Рішення № 34007498, 30.09.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Томчишин С.В.

Доповідач - Стахова Н.В.

Справа № 415/1867/13-ц

Провадження № 22ц/782/2624/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :

Головуючого: Стахової Н.В.

суддів: Масенко Д.Є., Сергєєвої С.В.

при секретарі : Зеленській К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»

на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 07 травня 2013 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання угоди недійсною (нікчемною), стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання угоди недійсною (нікчемною), стягнення коштів у сумі 36654 грн.12 коп. , та витрат на правову допомогу у сумі 2000 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 21 березня 2011 року між ТОВ «Авто Просто» і ним укладено угоду № 344110 з метою придбання автомобіля марки «CHEVROLET Cruze" вартістю 152000 грн. На виконання умов вказаної угоди він сплатив вступний внесок у сумі 5472 грн. та авансові платежі у сумі 31182 грн. 12 коп., однак автомобіль не отримав.

Посилаючись на те, що зазначена угода не відповідає вимогам ст. 18,19 Закону України «Про захист прав споживачів», якою забороняється здійснення нечесної підприємницької практики, яка вводить в оману, зокрема, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, та є односторонньою, оскільки передбачає лише права ТОВ «Авто Просто» без будь яких обов'язків, а відповідальність за невиконання договору несе виключно учасник програми, відповідачем порушено його права щодо надання інформації про хід виконання цього договору, позивач просив, після зміни позовних вимог, визнати вказану угоду, укладену між ним і ТОВ «АВТО ПРОСТО» недійсною (нікчемною), стягнути кошти у сумі 36654 грн.12 коп., та витрати, пов'язані з отриманням правової допомоги у сумі 2000 грн.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 07 травня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволений. Визнано угоду № 344110 від 21 березня 2011 року, укладену між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» з додатками до неї нікчемною. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 36654 грн.12 коп. На користь держави з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» стягнуто судовий збір у сумі 481 грн.24 коп.

В апеляційній скарзі, апелянт ТОВ «Авто Просто», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Ст. 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, вважав, що укладений між сторонами договір № 344110 від 21 березня 2011 року суперечить положенням ст.. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки його умови спрямовані на експлуатацію та розвиток пірамідальної схеми, яка прямо заборонена як така, що вводить споживачів в оману, та вказує на її вчинення з використанням нечесної підприємницької діяльності.

Проте, такі висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч.1,п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п.7 ч.3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Аналіз п.7 ч.3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи 21 березня 2011 року між позивачем та ТОВ «АВТО ПРОСТО» укладено договір придбання товару у групах № 344110, предметом якого є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників через систему АвтоТак.

Відповідно до ст. 2 Угоди ТОВ «Авто Просто» гарантує надання кожному учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов'язань, передбачених Угодою.

Статтею 3 Угоди передбачено, що ТОВ «Авто Просто» зобов'язується забезпечити отримання учасником автомобіля згідно з умовами Угоди. При цьому відповідно до ст.. 8.2 додатку № 2 до угоди поняття «право на отримання автомобіля» означає право учасника одержати власне автомобіль та обов'язок товариства передати автомобіль у зазначений термін, якщо учасник на момент фактичної передачі автомобіля належно виконує свої зобов'язання. Водночас ТОВ «Авто Просто» зобов'язане надіслати постачальнику замовлення на передачу автомобіля учаснику протягом 5 робочих днів після того, як учасник, у якого виникло право на одержання автомобіля, здійснить відповідні платежі.

Згідно п.2.3 ст. 2 розд. 1 договору учасник зобов'язаний повністю сплатити повні внески згідно з графіком внесків. Учасник зобов'язаний сплачувати щомісячний внесок протягом перших 15 (п'ятнадцяти) календарних днів місяця. Авто Просто щомісяця надсилає рахунки на сплату за адресою, вказаною учасником в договорі.

Відповідно до Угоди між «ТОВ «Авто Просто» та виробником (дистриб»ютором чи імпортером) останній протягом 30 календарних днів з дня отримання замовлення зобов'язаний передати автомобіль учаснику, який одержав право на отримання автомобіля (п.8.1 додатку № 2).

Передбачені Угодою умови дозволяють учаснику сплачувати ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, які названі в угоді «Чисті внески» або «Внесок в оплату товару».

Відповідно до розділу 1 Визначення термінів додатку № 2 до угоди «Цілий чистий внесок - це частина щомісячного повного внеску, який використовується для оплати автомобіля. Половинний Чистий внесок - це половина Цілого чистого внеску».

Згідно з п.2.6 ст. 2 додатку № 2 до Угоди Чисті внески, сплачені учасником у встановлені строки та відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент сплати, зараховується як відсоток від вартості автомобіля, що у свою чергу є оплатою за товар - автомобіль.

