Ухвала суду № 34012595, 08.10.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Апалькова О.М.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 51

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Биліни Т.І., Хейло Я.В.,

при секретарі Мишко Д.О.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Вітера В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Макіїввугілля» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 та відповідача Державного підприємства «Макіїввугілля» на рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 06 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 06 вересня 2013 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 і на його користь стягнуто з Державного підприємства (далі ДП) «Макіїввугілля» на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я, 14 000 грн., розподілені судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 та відповідач ДП «Макіїввугілля» звернулися до апеляційного суду Донецької області з апеляційними скаргами.

Позивач ОСОБА_1 просить змінити рішення суду та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, оскільки суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню на його користь, оскільки він є інвалідом третьої групи з втратою 60% професіональної працездатності.

Відповідач ДП «Макіїввугілля», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивачем не надано доказів в підтвердження його моральних страждань, вина підприємства в заподіянні шкоди відсутня, а тому підприємство не повинно відшкодовувати моральну шкоду позивачу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, апеляційну скаргу відповідача - відхилити.

Представник відповідача Вітер В.Ю. просив задовольнити апеляційну скаргу підприємства, скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_1, виходив з того, що позивач з 08 серпня 2005 року по 11 березня 2011 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. В липні 2011 року у нього виявлено професійне захворювання та висновком МСЕК від 17 серпня 2011 року йому вперше встановлено 60% втрати професійної працездатності, у зв'язку з професійним захворюванням. Ушкодженням здоров'я позивачеві завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець, згідно зі ст.237-1 КЗпП України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач довгий час працював на підприємствах вугільної промисловості в шкідливих та небезпечних умовах, в тому числі з березня 1999 року по грудень 2002 року та з грудня 2003 року по 11 березня 2011 року на підприємствах відповідача з повним робочим днем в шахті. В липні 2011 року у нього виявлено професійне захворювання та висновком МСЕК від 17 серпня 2011 року позивачу вперше встановлено 60% втрати професійної працездатності, у зв'язку з професійним захворюванням.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача в ДП «Макіїввугілля» відповідачем не спростована.

Статтею 2371 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до пункту 27 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», зупинено дію абзацу четвертого статті 1, підпункту «є» пункту 1 частини 1 статті 21, частини 3 статті 28 і частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей і що зупинення вищевказаної норми Закону не дає підстав для його застосування.

Крім цього, із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, в зв'язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником трудового каліцтва в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.

Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди.

Визначений судом розмір моральної шкоди 14 000 грн. відповідає тяжкості ушкодження здоров'я позивача, характеру та тривалості моральних страждань позивача у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, істотності вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого. Суд врахував, що ушкодження здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, і, виходячи з засад розумності та справедливості, визначив такий розмір відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин доводи апеляційної скарги позивача проте, що судом першої інстанції неправильно визначений розмір моральної шкоди є необгрунтованими.

Доводи скарги відповідача про те, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди, безпідставні і не ґрунтуються на законі, оскільки сам факт ушкодження здоров'я свідчить про заподіяння моральної шкоди.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.

Наведені в апеляційних скаргах доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області,-

у х в а л и в :

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Державного підприємства «Макіїввугілля» відхилити.

Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 06 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.М. Пономарьова

Судді Т.І. Биліна

Я.В. Хейло