Постанова № 34014374, 26.09.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2013 р. Справа №801/8807/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Трещової О.Р., при секретарі Габової Н.Г., за участю представника позивача - Мирошніченко К.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Республіканського комітету по земельним ресурсам АРК до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим в особі Відділу примусового виконання рішень про визнання протиправною та скасування постанови, визнання бездіяльності протиправною,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Республіканського комітету по земельним ресурсам АРК до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 29.08.2013 року за виконавчим провадженням №37717410 про накладання на боржника - Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим штрафу у розмірі 850 грн., визнання протиправною бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим щодо неприйняття постанови про повернення виконавчого листа за виконавчим провадженням №37717410.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.09.2013 року було відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.09.2013 року суд замінив неналежного відповідача Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим на належного відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим в особі Відділу примусового виконання рішень.

У судовому засіданні, яке відбулось 26.09.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та пояснив наступне.

02.09.2013 р. до Рескомзему АР Крим надійшла постанова відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГУ юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 29.08.2013 р. про накладання штрафу у розмірі 850 грн. за невиконання судового рішення по справі №2а-11453/12/0170/9.

Позивач вважає, що вищезазначена постанова є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Позивач зазначає, що оскаржувана постанова про накладання штрафу винесена в рамках відкритого 24.04.2013 року виконавчого провадження ВП №37717410.

Також позивач зазначає, що ПП "Шарм" було направлено апеляційну скаргу на судове рішення із клопотанням про відновлення строку апеляційного оскарження. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2013 р. клопотання ПП "Шарм" задоволено, понвлено строк на апеляційне оскарження Постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.01.2013 р. по справі №2а-11453/12/0170/9.

Позивач стверджує, що в ході відкритого виконавчого провадження виникли обставини, що зобов'язували державного виконавця повернути виконавчий лист до Окружного одміністративного суду, про що обов'язково має бути винесена постанова.

Також позивач зазначає, що 25.07.2013 р. на адресу Рескомзему надійшла вимога державного виконавця №10/4-21/4278 від 19.07.2013 р. про необхідність надати підтвердження виконавчого листа №2а-11453/12/0170/9, виданого 13.03.2013 р.

Позивач пояснив, що на виконання зазначеної вимоги Рескомзем АР Крим звернувся до Ради Міністрів АР Крим із зверненням про необхідність підготовки відповідного акту Ради міністрів АР Крим про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу в оренду земельної ділянки площею 0,01705 га (170,5 кв. м.) для обслуговування нерухомого майна, що знаходится у власності ОСОБА_3, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

В результаті розгляду даного питання у Раді міністрів, було встановлено, що запитувана земельна ділянка знаходится у межах населеного пункту і до повноважень Ради міністрів АР Крим не входить розпорядження данною земельною ділянкою.

Позивач стверджує, що земельна ділянка, відносно якої виник спір, знаходиться в межах с. Охотніче Лівадійської селищної ради, тому право розпорядження землями в межах даного населеного пункту належать Лівадійській селищній раді, таким чином підготовка проекту відповідного акту Ради міністрів АР Крим про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу в оренду земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна, що знаходиться у її власності, виходить за межі повноважень, наданих Рескомзему АР Крим.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.01.2013 року по справі №2а-11453/12/0170/9 за позовом ОСОБА_3 до Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК, Ради міністрів АР Крим позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим щодо не підготовки, у встановленому законодавством порядку, проекту відповідного акту Ради міністрів Автономної Республіки Крим про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу в оренду земельної ділянки площею 0,01705 га (170,5 кв.м), для обслуговування нерухомого майна, що знаходиться у власності позивача, розташованого за адресою : АДРЕСА_1, або про відмову у наданні такого дозволу, зобов'язано Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим підготувати у встановленому законодавством порядку проект відповідного акту Ради міністрів Автономної Республіки Крим про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу в оренду земельної ділянки площею 0,01705 га (170,5 кв.м), для обслуговування нерухомого майна, що знаходиться у власності позивача, розташованого за адресою : АДРЕСА_1, або про відмову у наданні такого дозволу, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення по справі №2а-11453/12/0170/9 набрало законної сили 16 лютого 2013 року, оскільки не було оскаржено особами, що приймали участь при розгляді справи.

13.03.2013 року Окружним адміністративним судом був виданий виконавчий лист по справі №2а-11453/12/0170/9 про зобов'язання Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим підготувати у встановленому законодавством порядку проект відповідного акту Ради міністрів Автономної Республіки Крим про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу в оренду земельної ділянки площею 0,01705 га (170,5 кв.м), для обслуговування нерухомого майна, що знаходиться у власності позивача, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, або про відмову у наданні такого дозволу.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУ юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 24.04.2013 року було відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 2а-11453/12/0170/9, виданого 13.03.2013 року Окружним адміністративним судом АР Крим.

Також судом встановлено, що 22 квітня 2013 року до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства фірма "Шарм" на судове рішення від 30.01.2013 р. по справі №2а-11453/12/0170/1 із клопотанням про відновлення строку апеляційного оскарження.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2013 року клопотання Приватного підприємства фірма "Шарм" про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.13 у справі № 2а-11453/12/0170/9 задоволено. Поновлено Приватному підприємству фірма "Шарм" строк на апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.13 у справі № 2а-11453/12/0170/9 .

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду по справі №2а-11453/12/0170/1 від 15.07.2013 року апеляційну скаргу Приватного підприємства фірма "Шарм" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.13 у справі № 2а-11453/12/0170/9 залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.13 у справі № 2а-11453/12/0170/9 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.08.2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного підприємства фірми "Шарм" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 січня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК про визнання протиправною відмови та спонукання до виконання певних дій.

Судом встановлено, що 19.07.13 р. Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим на адресу позивача була надіслана вимога, в якій він вимагав в п'ятнадцятиденний термін з моменту отримання чинної вимоги надати до відділу примусового виконання рішень управляння Державної виконавчої служби ГУ юстиції Міністерства юстиції України в АРК письмові (документальні) підтвердження виконання виконавчого листа №2а-11453/12/0170/9, виданого 13.03.2013 р.

Вказана вимога була отримана позивачем 25.07.2013 року, що підтверджується відміткою на копії вимоги.

Постановою про накладення штрафу від 29.08.2013 р., яку винесено головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції міністерства юстиції України в АР Крим Аверіною М.А. за невиконання рішення суду, за яким видано виконавчий лист № 2а-11453/12/0170/9, Республіканський комітет по земельним ресурсам АР Крим притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Судом встановлено, що Республіканський комітет по земельним ресурсам АР Крим виконав постанову суду по справі № 2а-11453/12/0170/9 лише 30.08.2013 р., та надіслав на адресу Головного управління правової політики Управління справами Ради міністрів АР Крим для узгодження проект розпорядження Ради міністрів АР Крим "Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки", про що свідчить супровідний лист від 30.08.13 р. №Л-21/1570/2, досліджений у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, органи державної виконавчої служби, їх посадові та службові особи у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Судом встановлено, що предметом спору є законність постанови головного держаного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 29.08.2013 р. про накладення штрафу за виконавчим листом № 2а-11453/12/0170/9, виданим за наслідками розгляду адміністративної справи.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, при визначенні юрисдикції суд виходить з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Судом встановлено, що позивач по справі - Республіканський комітет по земельним ресурсам АРК - є боржником, тобто стороною в виконавчому провадженні, які відкрито за наслідками розгляду судом адміністративної справи.

Крім того, суд враховує, що постанови державного виконавця про накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Тому суд враховує, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби».

З урахуванням викладеного, суд вважає, що спір між сторонами є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АРК.

Оцінюючи правомірність дій та оскаржуваної постанови державного виконавця відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для реалізації цього принципу-критерію суб'єкт владних повноважень, в даному випадку державний виконавець, має ретельно дослідити обставини, зокрема щодо порядку вжиття позивачем всіх передбачених законом дій по виконанню судових рішень.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Оцінюючи законність оскаржуваної постанови про накладення штрафу та бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим щодо неприйняття постанови про повернення виконавчого листа за виконавчим провадженням №37717410 суд вважає необхідним перевірити законність та обґрунтованість дій відповідача стосовно накладення штрафу відповідачем на позивача за не виконання рішення суду та відсутність у позивача поважних причин, з яких не було виконано законні вимоги державного виконавця та рішення суду.

Вдповідно до ч.1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 04.11.2010 року за № 2677-VI) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб .

У статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 04.11.2010 року за № 2677-VI) визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Суд зазначає, що оскаржувана постанова була прийнята відповідачем на підставі ст. 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 04.11.2010 року за № 2677-VI).

У статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено обов'язок державних виконавців вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 закону 2. державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

Пунктом 13 ст.11 зазначеного закону встановлено право державного виконавця накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з ч.2 зазначеної статті державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

У ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Статтею 89 Закону України "Про виконавче провадження", встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Зі змісту наведених норм слідує, що підставою для накладення штрафу є невиконання боржником рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин, тобто державний виконавець має перед застосуванням штрафних санкцій з'ясувати, зокрема, наявність або відсутність поважних причин невиконання судового рішення і обов'язку виконати певні дії лише боржником, а також чи сплинув строк, який був встановлений державним виконавцем боржнику для виконання рішення суду.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 24.02.2013 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2а-11453/12/0170/9, яким Республіканський комітет по земельним ресурсам АРК був зобовязаний підготуати у встановленому законом порядку проект відповідного акту Ради міністрів АРК про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу в оренду земельної ділянки площею 0,01705 га для обслуговування нерухомого майна, що знаходиться у власності ОСОБА_3, або про відмову у наданні такого дозволу.

Вказана постанова булла отримана Республіканським комітетом по земельним ресурсам АРК 26.04.2013 року.

Але у зв'язку з апеляційним оскарженням постанови суду іншою особою - ПП «Шарм» - державним виконавцем будь-яких дій стосовно її виконання та у відношенні Республіканського комітету по земельним ресурсам АРК не вчинялося.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АРК від 15.07.2013 року по справі № 2а-11453/12/0170/9 апеляційна скарга ПП фірма «Шарм» залишена без задоволення, постанова окружного адміністративного суду АРК від 30.01.2013 року залишена без змін.

Лише після набрання законної сили рішенням по справі №2а-11453/12/0170/9, а саме 19.07.2013 р. державний виконавець надіслав на адресу позивача вимогу про надання в п'ятиденний термін письмових підтверджень виконання виконавчого листа №2а-11453/12/0170/1, виданого 13.03.2013 р.

Як встановлено судом, вказана вимога була отримана позивачем 25.07.2013 року, що підтверджується відміткою на копії вимоги.

Таким чином, позивач в строк до 30.07.2013 був зобов'язаний виконати вимогу державного виконавця та надати підтвердження виконання виконавчого листа №2а-11453/12/0170/1.

Судом встановлено, що позивач в зазначений строк будь-яких дій для виконання вищезазначеної вимоги не вчинив, а також не надав підтверджень наявності поважних причин невиконання судового рішення.

Постановою від 29.08.13 р. державним виконавцем застосований до Республіканського комітету по земельним ресурсам АРК штраф у розмірі 850,00 грн. за невиконання рішення суду на підставі ст.. 11,89 Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням всіх вишеперелічених обставин, суд вважає, що Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим порушив вимоги ст.. 5, 25, 75 Закону України «Про виконавче провадження», без поважних причин не виконав рішення суду та законні вимоги державного виконавця, а тому відповідачем правомірно застосований штраф на підставі ст.. 89 Закону.

Судом встановлено, що Республіканський комітет по земельним ресурсам АР Крим вже після застосування до нього штрафу, а саме 30.08.2013 року виконав судове рішення та направив для погодження проект розпорядження Ради міністрів АР Крим "Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки", про що свідчить супровідний лист від 30.08.13 р. №Л-21/1570/2.

В судовому засіданні представник позивача, не надавши жодного документа, що підтверджує поважність причин невиконання судового рішення, просив скасувати постанову про застосовування штрафу від 29.08.2013 року, мотивуючи позицію тим, що 30.08.2013 року вимоги державного виконавця вже були виконані.

Але суд вважає ці доводи позивача необґрунтованими, фактично позивач мав достатньо часу з 30.07.2013 року до 29.08.2013 року виконати судове рішення та підготувати проект розпорядження Ради міністрів АРК.

Той факт, що позивач після застосування штрафу виконав ці дії не може бути підставою для визнання протиправною та скасування постанови від 29.08.2013 року, а лише свідчить про ефективність застосованого заходу відповідальності за невиконання судового рішення.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 29.08.2013 року за виконавчим провадженням №37717410 про накладання на боржника - Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим штрафу у розмірі 850 грн. не підлягають задоволенню

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим щодо неприйняття постанови про повернення виконавчого листа за виконавчим провадженням №37717410 суд зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що позивач не оскаржував дії та рішення виконавця у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження, на час звернення ПП «Шарм» з апеляційною скаргою до суду, позивач не надіслав відповідачу клопотання про повернення виконавчого документа на підставі статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», після поновлення виконавчих дій та отримання вимоги від 19.07.2013 року від відповідача, позивач також її не оскаржував, а лише несвоєчасно виконав.

В судовому засіданні не надано доказів, що відповідач був повідомлений про поновлення ПП «Шарм» строку на апеляційне оскарження та надіслання на його адресу будь-яких клопотань про повернення виконавчого документа до суду.

Крім того, станом на час звернення позивача з позовом до суду, апеляційне оскарження постанови суду від 30.01.2013 року було завершено та законність судового рішення та необхідність його виконання підтверджено ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2013 року.

За таких умов з 15.07.2013 року відсутні правові підстави для повернення виконавчого документа, а до цього часу позивач з відповідними заявами ні до суду, ні до державного виконавця не звертався.

Більш того, станом на час звернення позивача з позовом до суду, Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим вже виконав чудове рішення та 30.08.2013 року надіслав відповідний проект до Ради міністрів АРК.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим щодо неприйняття постанови про повернення виконавчого листа за виконавчим провадженням №37717410 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене відсутні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

У судовому засіданні, яке відбулось 26.09.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 01.10.2013 року постанова складена повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.