Ухвала суду № 34014644, 09.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року справа №805/7889/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Попова В.В.,

суддів Лях О.П., Нікуліна О.А.,

секретар Романенко Т.О.,

за участю сторін : представників Публічного акціонерного товариства "Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409" ОСОБА_2, ОСОБА_3, Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області Колеснікової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 р. у справі № 805/7889/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409" до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними, протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 р. у справі № 805/7889/13-а адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409" до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними, протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Скасовано частково податкове повідомлення-рішення № 0000032241/198 від 14 січня 2013 року на суму 517 660 грн. за основних платежем, на суму 79 873,50 грн. за штрафними санкціями.

Скасовано частково податкове повідомлення-рішення № 0000022241/199 від 14 січня 2013 року на суму 137 253 грн. за основним платежем, на суму 33 412,50 грн. за штрафними санкціями.

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409" з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у сумі 1530 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач - Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління Міндоходів у Донецькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено , що Публічне акціонерне товариство "Костянтинівське АТП 11409" зареєстроване 04.09.1995 року у виконавчому комітеті Костянтинівської міської ради Донецької області, свідоцтво про державну реєстрацію від 04.09.1995 року, код ЄДРПОУ 03113911.

Підприємство позивача взято на податковий облік в органах Державної податкової служби 08.04.1992 року та перебуває на податковому обліку в Костянтинівській ОДПІ Донецької області Державної податкової служби, як платник податків.

Судом також встановлено, що відповідачем 13.12.2012 року було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2012 року.

Перевіркою встановлено, що ПАТ "Костянтинівське АТП 11409" порушило п.п. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7, п.п. 4.1.1 п. 4.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.6.1, п.п. 7.6.4, п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 153.8 ст. 153, п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на прибуток на суму 566 089 грн., в тому числі за три квартали 2010 року на суму 97 601 грн., за 2010 рік на суму 331 435 грн., 1 кв. 2011 року на суму 41 770 грн., 2-3 кв. 2011 року на суму 37 399 грн., 2-4 кв. 2011 року на суму 167 579 грн. три кв. 2012 року на суму 25 305 грн.

Встановлено також порушення Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 ПАТ "Костянтинівське АТП - 11409" у додатку в Додатку К3 до р. 01.4 Декларації "Розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами" за три квартали 2010 року не відображено доходи, витрати, фінансовий результат від операцій з цінними паперами (акціями, векселями), що призвело до заниження податку на прибуток.

Встановлено порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 189.1 п. 189 ст. 189 Податкового кодексу України, в результаті чого, ПАТ "Костянтинівське АТП - 11409", занижено ПДВ у сумі 145 354 грн.

Встановлено порушення п. 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України та п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, надано звіт за другий квартал 2012 року про суми доходів, нарахованих (виплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку з недостовірними відомостями.

За наслідками перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням від 14 січня 2013 року № 0000032241/198 позивачу було збільшено податку на прибуток у сумі 566 089 та застосовано штраф у сумі 89 186 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 14 січня 2013 року № 0000022241/199, позивачу донараховано податку на додану вартість у сумі 145 354 та застосовано штраф у сумі 35 437,75 грн.

1. Щодо встановленого податковим органом порушення п.п. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку з чим занижено суму нарахованого лізингового платежу в розмірі 161 264,00 грн. та донарахування податковим органом відповідачу податку на прибуток в розмірі 40 316 грн.

Судом встановлено, що на підставі договору оренди автобусів пасажирських від 11.05.2010 року № 11/05/10 ПУАТ "Костянтинівське АТП-11409" передало в тимчасове платне користування строкове платне користування орендарю ПП "Авто-Експрес" автобус пасажирський марки БАЗ АО 79.23 випуску 2010 року, автобус пасажирський марки БАЗ АО 79.23 випуску 2010 року. Розмір орендної плати відповідно до договору складає 1 000 грн. щомісячно.

Додатковою угодою № 1 від 1 липня 2011 року до цього договору встановлено щомісячний платіж орендної плати - 1200 грн.

На підставі договору оренди автобусів пасажирських від 19.05.2010 року № 19.05.2010 року № 19/05/10 позивач передав в тимчасове платне користування строкове платне користування орендарю ТОВ "Єнакієвське АТП" автобус пасажирський марки БАЗ А 079.14 випуску 2010 року. Розмір орендної плати відповідно до договору складає 100 грн. щомісячно.

Додатковою угодою від 1 липня 2011 року до цього договору встановлено щомісячний платіж орендної плати - 500 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку по рах. 10 "Основні засоби", станом на 01.07.2010 року балансова вартість вищезазначеного обладнання, складає 504 420,84 грн.

В податковому обліку підприємством при визначенні суми амортизаційних відрахувань 2 групи врахована остаточна вартість вищезазначеного обладнання, яка відображена в декларації з податку на прибуток по рядку 07 "Амортизаційні відрахування" складає 167 012 грн. в т.ч: 3 квартали 2010 року - 78 255 грн.; рік 2010 року - 148 684 грн.; І квартал 2011 року - 18 330 грн.

Згідно пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень.

Відповідач посилається на те, що Відповідно до Положення бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затвердженого Наказом Мінфіну від 28.07.2000 року № 181, мінімальні орендні платежі (за винятком вартості послуг і податків) мають бути збільшені на суму гарантованої ліквідаційної вартості об'єкта оренди. Тобто сума орендної плати (звичайна ціна зазначеної операції) має покривати витрати орендодавця, пов'язані з утриманням об'єкта оренди.

Разом з тим, у відповідності до п 1.20.1. п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (п .п. 1.20.2, п. 1.20, ст. 1 Закону № 334).

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні. 1.20.3.

Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі (п.п.1.20.4, п. 1.20, ст. 1 Закону № 334)

У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна (п.п.1.20.5 п. 1.20, ст. 1 Закону № 334).

Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом (п.п. 1.20.51 п. 1.20, ст. 1 Закону № 334).

В даному випадку, звичайна ціна не може бути визначення з використанням норм п.п. 1.20.2 - 1.20.51 Закону, окрім п.п. 1.20.1, відповідно до якого ціна товарів (послуг) визначена сторонами договору.

Суд не приймає посилання відповідача на приписи ст. 4 Положення № 14, оскільки вказаним Положенням визначені лише терміни, а отже неможливо застосувати дані положення до правовідносин, що склалися.

Відповідач не наводить обґрунтування, щодо правомірності застосування іншого методу визначення ціни товару, окрім договірної.

Таким чином, суд не вбачає протиправності дій позивача, щодо віднесення до валового доходу суми 161 264 грн., отриманого за договорами оренди автобусів.

2. Щодо встановленого податковим органом порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку з чим податковим органом позивачу донараховано податку на прибуток в розмірі 37 250 грн., у зв'язку з не включенням до складу доходів за 1 кв. 2011 року суми у розмірі 149 000 грн., за операцією з придбання за договором №Б\3097/09/02/3096 від 10.02.2009 року у ТОВ "Укрмашпром" простого векселя, що на думку податкового органу є сумою безповоротної фінансової допомоги.

Суд погоджується з позицією податкового органу, що вказана сума є безповоротною фінансовою допомогою, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Укрмашпром" (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір № Б/3097/09/02/3096 від 10 лютого 2009 року, згідно якого продавець зобов'язаний передати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити цінні папери (простий вексель № 335571756137, емітент ТОВ "Укрпромторг", номінальна вартість 150 000 грн.). Сума договору складає - 149 000 грн.

Згідно акту перевірки, станом на 01.07.2010 року та 30.09.2012 року по рахунку 6852 "Розрахунки з іншими кредиторами" значиться кредиторська заборгованість з вартості придбаного векселя у ТОВ "Укрмашпром" в сумі 149 000 грн., яка виникла за договором купівлі-продажу цінних паперів від 10.02.2009 року № Б/3097/09/02/3096.

Згідно інформаційної бази «Система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів» ТОВ "Укрмашпром" має обліковий стан "визнано банкрутом".

Відповідач вважає, що позивач неправомірно не включив до складу доходу за 1 кв. 2011 року суму 149 000 грн., яка виникла за договором від 10.02.2009 року № Б/3097/09/02/3096, яку відповідач вважає безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно з п.п. 4.1.6, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Відповідно до п. 1.22.1. Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно ухвали Господарського суду Донецької області від 04.04.2013 року ТОВ "Укрмашпром" визнано банкрутом по справі № 27/47Б від 22.03.2011 року та знято з податкового обліку 22.03.2011 року.

Відповідно до умов договору № Б/3097/09/02/3096 від 10 лютого 2009 року, строк оплати по даному договору - протягом 1-го (одного) року з моменту укладення цього Договору.

Загальний строк позовної давності відповідно до приписів ст. 257 ЦК України, становить три роки, а отже до 10.02.2012 року.

Відповідно до п. 3, 4 ст. 205 Господарського кодексу господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання якщо не допускається правонаступництва за цим зобов'язання.

У разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.

У відповідності до приписів ч. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Як встановлено судом, та не було спростовано позивачем, до визнання ТОВ "Укрмашпром" банкрутом, позивачем за договором від 10.02.2009 року № Б/3097/09/02/3096 вказану суму стягнуто не було.

В межах строку позовної давності позивач до ТОВ "Укрмашпром" з вимогами про стягнення суми за вказаним договором не звертався.

В матеріалах справи також відсутні документи, які б свідчили про правонаступництво по зобов'язанням ТОВ "Укрмашпром" за договором від 10.02.2009 року № Б/3097/09/02/3096.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позиції відповідача, стосовно того, що позивачем неправомірно не включено до складу доходів за 1 кв. 2011 року по рядку 01.6 декларації з податку на прибуток суму, яка в даному випадку є безповоротною фінансовою допомогою за придбаним векселем, що залишилась не стягнутою у сумі 149 000 грн., а отже правомірним є донарахування відповідачем позивачу податку на прибуток за вказаним порушенням.

3. Щодо встановленого податковим органом порушення п.п. 135.5.4 п. 135, п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, через не включення дебіторської заборгованості у розмірі 50 000 за пред'явленим векселем № 335571756137 до складу валових доходів.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №Б/3097/09/02/3096 від 10.02.2009 року позивачем було придбано у ТОВ "Укрмашпром" простий вексель № 335571756137, номінальною вартістю 150 000 грн., векселедавець за цим векселем ТОВ "Укрпромторг".

Через часткову сплату векселедавцем векселя в сумі 100 000 грн., заборгованість за векселем у розмірі 50 000 грн. залишилась непогашеною.

Податковий орган вважає, що вказану суму позивач неправомірно не включив до складу валового доходу у 2-4 кварталі 2011 року, оскільки пред'явлений вексель (№ 335571756137 від 31.05.2006 року) не був погашеним на суму 50 000 грн. до ліквідації ТОВ "Укрпромторг", а відповідно є безоплатно наданим.

В акті перевірки податковий орган посилається на те, що вказана сума є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки векселедавця ТОВ "Укрпромторг" ліквідовано за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.12.2011 року (справа № 2а/0570/21054/2011).

Суд не погоджується з позицією податкового органу, що вказана сума є безповоротною фінансовою допомогою з огляду на наступне.

У відповідності до приписів п.п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

До інших доходів, згідно з приписами п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, відноситься вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

У відповідності до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Жодне з цих визначень не може бути застосоване до суми 50 000 грн., яка є дебіторською заборгованістю, яку податковий орган помилково вважає безповоротною фінансовою допомогою.

4. Щодо порушення п.п. 7.6.1 п.п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7, п.п 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку з не включенням позивачем до складу валового доходу за три квартали 2010 року прибуток від операцій з цінними паперами, який надійшов у вигляді безповоротної фінансової допомоги у розмірі 1 182 554 грн.

Судом встановлено, що ПАТ "Костянтинівське АТП - 11409" (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б 632/631 від 10.08.2010 року з ПП "Аффарі-Трейд" (постачальник) на придбання цінних паперів.

Згідно п. 1 договору продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується сплатити цінні папери простий вексель № АА 2084299, найменування емітента, код ТОВ "Транспортний союз Донбасу" 32321802, номінальна вартість 1 318 894,06 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, термін сплати по даному договору на протязі 1 року з моменту укладання даного договору.

За договором купівлі-продажу цінних паперів № Б632/631 від 10.08.2010 року, позивачем було придбано простий вексель у Приватного підприємства "Аффарі-Трейд" за 1 318 894,06 грн. Надалі, згідно з актом пред'явлення від 10 серпня 2010 року, придбаний вексель було пред'явлено векселедавцю ТОВ "Транспортний союз Донбасу". Векселедавцем оплачено вексель частково в сумі 1 182 554,16 грн.

На думку відповідача, позивачем до складу доходів за 2010 рік не було включено прибуток від операцій з цінними паперами, який надійшов у вигляді безповоротної фінансової допомоги у розмірі 1 182 554 грн., у зв'язку з тим, що витрати на придбання векселя не були понесені позивачем, сума в розмірі 1 182 554 грн. (отримана від векселедавця на погашення векселя) мала бути включена до складу валового доходу за 3-4 квартали 2010 року. Сума в розмірі 1 182 554 грн., отримана позивачем від векселедавця на погашення векселя є безповоротною фінансовою допомогою.

Суд не погоджується з позицією податкового органу, що сума 1 182 554 грн. є безповоротною фінансовою допомогою з огляду на наступне.

Відповідно до приписів п.п. 7.6.2. п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням (п.п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 вказаного Закону).

Під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням (п.п. 7.6.4. п. 7.6 ст. 7 Закону).

У відповідності до приписів п.п. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

Відповідно до п.п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 цього ж Закону, безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

В даному випадку, кредиторська заборгованість може набути статусу безповоротної фінансової допомоги тільки після спливу строку позовної давності.

Дійсно, у відповідності до приписів договору, термін сплати по цьому договору становить 1 рік з дня укладення договору, тобто з 10.08.2011 року.

Загальний строк позовної давності відповідно до приписів ст. 257 ЦК України, становить три роки, а отже - 11.08.2014 року.

Тобто, позивач в межах строку позовної давності ще може пред'явити боржнику позов про стягнення вказаної кредиторської заборгованості.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно здійснено висновок про те, що позивачем не віднесено суму 1 182 554,16 грн. до складу валового доходу, як безповоротну фінансову допомогу.

5. Стосовно включення позивачем до складу валових витрат за три квартали 2012 року суми в розмірі 120 499 грн.

За даними перевірки позивач по рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток за три квартали 2012 року задекларував витрати у сумі 6 143 131 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку по бухгалтерським рахункам - журналів - ордерів, обігово-сальдових відомостей, по рахункам 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками", 31 "рахунки в банках", 801 "матеріальні витрати". 84 "інші операційні витрати", 92 "адміністративні витрати", 91 "загально виробничі витрати", 65 "розрахунки по страхуванню", 661 "розрахунки по заробітній платі", 6852 "розрахунки з іншими кредиторами" з додатками до них, відомостей формування валових витрат довільної форми, витрати на придбання товарі складають за три квартали 2012 року 6 022 632 грн.

Тобто відповідачем під час проведення перевірки була встановлена різниця між даними валових витрат задекларованими у декларації з податку на прибуток за три квартали 2013 року та даними журналів-ордерів, обігово-сальдових відомостей, яка складає 120 499 грн.

Приписами п.п. 14.1.27. п. 4.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, не належать до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, наявність у позивача витрат на суму 6 143 131 грн., у вказаному періоді, в судовому засіданні була підтверджена такими первинними документами: податковими, видатковими накладними, локальними сметами, виписками з банку про проведення розрахунків, актами приймання-передачі робіт (послуг), актами прийняття-передавання товарної продукції, актами виконання послуг з продажу квитків, актами списання, платіжними дорученнями.

Слід зазначити, що вказаними документами, повністю підтверджені витрати позивача на суму, якої виникли розбіжності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем помилково зроблено висновок про те, що позивачем, завищено витрати у спірному періоді на суму 120 499 грн.

6. Щодо порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, за 2-4 кв. 2011 року до складу доходів не включено суму безповоротної допомоги за безнадійною заборгованістю, яка залишилась не погашеною у зв'язку з ліквідаціє ТОВ "Укрпромторг" на суму 678 606 грн.

Згідно договору № 0416 від 16 квітня 2008 року ПАТ "Костянтинівське АТП - 11409" (покупець) уклало договір з ТОВ "Укрпромторг" (постачальник).

Предметом договору є зобов'язання постачальника передати товару у власність покупця, а зобов'язанням покупця прийняти та сплатити його на умовах передбачених даним договором.

Відповідно до п. 3.1 договору, оплата по діючому договору здійснюється в українських гривнях шляхом банківського переводу на розрахункових рахунок постачальника.

Згідно з п. 3.3 договору, покупець перераховує вартість товару протягом 90 банківських днів з моменту відвантаження товару. Перехід права власності на товар здійснюється з моменту передачі товару.

На виконання умов цього договору позивач отримав від ТОВ "Укрпромторг" ТМЦ на загальну суму 678 606,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дійсно не виконав зобов'язання по договору у відповідності до його умов.

В судовому засіданні було встановлено, що ТОВ "Укрпромторг" мав заборгованість перед ТОВ "Укрметал Трейдінг", який в свою чергу був боржником позивача за договором № 10/П-КОН від 20.12.2010 року на суму 630 000 грн. Вказане підтверджується договором № 10/П-КОН від 20.12.2010 року, специфікацією до договору.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, ТОВ "Укрпромторг" та ТОВ "Укрметал Трейдінг" було укладено трьохсторонній договір б/н про переведення боргу від 03.02.2011 року.

За умовами цього договору про переведення боргу, у ТОВ "Укрметал Трейдінг" (новий боржник) виникло зобов'язання сплатити частково в розмірі 630 000 грн. заборгованість позивача (первісний боржник) перед ТОВ "Укрпромторг" (кредитор) за договором № 416 від 16.04.2008 року.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 03.02.2011 року до договору переведення боргу, п. 2 договору доповнено абзацом другим та третім.

Відповідно до цих доповнень, з моменту укладення договору про переведення боргу та прийняття новим боржником на себе грошового зобов'язання первісного боржника із сплати боргу кредитору в розмірі 630 000 грн. припиняються зарахуванням зустрічних грошових вимог зобов'язання нового боржника перед первісним боржником зі сплати заборгованості в сумі 630 000 грн., що виникло по договору № 10/П-КОН від 20.12.2010 року, укладеного між первісним боржником та новим боржником.

Відповідно до приписів ст. 520 ЦК України, передбачена можливість заміни боржника в зобов'язанні на підставі договору.

Наслідком заміни боржника у зобов'язанні є припинення зобов'язання для старого боржника та виникнення цього зобов'язання для нового боржника.

Таким чином, позивачем правомірно не було включено до складу доходу за 2-3 квартал 2011 року суму 630 000 грн.

Разом з тим, залишок суми 48 606 грн. неправомірно був не включений позивачем до складу валового доходу.

Той факт, що ним неправомірно не було включено до складу валового доходу суми 48 606 грн. позивач визнавав у судовому засіданні.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що ТОВ "Укрпромторг" було ліквідовано згідно рішення адміністративного суду від 07.12.2011 року, оскільки на момент укладення угоди про переведення боргу (03.02.2011 року) вказане підприємство не було ліквідоване.

7. Щодо порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України та донарахування відповідачем позивачу податку на додану вартість у розмірі 145 354 грн.

Відповідачем оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями за порушення, які були проаналізовані судом вище, було донараховано позивачу податку на прибуток та відповідно податку на додану вартість у розмірі 145 354 грн. та застосовано штраф - 35 437,75 грн.

Стосовно неправомірності віднесення до складу доходів за 2-3 квартал 2011 року суми в розмірі 630 000 грн., за операцією з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Укрпромторг" за договором № 0416 від 16.04.2008 року, яка також брала участь у формуванні податку на додану вартість, судом вже було зроблено висновок про те, що позивачем правомірно не було віднесено до складу доходів суму 630 000 грн., а отже необґрунтованим є донарахування відповідачем позивачу суми податку на додану вартість в розмірі 113 101 грн.

Неправомірним є і донарахування податковим повідомленням-рішенням податку на додану вартість в сумі 32 253 грн., із суми податку на додану вартість по лізинговим платежам у розмірі 161 264 грн., оскільки в судовому засіданні судом був встановлений факт правомірності формування валового доходу по лізинговим платежам (оренда автобусів) відповідно до ціни договору.

Слід також зазначити, що головний бухгалтер підприємства позивача до адміністративного відповідальності не притягувалась, провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності було закрито.

З огляду на вказане, відповідно неправомірним є застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій вказаними податковим повідомленнями-рішеннями на суму податку, яку було неправомірно донараховано.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача частково, та залишити чинним податкове повідомлення-рішення № 0000032241/198 про донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 566 089 грн. та застосування штрафу у сумі 89 186 грн. на суму основного платежу 48 429 грн., та штрафних санкцій, які залишаються чинними на суму 9 312,50 грн.

Відповідно вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню на суму 517 660 грн. за основних платежем та на суму 79 873,50 грн. за штрафними санкціями.

Суд також зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 0000022241/199 від 14 січня 2013 року про донарахування податку на додану вартість на суму 145 354 грн., штрафні санкції - 35 437,75 грн., суд залишає чинним на суму 8 101 грн. за основним платежем, на суму 2 025,25 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню на суму 137 253 грн. за основним платежем, на суму 33 412,50 грн. за штрафними санкціями.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196-197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 р. у справі № 805/7889/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Ухвала складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 10.10.2013 р.

Колегія суддів : В.В. Попов

О.П.Лях

О.А.Нікулін