Постанова № 34010171, 24.09.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року Справа № 803/1811/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Ковальчук М.Ю.,

за участю представника позивача Поперецького О.В.,

представника відповідача Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області Кузьменко О.О.,

представника відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинській області Гладич О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а також стягнення неправомірно сплачених коштів,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулось з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (надалі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003552202 від 22.05.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 180634,00 грн., а також стягнення сплачених згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення коштів.

Ухвалою суду від 24.09.2013 року у справі було здійснено заміну первинного відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області на належного - Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинській області (надалі - відповідач 2).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення було винесено відповідачем 1 на підставі даних отриманих ним відповідно до рішення Апеляційного суду Волинської області від 19.02.2013 року у справі за заявою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю. Однак, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.06.2013 року вказане рішення суду було скасовано та залишено в силі рішення Луцького міськрайонного суду від 20.11.2013 року, яким Луцькій об'єднаній державній податковій інспекції Волинської області Державної податкової служби було відмовлено у розкритті банківської таємниці.

Таким чином, складання відповідачем 1 акту та винесення оскаржуваного податкового-повідомлення рішення на підставі рішення суду, яке скасовано судом касаційної інстанції, є протиправним, а кошти сплачені позивачем підлягають поверненню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у ньому викладених та просив суд позовні вимоги задовольнити в повному об'ємі.

Від відповідача 1 надійшло письмове заперечення на адміністративний позов, яке обґрунтовано тим, що не може бути підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ухвала суду касаційної інстанції про скасування рішення Апеляційного суду Волинської області від 19.02.2013 року, оскільки воно скасовано з підстав недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.06.2013 року не спростовує встановленого перевіркою порушення позивачем податкового законодавства України.

Також представник відповідача 1 пояснила, що порушення зафіксовані в акті перевірки №2870/22-2/09303328 від 21.05.2013 року в основу якого покладена інформація отримана згідно скасованого рішення Апеляційного суду Волинської області від 19.02.2013 року, були також встановлені актом перевірки №2821/22-2/09303328 від 02.08.2012 року. Відтак, твердження позивача, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі незаконного рішення суду є необґрунтованими.

В судовому засіданні представник відповідача 1 проти задоволення адміністративного позову заперечила з підстав викладених в запереченні та поясненнях наданих в судовому засіданні та просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідачем 2 було подано суду письмове пояснення, відповідно до яких, станом на 02.09.2013 року до органів Державної казначейської служби не надходило визначених чинним законодавством документів про повернення на користь позивача надмірно сплачених коштів в сумі 180634,00 грн., а тому відсутні підстави для повернення цих коштів.

В судовому засіданні представник відповідача 2 проти задоволення адміністративного позову заперечила з підстав викладених у письмовому поясненні.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи. Виїзною позаплановою перевіркою з питань дотримання позивачем порядку відкриття (закриття) рахунків суб'єктами господарської діяльності, початку здійснення видаткових операцій за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, проведеною відповідачем 1 з 18.07.2012 року по 26.07.2012 року було встановлено порушення позивачем вимог пункту 69.2 статті 69 Податкового кодексу України, а саме: порушено терміни повідомлення про відкриття/закриття рахунків платників податків-юридичних осіб, самозайнятих фізичних осіб до органу державної податкової служби; а також порушення вимог пункту 69.4 статті 69 Податкового кодексу України, а саме: встановлено проведення видаткових операцій банком за рахунками клієнтів до дати отримання повідомлення органу державної податкової служби про взяття рахунків на облік.

Відповідно до пункту 69.2 статті 69 Податкового кодексу України, банки та інші фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, протягом трьох робочих днів з дня відкриття/закриття рахунка (включаючи день відкриття/закриття).

Пунктом 118.1 статті 118 Податкового кодексу України передбачено, що неподання банками або іншими фінансовими установами відповідним контролюючим органам в установлений статтею 69 цього Кодексу строк повідомлення про відкриття або закриття рахунків платників податків - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 340 гривень за кожний випадок неподання або затримки.

Пунктом 69.4 статті 69 Податкового кодексу України визначено, що датою початку видаткових операцій за рахунком платника податків, визначеного пунктом 69.1 цієї статті (крім банку), у банках та інших фінансових установах є дата отримання банком або іншою фінансовою установою повідомлення контролюючому органу про взяття рахунка на облік у контролюючих органах.

Відповідальність за недотримання цієї норми передбачено пунктом 118.2 статті 118 Податкового кодексу України, відповідно до якої, здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків до отримання повідомлення відповідного контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах - тягне за собою накладення штрафу на банк або іншу фінансову установу в розмірі 10 відсотків суми усіх операцій за весь період до отримання такого повідомлення, здійснених з використанням таких рахунків (крім операцій з перерахування коштів до бюджетів або державних цільових фондів), але не менш як 850 гривень.

На підставі акту про результати виїзної позапланової перевірки від 02.08.2012 року №2821/22-2/09303328 відповідачем 1 було винесено податкове повідомлення-рішення №0000232202 від 13.08.2012 року, яким позивачу за порушення вимог пункту 69.2 статті 69 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 118.1 статті 118 Податкового кодексу України, було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 14620 грн. Нараховані штрафні санкції були повністю сплачені позивачем.

