Ухвала суду № 33998950, 24.09.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1022/3348/12 Головуючий у І інстанції Віговський С.І. Провадження № 22-ц/780/4430/13 Доповідач у 2 інстанції КулішенкоКатегорія 46 24.09.2013

УХВАЛА

Іменем України

02 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Лащенка В.Д., Фінагеєва В.О.,

при секретарі: Цицюрському А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 20 травня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2012 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила поділити набуте в шлюбі спільне майно, виділивши їй автомобіль «ГАЗ 330232-414», вартістю 76000 грн., а відповідачу виділити все інше рухоме майно: автомобіль «Geely MR-7151A», вартістю 53 000 грн., пральну машину SAMSUNG, вартістю 2600 грн., холодильник Alpari - вартістю 1500 грн., газову плиту Gefest - вартістю 1500 грн., набір меблів для кухні - вартістю 2800 грн., мікрохвильову піч Moulinex - вартістю 1000 грн., ліжко - вартістю 1800 грн., шафу для одягу - вартістю 1500 грн., кольоровий телевізор - вартістю 2600 грн., фотоапарат Olimpys - вартістю 900грн., шафу-купе (2 шт.) - вартістю 4500 грн., а всього на загальну суму 76 000 грн., та стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 21.07.2007 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

Подружнє життя у сторін не склалося, шлюб на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 19.10.2012 року був розірваний. Позивач повернула собі дошлюбне прізвище - ОСОБА_1.

Угоди про добровільний поділ майна між сторонами не досягнуто.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 20 травня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано легковий автомобіль «Geely MR-7151А», 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 12.10.2012 року (зареєстрований за ОСОБА_4) вартістю 28 811,57 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину легкового автомобіля «Geely MR-7151А», 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 12.10.2012 року (зареєстрований за ОСОБА_4).

Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину легкового автомобіля «Geely MR-7151А», 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 12.10.2012 року (зареєстрований за ОСОБА_4).

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі у розмірі 380 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав:

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції було встановлено наступне:

З 21.07.2007 року позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується актовим записом №79, зареєстрованим відділом РАЦС Сквирського РУЮ Київської області від 21.07.2007 року.

Від шлюбу у сторін дітей немає.

19.10.2012 року шлюб між сторонами було розірвано Сквирським районним судом Київської області.

В період шлюбу, а саме 07.02.2008 року, за спільні кошти сторін був придбаний легковий автомобіль марки «Geely MR-7151А», 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 12.10.2012 року. Право власності на вказаний автомобіль на час його придбання було оформлене на відповідача ОСОБА_3, що підтверджується довідкою Білоцерківського МРЕВ ДАІ за №103 від 17.11.2012 року. (а.с. 31)

Також у період шлюбу було придбано автомобіль «ГАЗ-330232-414».

Автомобілі «Geely MR-7151А» та «ГАЗ-330232-414» відповідачем були зняті з обліку 11.10.2012 року та 25.10.2012 року відповідно, та відчужено на користь третіх осіб по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується відповідними довідками Білоцерківського МРЕВ ДАІ за №103 від 17.11.2012 року та за №368 від 19.04.2013 року, а також підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль «Geely MR-7151А», власником якого є ОСОБА_4

Автомобіль «Geely MR-7151А», на який ухвалою суду від 12.10.2012 року було накладено арешт на заборону відчуження, відповідачем ОСОБА_3 11.10.2012 року незаконно було відчужено на користь третьої особи по справі -ОСОБА_4, що підтверджено ухвалою апеляційного суду Київської області від 15.04.2013 року.

Згідно з ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до ст. 372 ЦК України та ст. 70 СК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Спірний автомобіль «Geely MR-7151А» є річчю (майном) неподільною, оскільки поділити без втрати його цільового призначення неможливо.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю.

Отже, вищевказаний автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В п.25 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року за №11 зазначено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільні речі, суди мають застосовувати положення ч.4,5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Посилання апелянта в своїй апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції при постановлені оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки судом не було визнано майно, нажите у шлюбі спільною сумісною власністю подружжя, зокрема: автомобіль «ГАЗ-330232-414», пральна машина SAMSUNG, холодильник Alpari, газова плита Gefest, набір меблів для кухні, мікрохвильова піч Moulinex, ліжко, шафи для одягу, кольоровий телевізор та фотоапарат Olimpys є безпідставним та необґрунтованими.

Суд першої інстанції вірно визначив, що змінивши позов (а.с. 111-112) позивач не просила автомобіль «ГАЗ-330232-414», а також інше майно визнати спільним майном подружжя.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Жодних належних доказів про походження вищевказаних речей та період їх придбання апелянтом не надано та у матеріалах справи не містяться.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову відповідає матеріалам справи, ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права і повинно залишатися без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 317, ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 20 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді: