Постанова № 34014498, 18.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2013 р. Справа №805/11121/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:15

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до

Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області

про

скасування рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату недоїмки

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 - за довіреністю,

від відповідача - Паніматченко Д.О. - за довіреністю,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату недоїмки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала адміністративний позов, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату недоїмки.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на положення статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно якої відповідач не мав права застосовувати фінансові санкції за неподання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік та вимагати уплати недоїмки на суму 4 806, 32 гривні.

Позов просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надав суду письмові заперечення, в яких зазначено, що згідно статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску» наведений вичерпний перелік осіб які є платниками єдиного внеску, до цього переліку відноситься і позивач: Фізичні особи-підприємці які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору, або на інших умовах передбачених законодавством, фізичні особи які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору-є платниками єдиного внеску. Тобто в розумінні зазначеної норми Закону позивач є платником єдиного внеску. Згідно п. 4 статті 6 зазначеного вище Закону страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду в терміни, у порядку і за формою, встановленим Пенсійним Фондом. Позивач не виконав приписів зазначеної статті, внаслідок чого відповідачем застосовано штрафні санкції за неподання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік. Також відповідач зазначив, що суми єдиного внеску, своєчасно не нараховані та/або не сплачені у строки, встановлені цим Законом, обчислені територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом вважаються недоїмкою і стягуються з нарахуванням пені застосуванням штрафів. Тому Управлінням Пенсійного фонду у зв'язку з несплатою боргу по єдиному внеску за 2011 рік та 1 квартал 2013 року у загальній сумі 4 806,32 гривні позивачу було направлено вимогу про сплату боргу від 08.07.2003 року.

У задоволені позову просив відмовити.

Судом встановлено, що позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована у встановленому порядку Виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради Донецької області 24.10.2005 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (бланк Серії НОМЕР_2). Позивач з 01.01.2013 року є платником єдиного податку 1 групи зі ставкою 10%, що підтверджується Свідоцтвом платника єдиного податку (бланк Серії НОМЕР_3).

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього статтею 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Пункт 7 Положення визначає, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 вказаного Положення передбачено, що основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно з пунктом 3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Одночасно з викладеним, перелік осіб, які є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування також визначено статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Зокрема, відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частиною одинадцятою статті 8 вказаного Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Як передбачено пунктом 3 частини першої статті 7 зазначеного Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Статтею 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено на 2013 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1 147 гривень.

Таким чином, мінімальний розмір єдиного внеску суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у 2013 році складає: з 1 січня 2013 року - 398 гривень (1147 гривень х 34,7%).

Відповідно до абзацу 1 частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно з абзацом 3 частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до територіальних органів Пенсійного фонду, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за №994/18289 (далі за текстом - Інструкція).

Так, відповідно до пункту 6.3 розділу VI Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або актів звірок з органами податкової служби сум доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

б) якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску;

в) якщо платник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати фінансових санкцій.

При цьому, у випадку "б" та/або "в" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

У свою чергу, відповідно до пункту 6.4 розділу VI Інструкції вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо її передано службовій особі такого платника під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до зазначених вище приписів законодавства, відповідачем було сформовано та надіслано позивачу вимогу № ф- 638 від 08.07.2013 року про сплату боргу на суму 4 806,32 гривень.

У судовому засіданні представником відповідача вказано, що позивачем частково сплачено суму боргу, надано розрахунок згідно якого за позивачем обліковується сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (на 01.07.2013 року) в розмірі 4 408,31 гривень та фінансові санкції за неподання звітності за 2011 рік в розмірі 170, 00 гривень, що підтверджується карткою особового рахунку.

За порушення вимог законодавства про єдиний соціальний внесок до платників цього внеску, на яких покладається обов'язок вирахування, нарахування та сплати єдиного внеску, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів та пені.

Судом встановлено, позивачем проведена перевірка подання звітності про суми нарахованого доходу та суми нарахованого єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 Актом перевірки № 525 від 09.07.2013 р. встановлено неподання звітності за 2011 рік. Цей факт став підставою для формування рішення № 653 від 11.07.2013 р. про застосування фінансових санкцій на загальну суму 170,00 гривень, які були направлені позивачу.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що звітність не подавалась тому, що позивач не проводив господарську діяльність, що підтверджується довідкою виданою Сніжнянським відділенням Торезької об'єднаної Державної податкової інспекції № 167 від 16.09.2013 року.

Суд не приймає такі доводи позивача у зв'язку з тим що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не звільняє платників збору від подання звітності при відсутності проведення господарської діяльності.

Суд приходить до висновку що в даному випадку відсутні порушення прав та законних інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, які підлягають захисту адміністративним судом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд відмовляє ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 за №384/2011, Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289, статтями 17-20, 51, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату недоїмки - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 18 вересня 2013 року в присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови складений та підписаний 23 вересня 2013року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.