Водночас відповідачем 1 було направлено лист № 10376/10/22-2 від 31.07.2012 року про надання щодо сум видаткових операцій по рахунках, що відкритті в установі банку та за даними перевірки встановлено факти здійснення видаткових операцій до дати отримання повідомлення органу ДПС про взяття рахунку на облік.

Позивачем листом від 01.08.2012 року №19-3/537/5018 було відмовлено в наданні інформації, оскільки така інформація складає банківську таємницю.

Відповідач 1 в межах заходів щодо розкриття банківської таємниці було подано заяву до Луцького міськрайонного суду Волинської області. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 20.11.2012 у справі №0308/18863/12 в задоволенні вказаної заяви було відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Волинського області від 19.02.2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та зобов'язано ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, а саме: надати інформацію (без вказання назви клієнтів банку) щодо сум видаткових операцій по рахунках, відкритих в цій банківській установі.

На виконання рішення Апеляційного суду Волинської області на письмовий запит Луцької ОДПІ позивачем листом від 09.04.2013 року №16-1-215-2391 надано інформацію щодо сум видаткових операцій по рахунках вказаних в рішенні суду та відображених в акті перевірки №2821/22-2/09303328 від 02.08.2012 року.

З 14.05.2013 року по 16.05.2013 року відповідачем 1 було проведено невиїзну позапланову перевірку з питань дотримання позивачем порядку відкриття (закриття) рахунків суб'єктами господарської діяльності, початку здійснення видаткових операцій за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року. За результатами перевірки відповідачем 1 було складено акт №2870/22-2/09303328 від 21.05.2013 року, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 69.4 статті 69 Податкового кодексу України, а саме: встановлено проведення видаткових операцій банком за рахунками клієнтів до дати отримання повідомлення органу державної податкової служби про взяття рахунків на облік.

За наслідками перевірки відповідачем 1 було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003552202 від 22.05.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 180634,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було повністю оплачено позивачем 28.05.2013 року.

Однак 26.06.2013 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ було постановлено ухвалу, якою було задоволено касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», скасовано рішення Апеляційного суду Волинської області від 19.02.2013 року та залишено в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.11.2012 року, яким Луцькій об'єднаній державній податковій інспекції Волинської області Державної податкової служби було відмовлено у розкритті банківської таємниці.

Зазначені фактичні обставини справи підтверджуються матеріалами справи та поясненнями представників сторін наданими в судовому засіданні.

Як вбачається з акту перевірки №2870/22-2/09303328 від 21.05.2013 року, висновки викладені в ньому базуються виключно на інформації щодо сум видаткових операцій по рахунках отриманої від позивача на виконання рішення Апеляційного суду Волинської області від від 19.02.2013 року.

Таким чином, висновки відповідача 1, що стали підставою для винесення оскаржуваного рішення ґрунтуються на даних отриманих на підставі незаконного рішення суду.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас частиною 2 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Це означає, що при доказуванні обставин, що мають значення для вирішення справи, повинні дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування, з дотриманням порядку збирання, представлення і дослідження доказів, тобто дотримання процесуальної форми доказування. Порушення цих вимог приводить до неприпустимості доказів. Спеціальний характер допустимості доказів передбачає використання чітко визначених законом доказів для встановлення певних обставин справи.

Частиною 1 статті 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Порядок розкриття банківської таємниці встановлено та врегульовано статтею 62 згаданого вище Закону. Відповідно до приписів цієї норми, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду; органам доходів і зборів на їх письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків.

Відтак, інформація щодо сум видаткових операцій по рахунках, відкритих в філії Волинського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» могла бути отримана відповідачем 1 для подальшого використання в ході перевірки лише за рішенням суду.

Таким чином, інформація отримана відповідачем 1 на підставі рішення суду, яке скасовано судом касаційної інстанції як незаконне, отримана з порушенням порядку збирання доказів, і як наслідок є недопустимим доказом, а тому не може братись судом до уваги при вирішенні даної справи.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини 2 цієї ж норми, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем 1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Беручи до уваги вищевикладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем 1 не доведено законність податкового повідомлення-рішення №0003552202 від 22.05.2013 року, а тому воно підлягає до скасування, як неправомірне.

Згідно з пунктом 2 статті 45 Бюджетного кодексу України, Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання норм Бюджетного кодексу розроблено Порядок повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), який затверджений наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226 із змінами та доповненнями.

Відповідно до Розділу 1 пункту 3 вищезазначеного Порядку повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету платежів здійснюється з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 року №119, шляхом оформлення розрахункових документів, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року №106 «Про деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» визначено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Як вбачається із копії платіжного доручення від 28.05.2013 №42820780, кошти були зараховані на рахунки, контролюючим органом по яких є Державна податкова служба України.

Враховуючи вищевикладене, кошти в сумі 180 634, 00 грн. перераховані позивачем на рахунки Державної податкової служби України підлягають поверненню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись частиною третьою статті 70, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції у Волинській області №0003552202 від 22.05.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (МФО 303398, код 09303328, рахунок №3739290005 ОПЕРВ філії Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк») сплачені згідно податкового повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції у Волинській області №0003552202 від 22.05.2013 року кошти в сумі 180634 (сто вісімдесят тисяч шістсот тридцять чотири) гривні.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (МФО 303398, код 09303328, рахунок №3739290005 ОПЕРВ філії Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк») сплачений судовий збір в сумі 1806 (одна тисяча вісімсот шість) гривень 34 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 30 вересня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер