю приєднано ОСОБА_3 невідбуте покарання за вироком Мукачівського міськрайонного суду від 18 травня 2009 року у вигляді 8500 гривень штрафу і остаточно призначено покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі із сплатою 8500 гривень штрафу.

Згідно ст. 72 КК України визначено призначені покарання виконувати самостійно.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 880, 00 гривень матеріальної шкоди.

Речові докази - мобільний телефон повернуто потерпілому ОСОБА_5

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області 303, 92 гривень судових витрат.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 визначено обчислювати з 16 листопада 2011 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.

За вироком ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що 02 серпня 2009 року, приблизно о 01 годині 40 хвилин в м. Мукачево по вулиці Шевченка біля будинку № 46, діючи умисно, з корисливих спонукань, побачивши потерпілого ОСОБА_5, який в той час в стані алкогольного сп'яніння проходив по вищевказаній вулиці, повалив на землю та, подолавши опір, застосував до останнього фізичне насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я останнього, що виразилося у нанесенні потерпілому множинних ударів руками по голові, чим самим спричинив йому тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. При цьому, відкрито викрав з кишені одягу потерпілого ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Соні Еріксон К 6101», бувший в користуванні, вартістю 400 гривень, всередині якого знаходилася сім-картка мобільного оператора зв'язку «МТС» вартістю 25 гривень, на рахунку якої знаходилися грошові кошти в сумі 15 гривень, після чого втік.

27 серпня 2009 року приблизно о 01 голині 30 хвилин в м Мукачеві по вулиці Лучкая навпроти будинку № 18. ОСОБА_3, за попередньою змовою із ОСОБА_8, та ОСОБА_9, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, маючи на меті відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, підійшли до потерпілого ОСОБА_10, та застосували до нього фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я останнього. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 спочатку штовхнули потерпілого ОСОБА_10 в область грудей, в результаті чого він впав на землю, де стали його утримувати в лежачому положенні, притиснувши руками до землі, чим самим завдали ОСОБА_10 фізичного болю, а ОСОБА_3, діючи згідно попередньої домовленості з ОСОБА_8 та ОСОБА_9, відкрито викрав у потерпілого ОСОБА_10 наступне майно: золоту обручку 585 проби, вагою біля 2 грама, бувшу у використанні, вартістю 450 гривень 00 копійок; чоловічий годинник, сірого кольору, марки «0&0»,з металевим ремінцем, бувший у використанні, вартістю 77 гривень 00 копійок; мобільний телефон марки «Тошіба-Флай», чорного кольору, бувший у використанні, вартістю 630 гривень 00 копійок, з сім карткою зв'язку мобільного оператора марки «МТС», вартістю 10 гривень, без грошових коштів на рахунку.

В процесі пограбування, коли потерпілий ОСОБА_10 знаходився в лежачому положенні на землі, ОСОБА_9, діючи узгоджено із ОСОБА_8 та ОСОБА_3, відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_10 шкіряний шнурок чорного кольору, довжиною приблизно 50 см. із золотим замком. 585 проби, бувший у використанні, загальною вагою близько 2 грами, вартість становить 333 гривень 00 копійок; срібний хрестик, вагою близько 3 грами, темного кольору, бувший у використанні, вартість якого становить 135 гривень 00 копійок; ОСОБА_8 тим часом відкрито викрав у потерпілого ОСОБА_10 матерчату сумку, сірого кольору, бувшу у використанні, вартість якої становить 40 гривень 00 копійок; чоловіче портмоне, коричневого кольору, бувше у використанні, вартість якого становить 48 гривень 00 копійок; зв'язку ключів, в кількості 2-х штук, бувший у використанні, без вартості, а всього, ОСОБА_3 із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відкрито викрали майна у потерпілого ОСОБА_10 на загальну суму 1723 гривень 00 копійок, чим самим спричинили йому матеріальної шкоди на вказану суму.

29 серпня 2011 року, приблизно о 02 голині 10 хвилин в м. Мукачево по вул. Вокзальній ОСОБА_3, після того як він разом із потерпілим ОСОБА_11 вийшли із кафе «Тамара» на вулицю для з'ясування між собою відносин, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, маючи на меті відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність, та настання суспільно - небезпечних наслідків, шляхом виривання з рук у останнього, відкрито викрав його мобільний телефон марки «Нокіа 5310», бувший в користуванні , вартість якого становить 1413 гривень, всередині якого знаходилася сім - картка мобільною оператора зв'язку «МТС», вартістю 10 гривень, на рахунку якої були відсутні грошові кошти, після чого із викраденим майном із місця вчинення злочину втік, чим самим заподіяв ОСОБА_11 матеріальної шкоди на загальну суму 1423 гривень 00 копійок.

04 травня 2010 року, приблизно о 21 годині 35 хвилин в м. Мукачево по вулиці Шевченка неподалік від загальноосвітньої школи №16 на грунті раптово виниклих неприязних відносин, ОСОБА_3 затіяв сварку із потерпілим ОСОБА_12, під час якої, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно - небезпечних наслідків, наніс потерпілому декілька ударів дерев'яною палицею в область голови, внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми голови, забій головного мозку 1 ступеня, закритий вдавлений перелом чолової кістки, які згідно висновку експерта за №416/2010 від 07.07.2010 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент заподіяння, виникли внаслідок дії тупих предметів, по ударному механізму спричинення, а саме - дерев'яною палицею.

11 жовтня 2011 року, приблизно о 01 голині 00 хвилин в АДРЕСА_2 ОСОБА_3, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, з метою таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно-небезпечних наслідків, через незачинені на замок вхідні двері, проник всередину квартири НОМЕР_1 вищевказаного будинку, де проживає потерпілий ОСОБА_4, та який в той час спав, звідки таємно викрав його телевізор марки «Самсунг» серії НОМЕР_2, чорного кольору, моделі CS 29Z47HSQ, бувший у використанні, вартістю 770 гривень, чим самим заподіяв ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вказану суму.

ОСОБА_3, 04 листопада 2011 року, приблизно о 02 голині 00 хвилин в АДРЕСА_2, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, з метою таємного викрадення чужою майна, за допомогою металевої драбини, яка знаходилася під вищевказаним будинком, заліз на другий поверх до вікна квартири НОМЕР_1, де проживає потерпілий ОСОБА_4, через вікно проник усередину квартири, та, скориставшись тим, що потерпілий спав, таємно викрав мобільний телефон марки «Нокіа 1202». Під час крадіжки телефону ОСОБА_3 був помічений потерпілим ОСОБА_4. який від стороннього звуку у своїй квартирі прокинувся, та на вимогу повернути викрадене майно не відреагував, а, в свою чергу, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний та відкритий характер своїх дій, їх карність та настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою утримати та незаконно заволодіти мобільним телефоном, застосувавши до потерпілого ОСОБА_4 фізичне насильство, яке не є небезпечним для його життя та здоров'я, і виразилося в розпилюванні перед ним із невстановленого досудовим слідством флакону рідини з неприємним запахом, чим самим завдав йому фізичного болю, відкрито викрав у потерпілого ОСОБА_4 вище вказаний мобільний телефон, вартістю 100 гривень, всередині якою знаходилася сім-картка мобільного оператора зв'язку «МТС», вартістю 10 гривень, на рахунку якої були відсутні грошові кошти, після чого із викраденим майном із місця скоєння злочину втік. В результаті пограбування ОСОБА_3 відкрито викрав майна потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 110 гривень 00 копійок, чим самим заподіяв йому фізичної та матеріальної шкоди на вказану суму.

В апеляції ОСОБА_3 порушує питання про скасування вироку Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.10.2012 щодо нього внаслідок грубого порушення норм матеріального та процесуального права при його винесенні, а також вважає що він є несправедливий у зв'язку із призначенням занадто суворого покарання, яке просить зменшити до чотирьох років позбавлення волі.

Апеляційний суд заслухавши доповідь судді, виступ обвинуваченого ОСОБА_3 про часткове підтримання апеляції і її задоволення з наступних підстав:

- він визнає вину у нанесенні ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень за встановлених судом обставин, але наполягає, що заподіяв їх у стані самооборони ( ч.1 ст. 121 КК України);

- він не визнає вчинення таємної крадіжки телевізора від ОСОБА_4 так як таку не вчиняв ( ч. 3 ст. 185 КК України) і визнає відкриту крадіжку мобільного телефону від ОСОБА_4 ( ч. 3 ст. 186 КК України);

- він визнає вчинення відкритої крадіжки майна від ОСОБА_10 і не визнає вчинення відкритої крадіжки мобільного телефону від ОСОБА_11 ( ч. 2 ст. 186 КК України);

- він частково визнає вчинення відкритої крадіжки з застосуванням фізичного насильства мобільного телефону від ОСОБА_5, так як вчинив його за інших обставин ніж встановлено слідством та судом ( ч. 1 ст. 187 КК України); ,

вважає незаконним вирок суду першої інстанції, просить його скасувати і постановити новий вирок, врахувати його каяття та часткове визнання вини і призначити йому п'ять років позбавлення волі, промову прокурора, який вважає вирок законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляцію без задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів прийшла до наступного.

Як видно з матеріалів кримінальної справи, суд першої інстанції, з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону всебічно, повно і об'єктивно встановив фактичні обставини справи по всім епізодам пред'явленого ОСОБА_3 звинувачення. Сукупністю зібраних та ретельно перевірених у судовому засіданні доказів винність обвинуваченого в інкримінованих йому злочинах повністю доведена.

Оцінивши всі докази в їх сукупності, суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент його заподіяння ОСОБА_12 Підстав для перекваліфікації цих дій на ст. 124 КК України - умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони, як просив у своєму виступі в апеляційному суді ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає. За ч. 3 ст. 185 КК України, як крадіжка тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане із проникненням у житло ОСОБА_4 За ч. 2 ст. 186 КК України, як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я для потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб. За ч. 3 ст. 186 КК України,як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_4, вчинене повторно, та поєднане з проникненням у житло. За ч. 1 ст. 187 КК України, як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я ОСОБА_5, який зазнав нападу.

При цьому суд перевірив заяву ОСОБА_3 про застосування щодо нього незаконних методів слідства, у зв'язку з чим він змушений був давати покази про вчинення ним злочинів і від яких в судовому засіданні відмовився. Після чого суд зробив правильний висновок і не взяв до уваги покази ОСОБА_3 про те, що він злочини не вчиняв, а вказана заява спростовується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.10.2012 року щодо працівників Мукачівського УМВС України в Закарпатській області ( а. с. 237 т. 4). Правильність даного висновку підтверджується також поясненнями ОСОБА_3 даними в апеляційному суді, в яких він повністю визнав вину по деяким епізодам, по деяким частково і повністю заперечив вчинення ним таємної крадіжки телевізора від ОСОБА_4 ( ч. 3 ст. 185 КК України), відкритої крадіжки мобільного телефона від ОСОБА_11 ( ч. 2 ст. 186 КК України)

Така нова позиція обвинуваченого, на думку колегії суддів, не впливає на фактичні обставини справи, кваліфікацію вчинених ним неправомірних дій та на призначення покарання, а тільки підтверджує правильність висновків суду першої інстанції з цих питань.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів, а згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Судом першої інстанції покарання ОСОБА_3 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання.

При призначенні покарання суд врахував дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, має непогашену судимість та невідбуте покарання і знову вчинив злочин, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення та підвищує небезпеку, по місцю проживання характеризується посередньо. Також врахував відсутність пом'якшуючих покарання обставин та наявність обтяжуючих покарання обставин - рецидив злочинів, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Що стосується посилань апелянта на несправедливість вироку у зв'язку із призначенням занадто суворого покарання та прохання зменшити таке до 5 років, то таке ним необґрунтоване жодними доводами в апеляції і у виступі в апеляційному суді, є безпідставними і не ґрунтуються на законі.

Місцевим судом також вірно встановлено, що ОСОБА_3 засуджений вироком Мукачівського міськрайонного суду від 18.05.2009 року за ст. 296 ч. 1 КК України до 8500 гривень штрафу і це покарання ним не відбуто. Суд у вироку зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу за сукупністю злочинів складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно ( а. с. 238 т.4)

При цьому в порушення наведеного, в резолютивній частині вироку застосував принцип складання покарань.

У зв'язку з неправильним застосуванням кримінально-процесуального закону вирок у частині застосування ст. 71 КПК України підлягає скасуванню з викладенням в іншій редакції порядку застосування ст. 72 КПК України.

Суд також не вірно вказав отримувача судових витрат у справі і стягнув такі на користь експертної установи, а не на користь держави, як цього вимагає закон. Тому в цій частині вирок також підлягає зміні.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляції щодо незаконності вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання знайшли своє підтвердження і такий підлягає зміні в частині застосування ст. ст. 71, 72 КК України. Інші доводи апеляції щодо незаконності вироку і неправильного призначеного апелянту покарання суперечать встановленим у суді фактичним обставинам та ретельно дослідженим матеріалам справи, а також показами самого обвинуваченого даними на досудовому слідстві, суді першої та другої інстанції, тому апеляційний суд їх до уваги не бере.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.10.2012 року задовольнити частково.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду від 12.10.2012 року щодо ОСОБА_3 змінити і в частині:

- застосування ст. 71 КК України та приєднання до призначеного за цим вироком покарання невідбуте покарання за вироком Мукачівського міськрайонного суду від 18 травня 2009 року, скасувати;

- застосування ст. 72 КК України викласти в такій редакції: «Призначені за цим вироком та за вироком Мукачівського міськрайонного суду від 18 травня 2009 року покарання виконуються самостійно»;

- вирішення питання щодо судових витрат викласти в такій редакції: « Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1642, 56 гривень судових витрат».

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України.

Судді: