Рішення № 34002877, 26.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.09.2013 Справа № 913/1830/13

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Поддубній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Антрацит», м.Антрацит, Луганська область

до Державного підприємства «Макіївугілля», м.Макіївка, Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 23692,47 грн.,

за участю представників:

від позивача: Рибалкіної О.О., за довір. від 02.01.2013.,

від відповідача: Ластовенко Є.В., за довір. від 02.01.2013р.,

Свінцової Ю.М., за довір. від 02.01.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Антрацит» звернулось до суду з позовом до Державного підприємства «Макіївугілля» про стягнення заборгованості в розмірі 23692,47 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 202, 655, 693, 712, 1212 Цивільного кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до рахунку, виставленого відповідачем, позивачем були перераховані кошти за постачання обладнання на загальну суму 100000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Факт отримання позивачем товару на суму 76307,53 грн. підтверджується накладними. Відповідачем недопоставлено товару на суму 23692,47 грн., у зв'язку з чим, позивач просив стягнути суму передплати за поставлений товар в розмірі 23692,47грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18 липня 2013 року справу передано за підсудністю до господарського суду Донецької області.

26 липня 2013 року матеріали справи №913/1830/13 надійшли до господарського суду Донецької області.

Автоматизованою системою «Документообігу суду» для розгляду справи призначено суддю Кучеряву О.О.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 20 серпня 2013 року та від 17 вересня 2013 року витребувано у позивача рахунок №28-01/2008 від 28 січня 2008 року.

У порушення вимог вищевказаних ухвал позивачем витребувані документи не надано.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. 17 вересня 2013 року через канцелярію суду надав пояснення по справі, які долучені до матеріалів справи.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, про що надали відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що до теперішнього часу між відокремленим підрозділом «Макіївський ремонтно-механічний завод» Державного підприємства «Макіїввугілля» та Державним підприємством «Антрацит» договору на поставку продукції не укладено. За накладними №22-07/2010-МГ-1 від 22 липня 2010 року та №22-04/2011-МГ від 22 квітня 2011 року на адресу ДП «Антрацит» поставлено обладнання на суму 76307,53 грн. У контексті досягнення згоди сторін з усіх істотних умов договору накладна швидше вторинна, оскільки первинно саме досягнення згоди сторін, а не підтвердження та оформлення вже виниклого з договору зобов'язання. Також зазначили, що відповідно до приписів статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Під «належною формою» слід розуміти усну або письмову форму (статті 205-208 Цивільного кодексу України). Також просили відкласти розгляд справи для врегулювання спору між сторонами.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства вугільної промисловості України від 18 березня 2008 року №119 структурний підрозділ «Свердловський ремонтно-механічний завод» виділено зі складу Відкритого акціонерного товариства «ДХК «Луганськвуглеремонт» та створено на його базі Державне підприємство «Свердловський ремонтно-механічний завод» (а.с.19).

Пунктом 7 вищевказаного наказу встановлено, що Державне підприємство «Свердловський ремонтно-механічний завод» є правонаступником майнових прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «ДХК «Луганськвуглеремонт».

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 11 червня 2012 року №411 діяльність Державного підприємства «Свердловський ремонтно-механічний завод» припинена шляхом його реорганізації - приєднання до Державного підприємства «Антрацит» (а.с.21-22).

Пунктом 7 зазначеного наказу встановлено, що Державне підприємство «Антрацит» є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Свердловський ремонтно-механічний завод».

Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 25 березня 2009 року №126 діяльність відкритого акціонерного товариства «ДХК «Донвуглереммаш» припинено шляхом реорганізації - приєднання до Державного підприємства «Макіїввугілля» на правах відокремленого підрозділу (а.с.20).

Пунктом 7 вищевказаного наказу встановлено, що Державне підприємсто «Макіїввугілля» є правонаступником всіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства «ДХК «Донвуглереммаш».

Як вбачається з матеріалів справи, за виставленим відповідачем рахунком від 28 січня 2008 року №28-01/2008 позивачем проведена передоплата за товар (обладнання), що підтверджується платіжними дорученнями з призначенням платежу: «передоплата за обладнання згідно рахунку №28-01/2008 від 28 січня 2008 року» від 30 січня 2008 року №107 на суму 49000,00 грн., від 31 січня 2008 року №108 на суму 49000,00 грн., від 01 лютого 2008 року №110 на суму 2000,00 грн. на загальну суму 100000 грн. (а.с.8-10).

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що рахунок від 28 січня 2008 року №28-01/2008 було втрачено.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти отримання вищевказаного рахунку.

Відповідачем здійснено поставку товару на загальну суму 76307,53 грн., що підтверджується накладними №22-07/2010-МГ-1 від 22 липня 2010 року на суму 15220,03 грн., №22-04/2011-МГ-2 від 22 квітня 2011 року на суму 61087,50 грн. (а.с.11-12).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, накладні є первинними обліковими документами в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Оскільки зобов'язання з поставки обладнання відповідачем не виконано, 21 січня 2013 року на адресу відповідача був надісланий лист №19, в якому позивач, у зв'язку з неотриманням товару, просив повернути грошові кошти в сумі 23692,47 грн., згідно акту звірки від 01 грудня 2012 року (а.с.16).

У відповіді на вищевказаний лист, відповідачем надісланий лист №127/04-227 від 18 лютого 2013 року, в якому останній просив надати копії первинних платіжних документів по передоплаті за продукцію (а.с.17).

Листом від 15 березня 2013 року №65 позивачем на адресу відповідача були направлені копії платіжних доручень по передоплаті за продукцію (а.с.18).

Наявність заборгованості підтверджується актами звірки взаємних розрахунків від 01 грудня 2012 року та від 01 січня 2013 року на суму 23692,47 грн., які підписані та скріплені печатками підприємств без зауважень (а.с. 13-14).

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на приписи глави 83 Цивільного кодексу України, яка регулює правовідносини у сфері набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, зокрема на статтю 1212 Цивільного кодексу України, яка застосовується до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. На думку позивача перераховані ним кошти в розмірі 23692,47 грн. є безпідставно отриманими в силу ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Такий висновок суд вважає помилковим.

Так, згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Предметом спору у даній справі є повернення суми за непоставлений товар, а відтак кожна сторона повинна довести виконання нею зобов'язань виключно на підставі відповідних доказів, первинних бухгалтерських документів, які складаються при передачі товару та її оплаті за господарським договором.

За договором купівлі-продажу, згідно статей 655, 656 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до статті 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

За таких обставин, сума 100000,00 грн. була сплачена позивачем відповідно до умов договору купівлі-продажу, чим останній виконував свої зобов'язання, та прийнята в якості попередньої оплати продавцем.

Відповідно до приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» №6 від 23 березня 2012 року з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи виникнення зобов'язання сторін, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, до цих правовідносин необхідно застосовувати положення глави 54 Цивільного кодексу України. Правові наслідки щодо невиконання зобов'язання однією із сторін передбачені конкретними статтями цієї глави.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, на даний час між позивачем і відповідачем існують договірні зобов'язання, а тому визначення спірної суми 23692,47 грн. як безпідставно отриманих коштів, є невірним.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача повернути позивачу грошові кошти у розмірі 23692,47 грн., як передоплата за товар, який повинен був поставлений згідно договору.

Оскільки збереження відповідачем грошей, які перераховані позивачем у якості плати за товар є безпідставними, не були ним повернені, відповідач зобов'язаний повернути ці кошти позивачу.

За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав і в добровільному порядку частину суми попередньої оплати не повернув, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі 23692,47 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Антрацит» до Державного підприємства «Макіївугілля» про стягнення заборгованості в розмірі 23692,47 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Макіївугілля» (86157, Донецька область, м.Макіївка, Центрально-Міський район, пл. Радянська, 2, код ЄДРПОУ 32442295) на користь Державного підприємства «Антрацит» (94613, Луганська область, м.Антрацит, вул. Ростовська, 38, код ЄДРПОУ 32226065) заборгованість в розмірі 23692 (двадцять три тисячі шістсот дев'яносто дві ) грн., 47 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Макіївугілля» (86157, Донецька область, м.Макіївка, Центрально-Міський район, пл. Радянська, 2, код ЄДРПОУ 32442295) на користь Державного підприємства «Антрацит» (94613, Луганська область, м.Антрацит, вул. Ростовська, 38, код ЄДРПОУ 32226065) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн., 50 коп.

У судовому засіданні 26 вересня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 01 жовтня 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява