Постанова № 34004498, 26.09.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р. 13 год.57 хв.Справа № 821/2407/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача Кермач А.І., представника відповідача Пєріна А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Антар" до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекціїя Головного управління Міндоходів у Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії та скасування рішення,

встановив:

Фермерське господарство "Антар" (позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Бериславської міжрайонної державної інспекції Херсонської області Державної податкової служби (відповідач), в якому просить (з подальшим уточненням) скасувати рішення Бериславської МДПІ Херсонської області Державної податкової служби від 21.05.13 № 1541/10/18-013 про виключення фермерського господарства "Антар" з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, cкасувати рішення Бериславської МДПІ Херсонської області Державної податкової служби № 1740/15 від 11.06.13 про скасування фермерському господарству "Антар" статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, зобов'язати Бериславську МДПІ внести зміни до облікових даних платників податків ФГ "Антар" в частині відображення податкового зобов'язання фермерського господарства з ПДВ у сумі 13464897 грн., в тому числі за листопад 2012 року в сумі 6041850 грн., за грудень 2012 року в сумі 2896877 грн., січень 2013 р. в сумі 935973 грн., лютий 2013 р. в сумі 3590197 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкова інспекція не заперечує факту знаходження у користуванні позивачем земельних ділянок більше 2000 га, наявності техніки для вирощування соняшника, складських приміщень, трудових ресурсів. Що стосується відсутності реєстрації деяких договорів оренди, дана обставина не позбавляє права позивача вирощувати на орендованих ділянках сільгосппродукцію. Висновки МДПІ щодо відсутності у фермерського господарства реальної можливості вирощувати та продавати ту кількість сільгосппродукції, яка вказана в статистичній звітності, не ґрунтуються на належних доказах. Фермерське господарство відповідає всім критеріям сільськогосподарського підприємства, питома вага вартості сільськогосподарських товарів становить майже 100 % вартості всіх товарів, поставлених в спірному періоді. Податковою інспекцією порушений порядок здійснення перевірок, перевіряючим надавались всі документи, які були запитані. Крім того, позивач звертає увагу, що при перевищенні ваги несільськогосподарської продукції понад 25% таке підприємство вважається платником ПДВ на загальних підставах з першого числа місяця, в якому допущено таке перевищення. Твердження Бериславської МДПІ про перевищення фермерським господарством критеріїв ст. 209.6 ПКУ з 01.11.12 не має правового підґрунтя, саме з цієї дати податкова інспекція зареєструвала позивача суб'єктом спеціального режиму оподаткування. Висновки щодо відсутності реальної поставки сільгосппродукції продавцям суперечать дійсним обставинам господарської діяльності, не вказано які норми цивільного, господарського законодавства порушені позивачем, до компетенції податкової інспекції не входить встановлення нікчемності або нереальності угод при проведенні перевірок платників податків.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Бериславська міжрайонна державна податкова інспекція у Херсонській області ДПС (відповідач) надала заперечення проти позову, в яких посилається на те, що фермерське господарство "Антар" не має достатньо належним чином оформлених земельних угідь, не є виробником сільгосппродукції, не є посередником з купівлі-продажу, воно неправомірно знаходиться на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість починаючи з дати реєстрації, неправомірно набуло статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку

Суд здійснив заміну Бериславської МДПІ на правонаступника - Новокаховську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Бериславське відділення).

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Фермерське господарство "Антар" є юридичною особою, зареєстровано в ЄДР 26.05.11, основний вид діяльності вирощування зернових та технічних культур, є платником фіксованого сільськогосподарського податку в 2012-2013 роках, суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01.11.12 відповідно до ст. 209 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

Відповідно до наказу від 20.03.2013 № 260 Бериславської МДПІ була проведена документальна виїзна перевірка ФГ "Ангар" з питання правильності застосування податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2012 по 28.02.2013, результати якої оформлено актом від 08.04.2013 № 90/22/37557140 .

У висновку акту зазначено, що ФГ "Антар" за перевіряємий період не є виробником сільськогосподарської продукції, не є посередником з операцій з купівлі-продажу, оскільки придбання документально не підтверджено, тому у підприємства відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість по операціях з контрагентами-покупцями в розумінні ст.134 та ст.185 Податкового кодексу України.

Відповідно акту перевірки ФГ "Антар" не має достатньої кількості земельних угідь для вирощування сільгосппродукції, використовує земельні ділянки на території Веселівської сільської ради загальною площею 212,0094 га, а саме: 76,6366 га за договорами оренди з громадянами-власниками, 96,0112 га за договорами суборенди у фермерського господарства "Амфіра", що підтвердила на запит відповідача Веселівська сільська рада, також позивач використовує 39,3616 га за договорами оренди з Бериславською РДА на землях державної та комунальної власності. На території Томаринської сільської ради позивач використовує земельні ділянки площею 1798,2111 га за 132 договорами оренди, які були подані на реєстрацію, але були повернуті на до оформлення. На запит МДПІ Томаринська сільська рада надала інформацію про те, що фермерське господарство "Антар" на території сільради не реєструвало земельні ділянки. МДПІ зазначає, що статистична звітність ФГ "Антар" свідчить про площу сільгоспугідь 2010,22 га, в тому числі 1995 га засіяно соняшником, статистичну форму звітності по підсумки врожаю сільськогосподарських культур за 2012 рік позивач не надавав. Відповідач дійшов до висновку про те, що сільськогосподарська продукція, вирощена на земельних ділянках, щодо яких договори оренди не укладені або укладені, але не зареєстровані, не може вважатись власновирощеною продукцією з метою застосування спеціального режиму оподаткування.

МДПІ було також виявлено, що ФГ "Антар" обробляє землю технікою, взятою в оренду у ТОВ СП "Юран Агро" (3 трактори, 2 зернових комбайни) за договором оренди від 11.01.12. Чисельність працюючих за 4 квартал 2012 року склала 6 осіб.

В акті вказано, що ФГ "Антар" під час перевірки не надало регістри бухгалтерського обліку, що підтверджують рух сільгосппродукції по балансу підприємства, не надано плану посівних земель та підтверджуючих щодо факту здійснення посіву, вирощування та збору врожаю у 2012 р. та земельних ділянок та інші первинні документи.

На думку відповідача, ФГ "Антар" документально не підтверджує наявності виробничого процесу та виробничих витрат, які пов'язані з вирощуванням сільгосппродукції, тому ФГ не є виробником сільгосппродукції, реалізованої покупцям, а сільгосппродукція не може вважатись власно вирощеною. За відсутності факту придбання (вирощування)/реалізації товарів, відповідні суми не можуть включатись до податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування ПДВ.

В результаті неправомірного знаходження на спеціальному режимі оподаткування ПДВ з 01.11.2011 декларування господарством показників податкових зобов'язань та податкового кредиту по скороченій декларації за період з 01.11.2012 по 28.02.2013 відповідно до ст. 209.1 п. 209.6 ст. 209.11 ст. 209 ПК України, є необґрунтованим.

В порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.209.1 п.209.6 п.209.11 ст.209 ПК України фермерським господарством завищено податкові зобов'язання з ПДВ по скороченій декларації всього у сумі 13464897 грн., у тому числі за листопад 2012 р. у сумі 6041850 грн., за грудень 2012р. у сумі 2896877 грн., січень 2013р. у сумі 935973 грн., лютий 2013р. в сумі 3590197 грн.

Податкове повідомлення-рішення по зазначеному акту не виносилося.

21.05.2013 Бериславська міжрайонна ДПІ Херсонської області прийняла рішення №1541/10/18-013 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування. В рішенні є посилання на акт перевірки від 08.04.13 № 90/22/37557140, та вказані причини зняття з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування: не надання документального підтвердження здійснення підприємницької діяльності у сфері сільського господарства, не підтвердження постачання вироблених ФГ "Антар" сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах.

Рішенням від 26.05.13 № 1740/15 Бериславська МДПІ скасувала статус платника фіксованого сільськогосподарського податку фермерському господарству "Антар".

Позивач стверджує, що на підставі акту перевірки від 08.04.2013 №90/22/37557140 Бериславська МДПІ внесла зміни до облікових даних "Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" щодо зменшення податкового зобов'язання ФГ "Антар" на загальну суму 13464897 грн., що також підтверджується відомостями перевірки контрагента позивача - ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ", який придбавав соняшник. Тому позивач просить зобов'язати МДПІ внести зміни до облікових даних платників податків ФГ "Антар" в частині відображення задекларованого податкового зобов'язання з ПДВ за спірний період в сумі 13464897 грн.

Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Главою 2 розділу XIV Податкового кодексу України регулюються відносини зі справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Відповідно до пункту 301.1 статті 301 цього Кодексу платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків. Згідно з пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Водночас об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком згідно з пунктом 302.1 статті 302 Податкового кодексу України є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди. Тому розмір плати залежить саме від площі угідь, а не інших чинників.

Відповідно до пп. 308.6.2 п. 308.6 ст. 308 ПКУ реєстрація сільськогосподарського товаровиробника платником податку скасовується за рішенням органу державної податкової служби: а) якщо такий платник податку ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення; б) у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень статті 301 цієї глави. При цьому такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення.

В даному випадку податкова інспекція скасувала статус платника ФСП саме через недотримання позивачем положень статті 301 ПКУ, тобто, перевищення частки не сільськогосподарського товаровиробництва за листопад 2012 року - лютий 2013 року 25% загального обсягу доходу суб'єкта господарювання.

Відповідно до пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, включає доходи, отримані, зокрема, від: реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства. Відповідно до викладеного, для цілей розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва враховуються доходи від реалізації продукції рослинництва, яка вироблена (вирощена) на угіддях, що належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування.

При визначенні змісту поняття знаходження сільськогосподарських угідь на праві власності чи користування у платника фіксованого сільськогосподарського податку суд виходить з такого. Згідно з пп. 14.1.233 п. 14.1 ст. 14 ПКУ сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги. Відповідно, сільськогосподарські угіддя знаходяться на земельних ділянках сільськогосподарського призначення. Згідно з пп. 14.1.77 п. 14.1 ст. 14 ПКУ землі сільськогосподарського призначення - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції. За змістом наведених норм ПКУ, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника. Водночас Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки. Будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Таким чином, як випливає зі змісту п. 308.4 ст. 308 ПКУ, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Дійсно, суд погоджується з доводами відповідача, що земельне законодавство України вимагає державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору. Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, суд визнає, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Оренда є лише одним із видів права користування землею.

Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва. За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV ПКУ незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки. Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника. За таких обставин відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Позивач надав суду довідку відділу Держкомзему у Бериславському районі Херсонської області про наявність у позивача в оренді за укладеним договорами на території Веселівської сільської ради загальної площі угідь 76,6366 га за договорами оренди з громадянами-власниками, 96,0112 га за договорами суборенди у фермерського господарства "Амфіра", 39,3616 га за договорами оренди з Бериславською райдержадміністрацією. На території Томаринської сільської ради позивач використовує земельні ділянки площею 1298,8989 га за 117 договорами оренди з фізичними особами, 499,3122 га на території Веселівської сільської ради за 15 договорами оренди, які були подані на реєстрацію, але були повернуті на до оформлення. Про дійсну кількість земельних угідь, їх місцезнаходження, орендодавців, позивачем зазначалось в податкових деклараціях з ФСП, в статистичній звітності про посівні площі сільськогосподарських культур (№ 4-сг). За земельні ділянки, що знаходились в оренді та користуванні ФГ "Антар" площею 2010,22 га останній сплачував фіксований сільськогосподарський податок з 01.08.12 по 28.02.13.

За таких обставин відсутність належного оформлення земельних ділянок, зокрема, відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди, не є підставою для позбавлення позивача статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку. Сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку.

Всі інші доводи МДПІ в акті перевірки щодо неможливості вирощування сільськогосподарської продукції та реалізації її зазначеним в акті перевірки контрагентам-покупцям суд вважає необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними доказами. Покупці сільськогосподарської продукції не перевірялись на предмет заперечення проти факту придбання продукції, доказів не відображення господарських операцій з позивачем в податковому обліку цими покупцями суду не надано. Відповідач в акті вказує на наявність у фермерського господарства сільськогосподарської техніки, трудових ресурсів.

Щодо відсутності певної кількості первинних документів, то дане твердження не є конкретизованим, неясно яких документів не надано до перевірки. Зі змісту акту перевірки вбачається, що деякі первинні документи обліку були надані, наприклад документи про реалізацію продукції, накладні і на придбання дизпалива, запчастин, селітри, посівного матеріалу, та інші.

Згідно п. 85.6 ст. 85 ПКУ у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. А п. 85.7 ст. 85 ПКУ передбачено, що отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису. Відповідач не надав суду доказів того, що позивач відмовився надати первинні документи, відсутній опис документів, переданих на перевірку, завірений представником фермерського господарства. Акт перевірки позивач не підписав, оскільки отримав поштою. Суду не надано доказів надсилання фермерському господарству запиту з вимогою надання документів. Запит МДПІ № 1310 був наданий керівнику ФГ тільки 18.04.13 , тобто, після проведення перевірки, яка відбулась 21-29.03.13.

В акті перевірки не вказано за якою формою бухгалтерського обліку ведеться облік позивачем, не зазначено, які правила обліку порушені.

Суд вважає, що в акті від 08.04.13 № 9/22/37557140 не міститься будь-якого документального обґрунтування заперечення реальності здійснення фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами, які мали місце в 2012-2013 рр., висновки перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, без посилань на конкретні документи первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Що стосується рішення МДПІ про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування від 21.05.13, суд приймає до уваги, що при визначенні підстав для застосування особою спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського господарства застосовують правила, аналогічні з набуттям статусу платника ФСП. Так, відповідно до пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Умови, за яких сільськогосподарське підприємство втрачає право застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, встановлені п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України. Відповідно до вказаної норми, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

Таким чином, визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно. При цьому сільськогосподарськими відповідно до пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно, єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної пунктом 209.17 статті 209 Податкового кодексу України. Якщо товари відповідають визначеним товарним групам та отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватися при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. При цьому недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість. В інших випадках, зокрема, в разі недотримання вимог щодо оформлення земельних ділянок, які використовуються при виробництві сільськогосподарських товарів, відсутні підстави для застосування до особи загальних правил оподаткування податком на додану вартість.

З урахуванням викладеного, у податкової інспекції відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до фермерського господарства у разі недотримання останнім норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог законодавства податкового. Відсутні підстави для визначення особі податкових зобов'язань із податку на додану вартість за правилами загального режиму в разі, якщо такою особою дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації.

Податкові органи наділені повноваженнями контролювати дотримання платниками податків норм податкового та окремих норм господарського законодавства у випадках, прямо передбачених законом. Функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства до повноважень органів державної податкової служби не належить. Відповідно, порушення платниками норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється органами державної податкової служби, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, рішення Бериславської МДПІ про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та про скасування статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку є неправомірними.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання МДПІ внести зміни в облікові дані платника податку, то дана вимога не конкретизована відносно того, в які облікові дані позивач просить внести зміни. Відносно ФГ "Антар" податкове повідомлення-рішення відповідачем на день розгляду справи не приймалось та відповідно, податкові зобов'язання не узгоджувались, тому податковим органом не вносились зміни до облікової картки по ПДВ по скороченій декларації, що також підтверджується наданим МДПІ витягом з облікової картки платника податку на додану вартість, з якого не вбачається зменшення податковим органом різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом на підставі висновків акту перевірки від 08.04.13.

Разом з тим. при розгляді справи було виявлено, що за наслідками перевірки податковою інспекцією були внесені зміни до бази даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" в частині не відображення задекларованого податкового зобов'язання фермерського господарства з ПДВ у сумі 13464897 грн., в тому числі за листопад 2012 року в сумі 6041850 грн., за грудень 2012 року в сумі 2896877 грн., січень 2013 р. в сумі 935973 грн., лютий 2013 р. в сумі 3590197 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, використовуючи висновки акта від 08.04.13 № 90/22/37557140, змінив задекларовані платником податків зобов'язання з податку на додану вартість по скороченій декларації з ознакою спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства в базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" і зменшив податкові зобов'язання ФГ за листопад 2012 року - лютий 2013 року до "0" грн. з усіма контрагентами.

Витягу з Деталізованої інформації суду не надано, але про вчинення таких дій свідчить наданий суду лист ТОВ "Верхньосірогозьского ОПЗ", з яким у позивача укладено договір купівлі-продажу соняшника від 01.11.12, та акт позапланової виїзної перевірки даного контрагента від 26.06.2013 (наданий суду). В акті перевірки вказано, що ФГ "Антар" продало соняшника на суму 3670846 грн. (в т.ч. ПДВ 611807 грн. 67 коп.), що підтверджується платіжними документами, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, але внаслідок складання Бериславською МДПІ акту документальної виїзної перевірки ФГ "Антар" від 08.04.13 № 9/22/37557140, угоди між ФГ та ТОВ "Верхньосірогозьский ОПЗ" визнано нікчемними, укладеними з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, з метою приховування, ухилення від сплати податків, з посиланням на те, що ФГ "Антар" не мало можливості виростити та продати задекларований обсяг соняшника, документи складені за участю ФГ "Антар" не були прийняті як доказ валових витрат та податкового кредиту, ФГ "Антар" зменшені податкові зобов'язання по ПДВ, а ТОВ "Верхньосірогозьский ОПЗ" донараховані податкові зобов'язання по ПДВ та податку на прибуток.

Відповідачем не спростовані доводи представника ФГ "Антар" про те, що вказані зміни бази даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" були здійснені саме у зв'язку з наявністю акту від 08.04.13 № 9/22/37557140. Таким чином, суд вважає, що належним правовим засобом захисту прав позивача є оскарження юридичних наслідків, які настали внаслідок дій податкового органу щодо застосування висновків акту перевірки. Негативні наслідки повинні обов'язково обумовлюватися відповідними діями посадових осіб податкового органу. Такими діями можуть бути, наприклад, перенесення податковим органом висновків акта перевірки у картку обліку платника податків або до своїх баз даних .

Відповідно до ч. 74.1 ст.74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Податкова інформація є різновидом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби (п.62.1.2 ПК України), який, у свою чергу, є способом здійснення податкового контролю. "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" як спосіб податкового контролю, що введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої платниками податків податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларації з податку на додану вартість. Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Водночас, обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності, а показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ , і повинні їм відповідати.

"Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" , ураховуючи приписи Закону України "Про інформацію", як офіційна інформація державних органів, повинна відповідати дійсності. Інформація, викладена в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" може бути використана при перевірці контрагента постачальника платника податку.

ПДВ за своєю економічною суттю відноситься до непрямих податків, тобто його сума включається у вартість товарів, що поставляються продавцем. Одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін такої операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, у покупця - податковий кредит. Тобто, якщо у продавця товару податкові зобов'язання рівні нулю, то і покупця товару податковий кредит більший бути не може. За таких обставин, у разі зміни в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" податкового зобов'язання з ПДВ у платника податку, автоматично виникає питання щодо зміни податкового кредиту і у його контрагента. Самостійна зміна податковою інспекцією в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показників податкового кредиту та/або податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності. Така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності тощо.

Суд приймає до уваги, що внаслідок складання акту перевірки від 08.04.13 у позивача виникли проблеми з контрагентами-покупцями. а у останніх - проблеми щодо невизнання права на формування податкового кредиту та валових витрат у взаємовідносинах з фермерським господарством "Антар". Акт перевірки позивача як беззаперечний доказ був використаний іншим податковим органом і автоматично застосований під час перевірок покупців сільськогосподарської продукції, у яких угоди не визнаються реальними. Тому є обґрунтованими позовні вимоги про усунення негативних наслідків перевірки, які обумовлюються відповідними діями посадових осіб податкового органу по перенесенню податковим органом висновків акта перевірки у картку обліку платника податків - ФГ "Антар" або до своїх баз даних (зокрема, до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, АС "Аудит", АІС "Облік", АІС "Податки" та інших автоматизованих систем).

Як вже зазначалось, на підставі акту від 08.04.13 Бериславська МДПІ самостійно внесла зміни до електронної бази даних податкової звітності позивача, а саме до бази даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", в якій були зменшені до 0 грн. задекларовані позивачем показники податкових зобов'язань з податку на додану вартість у періоді, що був предметом перевірки.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що дії відповідача по зміні задекларованих платником податків показників податкових зобов'язань в базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" є неправомірними, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку.

Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. З урахуванням положень частини 2 статті 11 КАС України суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог і визнати протиправними дії відповідача щодо внесення змін до "Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" в частині виключення відомостей про задекларовані позивачем податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 13464897 грн., в тому числі за листопад 2012 року в сумі 6041850 грн., за грудень 2012 року в сумі 2896877 грн., січень 2013 р. в сумі 935973 грн., лютий 2013 р. в сумі 3590197 грн., оскільки саме ці дії призвели до порушення прав позивача.

Суд вважає, що необхідним та достатнім способом поновлення порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача відобразити в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" податкові зобов'язання за спірний період, задекларовані фермерським господарством "Антар" в скороченій декларації з ознакою спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги частково.

Керуючись ст.ст. 11, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Задовольнити позов фермерського господарства "Антар" частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби від 21.05.13 № 1541/10/18-013 про виключення фермерського господарства "Антар" з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби № 1740/15 від 11.06.13 про скасування фермерському господарству "Антар" статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Визнати протиправними дії Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби у внесенні змін до електронної бази даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" в показники податкових зобов'язань з податку на додану вартість, задекларованих фермерським господарством "Антар" у спеціальних (скорочених) деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2012 року - лютий 2013 року.

Зобов'язати Новокаховську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Херсонській області відобразити в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкових зобов'язань з податку на додану вартість, задекларовані фермерським господарством "Антар" у спеціальних (скорочених ) деклараціях з податку на додану вартість у сумі 13464897 грн., в тому числі за листопад 2012 року в сумі 6041850 грн., за грудень 2012 року в сумі 2896877 грн., січень 2013 р. в сумі 935973 грн., лютий 2013 р. в сумі 3590197 грн.

Відмовити в задоволенні вимоги про зобов'язання внести зміни до облікової картки фермерського господарства "Антар по податку на додану вартість, що залишається в розпорядження платника.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 жовтня 2013 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8