Ухвала суду № 34014834, 26.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року Справа № 9104/76594/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в м. Трускавці Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 р. по справі за позовом управління Пенсійного Фонду України в м. Трускавці Львівської області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови,-

встановив:

Позивач, управління Пенсійного фонду України у м. Трускавці Львівської області звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо винесення постанови ВП № 30173038 від 09.12.2011 року про накладення штрафу в розмірі 680 грн. та скасування цієї постанови.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що постанова Трускавецького міського суду, на виконання якої відкрито виконавче провадження, прийнята у порядку скороченого провадження, а тому підлягає негайному виконанню лише в частині стягнення за один місяць. Вказану постанову позивач оскаржив в апеляційному порядку, провів перерахунок пенсії за один місяць та звернувся про виплату нарахованих коштів до вищестоящого органу. За таких обставин, накладення штрафу за невиконання постанови у повному обсязі вважає неправомірним.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. При цьому, судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано суду жодних доказів виплати ОСОБА_1 на підставі рішення Трускавецького міського суду грошових коштів навіть у межах сум стягнення за один місяць як на час винесення відповідачем спірної постанови, так і на час прийняття рішення судом.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи у суді, не з'явились, про причини неявки не повідомили, а тому суд ухвалив у відповідності до ст. 41 КАС України розгляд справи здійснити у відсутність осіб, які беруть участь у справі та фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Трускавецький міський суд постановою від 10.10.2011 року у справі № 2а-1324-1015/11 частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов'язав управління ПФУ у м. Трускавці здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за період з 13.03.2011 року по 22.07.2011 року з врахуванням встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вже нарахованого та виплаченого підвищення до пенсії. У тій же постанові від 10.10.2011 року суд допустив її до негайного виконання.

Не погодившись з рішенням, суду управління ПФУ у м. Трускавці оскаржило його в апеляційному порядку.

На підставі виконавчого листа Трускавецького міського суду від 10.10.2011 року № 2а- 1324-1015/11 державний виконавець 02.12.2011 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження про зобов'язання управління ПФУ у м. Трускавці провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії. Водночас боржнику надано строк до 08.12.2011 року для добровільного виконання рішення суду від 10.10.2011 року.

На виконання постанови суду та вимог державного виконавця управління ПФУ у м. Трускавці розпорядженням №108538 від 07.12.2011 року здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 (стягувача у виконавчому провадженні) з 13.03.2011 року по 12.04.2011 року, тобто в межах одного місяця. Цей перерахунок разом з пенсійною справою боржник скерував Головному управлінню ПФУ у Львівській області для проведення доплати.

Листом від 08.12.2011 року позивач повідомив державного виконавця про часткове виконання рішення Трускавецького міського суду від 10.10.2011 року, зазначивши також, що перераховану суму пенсії ОСОБА_1 за один місяць включено у виплатну відомість за січень 2012 року.

09 грудня 2011 року державний виконавець виніс постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 680 грн. з тих мотивів, що на адресу ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області не надійшло підтвердження про повне виконання рішення суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 181 КАС України учасник виконавчого провадження має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави та процедура відкриття виконавчого провадження регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606).

Відповідно до ст. 19 Закону № 606, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа у т.ч. за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення суду буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягнення з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим законом (ч. 2 ст. 25 Закону № 606). -

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до вимог статті 89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Оцінюючи спірну постанову про накладення штрафу за невиконання постанови Трускавецького міського суду від 10.10.2011 року колегія суддів взяла до уваги наступне.

Порядок розгляду справ у порядку скороченого провадження визначено у ст. 183-2 КАС України. Відповідно до вимог цієї статті постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог ст. 256 КАС України, виконуються негайно. У пункті першому частини першої тієї ж статті передбачено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Поряд з тим, у ч. 2 ст. 256 КАС України зазначено, що суд, який прийняв постанову, може звернути до негайного виконання постанову - у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті (п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України).

В даному випадку, постанова Трускавецького міського суду від 03.10.2011 року прийнята у скороченому провадженні і в резолютивній її частині зазначено, що вона підлягає негайному виконанню щодо всієї суми заборгованості, а не в межах стягнення за один місяць. Зважаючи на наведені вище норми закону така постанова зобов'язує боржника виконати її у повному обсязі, а не лише в межах стягнення за один місяць і факт її апеляційного оскарження, відповідно до вимог закону, не звільняє орган ПФУ від виконання такого обов'язку.

Колегія суддів бере до уваги, що оскаржувана постанова винесена 02.12.2011 року, а лист про часткове виконання постанови суду управління ПФУ у м. Трускавці направило 08.12.2011 року і такий отримано відповідачем 12.12.2011 р., тобто станом на дату прийняття спірного рішення у державного виконавця не було жодних відомостей про стан виконання його вимог.

Закріплений у ст. 8 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні. Неможливість особою домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року (справа «Жовнер проти України») Суд відзначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін. Державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням (п. 38). У справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005р.) вказано, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань судами не повинні братися до уваги; відсутність ресурсів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду не може бути підставою для зволікання із його виконанням (справа «Михайленки та інші проти України» від 03.11.2004р.). Таким чином, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушення відповідачем прав позивача є надуманим, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в м. Трускавці Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 р. по справі № 2а-14489/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.В. Святецький