Постанова № 34010046, 24.09.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року Справа № 803/1721/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Ковальчук М.Ю.,

за участю представника позивача Ющук І.І.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СпецБанкМеблі» до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СпецБанкМеблі» звернулося з позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2013 року: № 0000462200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39 750 грн., в тому числі: за основним платежем - 26 500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 250 грн.; № 0000522200, яким Ківерцівська МДПІ збільшила товариству суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 30 376 грн., в тому числі: за основним платежем - 30 475 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Ухвалою суду від 13.09.2013 року у справі було допущено заміну відповідача Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області її правонаступником Ківерцівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області (надалі - Ківерцівська МДПІ).

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Згідно акту № 332/2201/35055341 від 30.04.2013 року про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «СпецБанкМеблі» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ПП «Ривал» було виявлено, що укладені з контрагентом договори містять ознаки нікчемності внаслідок чого позивачем були завищені витати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також було занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до державного бюджету. Позивач вважає такі твердження Ківерцівської МДПІ безпідставними, оскільки, всі проведені господарські операції відображені в податковому та бухгалтерському обліку на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що були надані податковому орану під час перевірки. Відтак, позивач вважає хибними зроблені в акті перевірки висновки, а винесені оскаржувані податкові повідомлення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні та в судовому засіданні пред'явленні позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що правочини, укладені між позивачем та ПП «Ривал» є нікчемними, оскільки в ході проведеної перевірки ТзОВ «СпецБанкМеблі» з'ясовано, що у контрагента позивача відсутні виробничі потужності, складські приміщення, устаткування, транспортні засоби, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Відтак представник Ківерцівської МДПІ вважає, що у зв'язку з допущеними порушеннями при формуванні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені в у повній відповідності до вимог податкового законодавства.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 17.04.2013 року по 23.04.2013 року Ківерцівською МДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ «СпецБанкМеблі» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ПП «Ривал», про що складено акт перевірки № 332/2201/35055341 від 30.04.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 26 500 грн.; п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, ст. 138, ст. Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 30 475 грн.

За результатами перевірки податковим органом 20.05.2013 року були винесені податкові повідомлення-рішення: від 22.05.2013 року: № 0000462200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39 750 грн., в тому числі: за основним платежем - 26 500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 250 грн.; № 0000522200, яким Ківерцівська МДПІ збільшила товариству суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 30 376 грн., в тому числі: за основним платежем - 30 475 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Висновки податкового органу вмотивовані тим, що ТзОВ «СпецБанкМеблі» до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту включило суми на придбання послуг у ТзОВ «АРС Трейд», які не підтверджені належними первинними документами, що були виписані лише з метою мінімізації сплати ПДВ та заниженню сплати податку на прибуток, а відтак не можуть бути підставами для формування сум витрат та податкового. Даний факт встановлено за даними аналізу наданих позивачем первинних документів, податкової звітності, автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з системного аналізу наведених вище норм, складання податкової накладної і, відповідно, формування податкового кредиту перебуває у прямій залежності з фактичним постачанням товарів послуг.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ «СпецБанкМеблі» та ПП «Ривал» був укладений договір № 44/11 від 29.12.2011 року про поставку металу, перелік, одиниці виміру, ціна та загальна кількість якого визначена згідно накладних. Факт виконання договору підтверджується виписаними видатковою накладною № РН-0103/02 від 03 січня 2012 року та податковою накладною від 29.11.2011 року № 75. Розрахунок по договору № 44/11 від 29.12.2011 року проводився в безготівковій формі згідно платіжних доручень № 459 від 29.12.2011 року та № 932 від 29.12.2011 року на загальну суму 159 000 грн.

Однак, з акту перевірки Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська № 2086/22-517/25009114 від 30.11.2012 року вбачається, що ПП «Ривал» щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2011 року, травень і липень 2012 року вбачається, що підприємство за місцезнаходженням відсутнє. Окрім того, в ПП «Ривал» відсутні виробничі потужності, складські приміщення, відсутня наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Перевіркою зроблено висновок, що ПП «Ривал» здійснювало діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Відповідно до умов договору № 44/11 від 29.12.2011 року ПП «Ривал» (постачальник) зобов'язується систематично поставляти ТзОВ «СпецБанкМеблі» (покупцю). Однак, з дослідженої товарно-транспортної накладної вбачається, що товар від ПП «Ривал» було отримано в м. Дніпропетровську водієм ТзОВ «Ніколь» ОСОБА_4 02.01.2012 року за дорученням № 0001 виписаним 03.01.2012 року відповідно до договору про надання послуг № 01/1 від 04.01.2011 року, укладеного між ТзОВ «Ніколь» та позивачем. Таким чином, зазначена товарно-транспортна накладна не може слугувати належним доказом на підтвердження транспортування товару.

Крім того, з наявних в матеріалах справи видаткових накладних на реалізацію товарів, актів приймання-здачі виконаних робіт ТзОВ «СпецБанкМеблі», не вбачається за можливе ідентифікувати зазначені в накладних товари та встановити взаємозв'язок з поставленими товарами від ПП «Ривал».

З огляду на вищевикладене, податкова інспекція посилаючись на відсутність обґрунтованості розумних економічних або інших причин (ділової мети) дійшла висновку, що платник податків ТзОВ «СпецБанкМеблі» не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, що призвело до відображення податкового кредиту та валових витрат, тобто проведення «безтоварних» операцій без сплати грошових коштів та податків від цих операцій спричиняє шкоду державі та суспільству.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт реального придбання товарів у ПП «Ривал», судом не встановлено реальність господарських операцій з поставки товарів з вказаним контрагентом, відтак, на думку суду, ТзОВ «СпецБанкМеблі» неправомірно включило до складу валових витрат та податкового кредиту відповідні суми по вказаних господарських операціях, незважаючи на наявність формально складених, але недостовірних документів, та сплати грошових коштів.

При цьому, відсутність судових рішень про визнання вказаних договорів недійсними чи нікчемними сама по собі не свідчить про реальність вчинення господарських операціях за цими договорами.

Таким чином, судом, на підставі наданих сторонами доказів, встановлено та підтверджено правомірність висновку податкового органу про факт нереальності вчинення господарських операцій, який в свою чергу не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку, незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що твердження відповідача, викладені в акті перевірки № 332/2201/35055341 від 30.04.2013 року, про відсутність реального здійснення господарських операцій із ПП «Ривал» знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняті на підставі матеріалів перевірки податкові повідомлення-рішення № 0000462200 та № 0000522200 20.05.2013 року є правомірними.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, не підтверджено реальності здійснення господарських операцій з приватним підприємством «Ривал», не доведено незаконності дій податкового органу при проведенні перевірки та винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а тому у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «СпецБанкМеблі» слід відмовити повністю.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 30 вересня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер