Ухвала суду № 34004860, 24.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 р. Справа № 2746/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Гранум» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, яким з врахуванням зменшення розміру позовних вимог просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.08.2008 року № 0007142301/0, яким йому було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 99747,00 грн., в тому числі 66498,00 грн. за основним платежем та 33249,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також стягнути з Державного бюджету надміру сплачений податок на прибуток в сумі 56157,00 грн. і штрафних санкцій в сумі 28079,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що при застосуванні положень п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідачем порушено порядок визначення звичайної ціни. Також позивач зазначав, що валові витрати за І квартал 2007 року були сформовані ним правильно, оскільки податковому органу було надано достатньо первинних документів в підтвердження придбання товариством трактора у ТзОВ «Донбас-Захід».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року позов задоволено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що факт здійснення операції з купівлі-продажу трактора ХТЗ-17221 між ТзОВ «Донбас-Захід» та ТзОВ «Гранум» в кількості 1 шт. на загальну суму 250065,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи договором поставки № 000169 від 12.01.2006 року, специфікацією № 8 до договору, видатковою накладною № РН-0000001 від 02.03.2007 року та видатковою накладною (повернення) № ВП-0000001 від 12.09.2007 року. Зазначені документи належать до первинної документації і вони оформлені відповідно до вимог законодавства. Правомірність придбання трактора відповідачем не заперечується. Тому суд дійшов висновку, що порушення п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з боку позивача не було, отже, висновок відповідача про неправомірне завищення ТзОВ «Гранум» валових витрат за І квартал 2007 року на загальну суму 208875,00 грн. є протиправним.

Також суд дійшов висновку, що з врахуванням положень пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не наведено жодних доказів та обставин в підтвердження правомірності визначення ним звичайної ціни в порядку, передбаченому законом. Крім того, незважаючи, що норми названих пп. 1.20.10 вказаного Закону, які передбачають, що методика визначення податкових зобов'язань внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою встановленою законом, - на даний час Верховною Радою України не прийнято закону, який би визначав таку процедуру. Тому у суду відсутні підстави вважати висновки органу державної податкової служби з визначення звичайної ціни сільськогосподарської техніки (жатка ЖЗНД- 6.3) такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Державна податкова інспекція у Сокальському районі Львівської області подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання представників осіб, що беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, доповнення до апеляційної скарги та заперечень на них, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області було проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Гранум» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року, за результатами якої було складено акт від 07.08.2008 року за № 732/2301/32562266.

В Акті вказано про порушення позивачем, зокрема, вимог пп. пп. 1.20.1, 1.20.2 п. 1.20 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 7.3.2 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2007 рік на загальну суму 56157 грн., в тому числі за І квартал 52218 грн., ІІ квартал 1042 грн., ІІІ квартал 2897 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.08.2008 року № 0007142301/0, яким ТзОВ «Гранум» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 99747,00 грн., в тому числі 66498,00 грн. за основним платежем та 33249,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначена сума була сплачена позивачем до Державного бюджету України, що підтверджується платіжним дорученням № 890 від 19.08.2008 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 12.01.2006 року між ТзОВ «Донбас-Захід» (Продавець) та ТзОВ «Гранум» (Покупець) було укладено договір поставки № 000169, відповідно до положень якого продавець продає, покупець купує сільськогосподарську техніку та специфікацію (Товар) в комплектації, по ціні і кількості згідно з Специфікаціями, що прикладаються до даного Договору і є його невід'ємною частиною (п. 1.1). Відповідно до п. 3.1 Договору покупець зобов'язується провести 100% оплату по даному Договору до 31 грудня, а п. 3.2 встановлено, що право власності на куплений товар по даному Договору переходить до покупця з моменту виписки розхідних документів (видаткова накладна, акт прийому-передачі).

Як вбачається із специфікації від 02.03.2007 року № 8 до даного договору ТзОВ «Гранум» придало у ТзОВ «Донбас-Захід» трактор ХТЗ-17221 на загальну суму 250650,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість 41775,00 грн.), про що продавцем було виписано видаткову накладну № РН-0000001 від 02.03.2007 року на вказану суму.

Однак у зв'язку з виявленими технічними несправностями придбаного трактора ТзОВ «Гранум» направило ТзОВ «Донбас-Захід» лист від 03.09.2007 року, в якому просило розглянути питання про повернення техніки.

Відповідно до видаткової накладної (повернення) № ВП-0000001 від 12.09.2007 року ТзОВ «Гранум» повернуло, а ТзОВ «Донбас-Захід» прийняло несправну техніку - трактор ХТЗ-17221 в кількості 1 шт. на загальну суму 250065, 00 грн. (в тому числі податок на додану вартість 41775,00 грн.).

Відповідно до договору поставки № 30/08-07 від 03.09.2007 року ТзОВ «Донбас-Захід» (Продавець) продав повернений даний трактор з двигуном ЯМЗ-236Д-З СК «Кузьминський» з поставкою протягом 7 днів з моменту надходження грошових коштів.

Як вбачається з довідки № 100 від 24.09.2009 року, виданої Інспекцією державного технічного нагляду в Красилівському районі Хмельницької області, трактор ХТЗ-17221 заводський № 1611, зареєстрований інспекцією Держтехнагляду 17.09.2007 року за СК «Кузьминський» та видано реєстраційне свідоцтво АБ № 421450 від 17.09.2007 року, державний № 16548 ЕР, згідно довідки-рахунку ТН № 083258 від 13.09.2007 року, виданої ТзОВ «Донбас-Захід».

Податковий орган стверджує, що включення ТзОВ «Гранум» до складу валових витрат за ІІІ квартал 2007 року 208875,00 грн. за вказаною господарською операцією є неправомірним, оскільки позивачем порушено вимогПравил державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 11.06.2004 року № 221, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.2004 року № 772/9371, так як ТзОВ «Гранум» не представило до перевірки документів довідки-рахунку, виданої продавцем (або свідоцтво про реєстрацію з відміткою про зняття з обліку. Тому на думку відповідача позивач не мав права відносити витрати на придбання трактора до складу валових витрат відповідного періоду.

Проте колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість таких доводів відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат відноситься лише ті суми витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не підлягають віднесенню до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.2 зазначених вище Правил державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів» документами, що підтверджують правомірність придбання машин, зокрема, є довідка-рахунок, видана суб'єктом, що здійснив реалізацію машини.

Як правильно встановив суд першої інстанції, факт здійснення зазначеної операції з купівлі-продажу трактора ХТЗ-17221 в кількості 1 шт. на загальну суму 250065, 00 грн. (в тому числі податок на додану вартість 41775,00 грн.) підтверджується наданими позивачем договором поставки № 000169 від 12.01.2006 року, специфікацією № 8 до цього договору, видатковою накладною № РН-0000001 від 02.03.2007 року та видатковою накладною (повернення) № ВП-0000001 від 12.09.2007 року.

Всі наведені документи належать відповідають вимогам для первинних документі, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В процесі апеляційного розгляду встановлено, що доводи відповідача також спростовуються платіжними дорученнями № 689, 594, 592 від 13 червня 2007 року, № 530 від 10 травня 2007 року, №456 від 10 квітня 2007 року, № 368 від 30 березня 2007 року, № 390 від 12 вересня 2007 року, копією договору про повернення техніки № ДГ - 01/12-5 від 12.09.2007 року.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на відсутність довідки-рахунку, передбаченої вказаними вище Правилами, оскільки ТзОВ «Гранум» є торговельною організацією, тому не повинен був таку реєстрацію здійснювати, так як п. 2.23 цих Правил передбачено, що реєстрації відчуження машин без їх реєстрації в інспекції Держтехнагляду можуть проводити суб'єкти господарювання, які мають право на реалізацію машин.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, дані Правила не регулюють питань ведення податкового обліку у розумінні пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому їх виконання (чи невиконання) не може впливати на визначення податкових зобов'язань.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у спірному випадку ТзОВ «Гранум» не допустило порушення вимог п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому висновок відповідача про неправомірне завищення позивачем валових витрат за 2007 рік на загальну суму 208875,00 грн. є протиправним.

Також судом встановлено, що 15.05.2007 року ТзОВ «Гранум» реалізувало СГПП «Куснище» сільськогосподарську техніку, в тому числі жатку ЖЗНД- 6.3 за ціною 48000,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість 8000,00 грн.)., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000043 від 15.05.2007 року.

11 червня 2007 року ТзОВ «Гранум» реалізувало ТзОВ «Донснаб-Захід» сільськогосподарську техніку, а саме дві жатки ЖЗНД-6.3 за ціною 91000,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість 15166,66 грн.), що підтверджується видатковою накладною № РН-000053 від 11.06.2007 року.

При цьому, як встановлено судом та не заперечується сторонами, директором ТзОВ «Донснаб-Захід» є Іванчук Р.М., який також є директором та засновником ТзОВ «Гранум», тобто дані підприємства є пов'язаними особами в розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач зазначає, що реалізацію ідентичних товарів - жатки ЖЗНД-6.3, пов'язаній особі ТзОВ «Донснаб-Захід» позивач здійснив за ціною 37916,67 грн. (без ПДВ) за одиницю товару, а СГПП «Куснище» - 40000,00 грн. (без ПДВ), тобто ціна продажу ідентичного товару пов'язаній особі ТзОВ «Донснаб-Захід» не відповідає визначенню звичайної ціни, що призвело до заниження обсягу продажу за ІІ квартал 2007 року на суму 4166,67 грн., що є порушенням пп. пп. 1.20.1,1.20.2 п. 1.20 ст. 1, пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. цього Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. В свою чергу, справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 цього Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, визначення звичайної здійснюється із врахуванням таких факторів. Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з врахуванням положень пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не наведено жодних доказів та обставин в підтвердження правомірності визначення ним звичайної ціни в порядку, передбаченому законом.

Також колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що при продажу двох і більше одиниць сільськогосподарської техніки ТзОВ «Гранум» мало право надавати знижку покупцеві відповідно до Наказу про цінову політику підприємства від 05.01.2007 року № 2.

При цьому колегія суддів враховує, що різниця в ціні однієї жатки при її продажу ТзОВ «Донснаб-Захід» та СГПП «Куснище» не є суттєвою, що також спростовує твердження відповідача про заниження ТзОВ «Гранум» ціни товару при продажу пов'язаній особі, та заниження у зв'язку з цим бази оподаткування.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не порушено порядку формування валових доходів за наслідками продажу ТзОВ «Донснаб-Захід» зазначених вище жаток.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 160, ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року у справі № 2а-4996/09/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України напротязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: О.Б. Заверуха О.М. Гінда В.В. Ніколін