Таким чином, в Угоді чітко передбачено, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни автомобіля. Крім того, сплачені Чисті внески перерахунку (у зв'язку зі зміною ціни автомобіля ) не підлягають. Після одержання автомобіля та реєстрації його на своє ім.»я споживач зобов'язаний і надалі сплачувати кошти за автомобіль до повної його оплати - 100% від ціни автомобіля.

Отже, угодою передбачена щомісячна сплата внесків за (товар) автомобіль, який передається споживачеві в рамках укладеної Угоди, а не за можливість одержання права на купівлю товару.

Споживач, який виконав усі умови угоди, має повне право вимагати від ТОВ «Авто -Просто» виконання свого зобов'язання, а саме: оплатити продавцю вартістю автомобіля та передати автомобіль споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.

Отже, за системою придбання автомобілів у групах «Авто -Так» кожний з учасників, який належним чином виконує зобов'язання за угодою, отримує автомобіль через механізм, передбачений в Угоді, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок Чистого Фонду групи, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи (п.1.2 ст. 1, п.4.1 ст. 4 додатку № 2 до Угоди).

Таким чином, ТОВ "АВТО ПРОСТО" надає споживачам послуги на основі системи, кінцевим результатом якої на підставі договорів з учасниками групи є отримання автомобіля всіма учасниками, а споживачі сплачують кошти саме за одержання послуги, яка споживається в процесі її виконання. Крім того, кожний учасник отримує автомобіль відповідно до платежів, здійснених ним самим, та продовжує сплачувати за автомобіль до повної виплати.

Колегія суддів з урахуванням положень ч. 2 ст. 214 ЦПК України, враховує правову позицію Верховного Суду України за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка викладена у постанові від 11.09.2013 року, згідно якої поняття «пірамідальна схема» у розумінні п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару. Утворення та експлуатація пірамідальних схем забороняється як нечесна підприємницька практика, а правочин здійснений з використанням такої практики є недійсним. Водночас придбання товарів у групах передбачає надання споживачу товару в обмін на внесення ним коштів і за умови отримання відповідного дозволу є легітимною підприємницькою діяльністю.

Відповідно до ч.5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 02 червня 2011 року № 3462 «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» (введено в дію з 09 січня 2012 року) внесено зміни до ч.1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п.11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність із вимогами цього Закону.

На виконання положень зазначеного вище закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 09 жовтня 2012 року затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Згідно з п.1.2 ч.1 Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об»єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АВТО ПРОСТО» є юридичною особою, зареєстровано як фінансова установа, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи. (а.с.72).

Згідно ст. 1 розд. 1 договору АВТО ПРОСТО є товариством, що надає фінансові послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобілів учасниками через систему придбання в групах АвтоТак.

Відповідно до додатку № 2 Угоди система «Авто - Так» - це торговельна марка зареєстрована згідно із законодавством України та використовується для позначення послуг Авто Просто з адміністрування системи придбання автомобілів у групах. Кожна укладена угода включається в групу, кожній сформованій групі надається порядковий номер, кожному учаснику системи - порядковий номер його в групі. Після формування групи учасників залучення інших учасників не відбувається. Право на отримання автомобіля здійснюється в порядку, передбаченому Угодою (ст..ст. 5,6 додатку № 2 до Угоди), і відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів здійснених іншими учасниками групи.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АВТО -ПРОСТО» має ліцензію на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, яка видана національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

За таких обставин, суд дійшов помилкового висновку про те, що договір від 21березня 2011 року, укладений між сторонами, суперечить положенням п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» внаслідок здійснення ТОВ «АВТО ПРОСТО» нечесної підприємницької практики, оскільки відсутні головні ознаки "пірамідальної схеми" - безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, так як за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об'єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами - учасниками схеми є тільки в часі одержання автомобіля кожним із них, за умови виконання своїх зобов'язань.

Помилковим є й висновок суду про введення позивача в оману з підстав оплати ним не самого товару, а права купівлі товару за відсутності залучення власних коштів відповідача.

Відповідно до ст.. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами узгоджено умови угоди при підписанні останньої та відповідних додатків до неї. Із заявою про розірвання угоди в семиденний термін згідно п.13.8 ст. 13 додатку № 2 до Угоди, позивач до ТОВ «АВТО ПРОСТО» не звертався, що свідчить про його розуміння та згоду з усіма умовами Угоди. Позивачем також не доведено тих обставин, що умови зазначеної Угоди порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, та завдають шкоди споживачеві. Таким чином, висновок суду про наявність обману та ознак «пірамідальної схеми» у діях ТОВ «АВТО ПРОСТО» під час укладення угоди є помилковим і не узгоджується з положеннями п.7 ч.3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з нормами Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг».

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що при розгляді вказаного позову допущено невідповідність висновків суду обставинам справи та мало місце порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення про відмову у задовленні позову.

На підставі наведеного, керуючись ст. 303, 307, п.3,4 ч.1 ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» задовольнити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 07 травня 2013 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання угоди недійсною (нікчемною), стягнення коштів відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Судді :