Ухвала суду № 34015117, 01.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 р. Справа № 25121/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний центр" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний центр" звернулося до суду з позовом до ДПІ в Галицькому районі м Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.10.2009 року №00064211521/0, що було прийнято на підставі акту перевірки № 2394/15-2, яким встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Свої вимоги мотивує тим, що ТзОВ "Український інвестиційний центр" діяло в межах чинного законодавства, а тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0006421521/0 від 21.10.2009 р. було прийнято неправомірно.

В ході судового розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги, а саме: окрім податкового повідомлення-рішення № 0006421521/0 від 21.10.2009 p., просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0004241521/0 від 18.08.2009 p., яке було прийнято на підставі акта № 1651/15-2/34606273 від 07.08.2009 року про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності з ПДВ. Свої вимоги мотивує тим, що вищевказаний акт був надісланий поштою, а саме податкове повідомлення-рішення не надсилалось. 02.12.2009 року ТзОВ "Український інвестиційний центр" скерувало до ДПІ в Галицькому районі м. Львова лист з проханням надати копію податкового повідомлення-рішення, однак відповіді на цей лист відповідачем не надано. Тому позивач був позбавлений можливості оскаржити податкове повідомлення-рішення № 0004241521/0 від 18.08.2009 р. у встановлені законодавством терміни. Відтак, податкове повідомлення-рішення від 21.10.2009 року №00064211521/0, що було прийнято у зв'язку з нібито порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ слід також визнати нечинним. Крім того, позивач вказує на те, що законодавство не обмежує право платників податків на віднесення в звітному податковому періоді до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними постачальниками в попередніх податкових періодах, але отриманими покупцями в звітному періоді, а тому висновки податкового органу про неправомірність такого включення суперечать нормам п.п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Також позивач зазначив, що сума податкового зобов'язання, визначена податковим повідомленням-рішенням № 0004241521/0 від 18.08.2009 р. дійсно була сплачена позивачем для того, щоб уникнути в майбутньому можливого нарахування штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання. Однак, сплата визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання відповідно до податкового повідомлення-рішення не скасовує можливість платника податків звернутись до суду із заявою про оскарження спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року, позов задоволено повністю.

Скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією Галицькому районі м. Львова № 0004241521/0 від 18.08.2009 року та № 0006421521/0 від 21.10.2009 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, хоч про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі документальними доказами.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 серпня 2009 року Державною податковою інспекцією в Галицькому районі м. Львова проведено документальну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТзОВ "Український інвестиційний центр" за червень 2009 року. Перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту в податковій декларації за червень 2009 року включено податкові накладні за серпень, вересень та жовтень 2008 року. За наслідками перевірки складно акт № 1651/15-2/34606273 від 07.08.2009 р. /а.с. 26-29/, висновками якого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 4150,31 грн. та, відповідно, заниження податкового зобов'язання, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4150,31 грн.

На підставі акту № 1651/15-2/34606273 від 07.08.2009 р. ДПІ в Галицькому районі м.Львова винесено податкове повідомлення-рішення № 0004241521/0 від 18.08.2009 p., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4150,31 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 207,52 грн., всього на суму 4357,83 грн.

Актом від 09.10.209 року № 2394/15-2 про результати перевірки дотримання вимог п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" /а.с. 24-25/ встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем ПДВ із затримкою до 30 календарних днів.

На підставі вищевказаного акту 21.10.2009 року ДПІ в Галицькому районі м. Львова винесла податкове повідомлення-рішення № 0006421521/0, яким зобов'язала позивача сплатити штраф в розмірі 10 % від суми узгодженого податкового зобов'язання, сплаченого із затримкою, в розмірі 411,53 грн. /а.с. 5/.

На підтвердження правомірності заявленого податного кредиту позивачем подано копії податкових накладних та докази оплати вартості товарно-матеріальних цінностей /а.с.59-68/.

Як передбачено п.п.7.3.1. п.7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями /далі - Закон № 168/97-ВР/, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата індексації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платника податку товарів (робіт, послуг). При цьому, будь-які обмеження в часі щодо реалізації права платника податку на податковий кредит законом № 168/97-ВР не передбачено.

Згідно п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Враховуючи вищезазначені норми необхідно зазначити, що законодавцем визначена дата виникнення права на формування податкового кредиту тобто початок перебігу строку виникнення права, як можливості такого платника податку на його використання. Натомість будь-якого обов'язку відображення такого кредиту, в тому числі і у відповідному звітному періоді його виникнення, та наслідків невиконання такого обов'язку для платника закон не містить, а тому посилання ДПІ в Галицькому районі м. Львова на те, що чинне законодавство не передбачає можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит не заслуговує на увагу.

Відповідно до п. 5.1 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 p. № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Посилання представника апелянта на те, що позивачем задекларовано суму податкового кредиту з ПДВ не в період виникнення податкового зобов'язання продавця, в тому числі в порушення Розпорядження КМУ від 17.07.2009 року № 838-р, не приймається до уваги, враховуючи наступне.

Згідно Розпорядження КМУ від 17.07.2009 року № 838-р, чинного на момент складання акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0004241521/0 від 18.08.2009 p., з метою реалізації положень Закону України "Про податок на додану вартість" Державній податковій адміністрації Кабінетом Міністрів України доведена необхідність під час адміністрування податку на додану вартість при проведенні камеральних перевірок показників податкової звітності з податку на додану вартість враховувати, що коригування або уточнення платником податку показників декларації, пов'язане з несвоєчасним включенням сум податкової накладної до складу податкового зобов'язання або податкового кредиту, за відповідний звітний податковий звітний період є виправданим у разі, коли воно здійснюється протягом двох місяців з дати настання граничного строку подання відповідної декларації.

Згідно ст.9 КАС України, не приймається до уваги посилання податкового органу на невиконання позивачем Розпорядження КМУ від 17.07.2009 р. № 838-р, оскільки вказаний підзаконний нормативно-правовий акт не роз'яснює, а фактично змінює та доповнює положення Закону України "Про податок на додану вартість", з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами та відсутності компетенції в Кабінету Міністрів України своїми розпорядженнями вносити зміни в закони, чи будь-яким чином, на власний розсуд доповнювати їх зміст. Враховуючи вищенаведене, необхідно зазначити, що позовні вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0004241521/0 від 18.08.2009 р. є обгрунтованими.

Також, не береться до уваги твердження позивача про те, що позивач підписав акт перевірки № 1651/15-2/34606273 від 07.08.2009 р. без зауважень, та те, що сума основного зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення №0004241521/0 від 18.08.2009 р. сплачена позивачем в повному обсязі, оскільки Законом № 2181 прямо передбачено право платника податків оскаржити податкове зобов'язання в адміністративному чи судовому порядку у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

Що стосується визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 00006421521/0 від 21.10.2009 p., то його слід скасувати, оскільки воно прийнято у зв'язку з несвоєчасною сплатою суми податкового зобов'язання, визначеного згідно податкового повідомлення-рішення № 0004241521/0 від 18.08.2009 p., яке вважається таким, що винесене з порушенням норм чинного законодавства і таким, що підлягає скасуванню.

При цьому слід зазначити, що відповідно до п.п. 5.3.1. п. 5.1. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження. Однак, доказів скерування та отримання ТзОВ "Український інвестиційний центр" податкового повідомлення-рішення представником апелянта не подано.

Отже, на підставі наведеного, колегія суддів прийшла до переконання про те, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року у справі № 2а-7636/09/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Гулид Р.М.

Судді : Улицький В.З.

Каралюс В.М.