Ухвала суду № 33998108, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/57849/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2010 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 року

у справі № 2а-17005/09/0470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Бізнес Авіація» (далі - позивач, ТОВ «Авіакомпанія «Бізнес Авіація»)

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (далі - відповідач, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Авіакомпанія «Бізнес Авіація» звернулось у грудні 2009 року до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 03.08.2009 року № 0000322302/0.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 03.08.2009 року № 0000322302/0 про визначення ТОВ «Авіакомпанія «Бізнес Авіація» суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в загальному розмірі 2 461 532,58 гривні.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки від 07.07.2009 року № 4286/23-1-12/33717695 встановлено порушення ТОВ «АК «Бізнес Авіація» п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями). Підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрат, витрати з придбання послуг згідно нікчемного правочину з ТОВ «Промточмеханіка», ПП «Лонфіт», ПП «Соллент», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 1 230 766,29 гривень, а саме: за 4 квартал 2005 року на суму 15 029,40 грн.; за 1 квартал 2006 року на суму 17 274,03 грн.; за 2 квартал 2006 року на суму 10 601,00 грн.; за 3 квартал 2006 року на суму 15 810,50 грн.; за 4 квартал 2006 року на суму 130 207,17 грн.; за 1 квартал 2007 року на суму 124 138,54 грн.; за 2 квартал 2007 року на суму 67 491,41 грн.; за 3 квартал 2007 року на суму 60 090,21 грн.; за 4 квартал 2007 року на суму 488 173,26 грн.; 1 квартал 2008 року на суму 159 974,50 грн.; за 2 квартал 2008 року на суму 4 433,77 грн.; за 3 квартал 2008 року на суму 137 542,50 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська 03.08.2009 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322302/0, яким ТОВ «Авіакомпанія «Бізнес Авіація» було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 2 461 532,58 гривні, у тому числі 1 230 766,29 гривень основний платіж та 1 230 766,29 гривень штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою нарахування податкового зобов'язання стали висновки відповідача про те, що протягом 4 кварталу 2005 року - 3 кварталу 2008 року позивачем на порушення вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» неправомірно було віднесено до складу валових витрат витрати з придбання послуг та товарів у ТОВ «Промточмеханіка» на загальну суму 3 936 874,00 гривні, ПП «Лонфіт» на загальну суму 550 170,00 гривень, ПП «Соллент» на загальну суму 436 021,00 гривня.

На думку відповідача факт нікчемності укладених правочинів підтверджується поясненням гр. ОСОБА_1, яка згідно реєстраційних даних є засновником та головним бухгалтером ПП «Лонфіт», ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, ніяких угод, банківських та бухгалтерських документів, а також податкову звітність ПП «Лонфіт», вона не підписувала. Директором ПП «Лонфіт» був призначений ОСОБА_2. Де знаходиться офіс ПП «Лонфіт» вона не знає. Про ТОВ «Авіакомпанія «Бізнес Авіація» ніколи не чула. Громадянин ОСОБА_3, який згідно з реєстраційних даних є директором та головним бухгалтером ПП «Соллент» повідомив, що працює водієм таксі з 2003 року, є приватним підприємцем зареєстрованим в ДПІ Ленінського району м. Дніпропетровська. Про те, що він є директором та засновником ПП «Соллент» не знає, ніякої діяльності не здійснював, будь яких документів від імені директора ПП «Соллент» він не підписував. Пояснення гр. ОСОБА_4, яка згідно реєстраційних даних є директором та головним бухгалтером ТОВ «Промточмеханіка», проте вона була директором, бухгалтером на підприємстві до жовтня 2008 року, поки товариство не визнали банкрутом. З моменту реєстрації товариства тільки, вона мала право підпису будь-яких первинних, бухгалтерських, фінансових документів. Печатка товариства завжди зберігалась у сейфі, ні кому не передавалась. Будь-яких угод з ТОВ «Авіакомпанія «Бізнес Авіація» нею не укладалось.

Також, на думку відповідача, вищевикладене свідчить про відсутність у ПП «Лонфіт», ПП «Солент» та ТОВ «Промточмеханіка» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по продажу товарів, наданню послуг та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ПП «Лонфіт», ПП «Солент» та ТОВ «Промточмеханіка» створення правових наслідків. Тобто, такі операції носять фіктивний характер. Отже, правочин між ПП «Лонфіт», ПП «Солент» та ТОВ «Промточмеханіка» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

При цьому, згідно з п. 5.11 ст. 5 даного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, аналізуючи вищенаведені норми суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що підставою для віднесення до складу валових витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності та також документальне підтвердження понесених витрат. Інших вимог Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем дотримано вищевказані приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як підстави для віднесення до складу валових витрат сум витрат, понесених на оплату послуг по організації чартерних авіарейсів з ПП «Лонфіт», рекламних послуг з ПП «Соллент» та послуг по організації авіаперевезень з ТОВ «Промточмеханіка».

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обставини реальності придбання послуг позивачем у вищевказаних суб'єктів господарювання підтверджується первинними документами (податковими накладними, розрахунковими документами, актами надання послуг, тощо) складеними під час виконання господарських зобов'язань. Крім того, виконання авіарейсів за посередництвом ПП «Лонфіт» та ТОВ «Промточмеханіка» підтверджується відповідними авіаперевізниками (ДП «Міжнародний аеропорт «Запоріжжя», КП «Міжнародний аеропорт «Київ», КП «Міжнародний аеропорт Миколаїв», ВАТ «Авіакомпанія Константа», ТОВ «Авіакомпанія «Південні авіалінії», ВАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь»), а надання рекламних послуг ПП «Соллент» обставинами виготовлення та розміщення реклами на «сіті-лайнах» (наявні фото за об'єктами розміщення), яка отримала диплом асоціації корпоративних медіа України. Також всі первинні документи за вищевказаними договорами були складені в момент проведення господарських операцій на бланках типової форми, мають обов'язкові реквізити, скріплені підписами відповідальних осіб і печатками підприємств, відповідно до вимог Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, а саме, на підтвердження надання послуг сторонами складалися акти виконаних робіт з вказівкою на суть наданих послуг та їх вартість. Також понесені витрати по сплаті отриманих від ПП «Лонфіт», ПП «Соллент», ТОВ «Промточмеханіка» підтверджуються платіжними дорученнями ТОВ «Авіакомпанія «Бізнес Авіація».

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Авіакомпанія «Бізнес Авіація» його контрагенти - ПП «Лонфіт», ПП «Соллент» та ТОВ «Промточмеханіка» були зареєстрованими суб'єктами господарювання та платниками податків, що не заперечується і матеріалами перевірки. Акт перевірки не містить інформації про скасування державної реєстрації вищевказаних суб'єктів господарювання та анулювання їх свідоцтв платника податку на додану вартість. Відтак, всі первинні документи складені з реквізитами вищевказаних суб'єктів господарювання є правомірними та таким, що підтверджують понесені позивачем витрати на придбання послуг у ПП «Лонфіт», ПП «Соллент», ТОВ «Промточмеханіка».

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість віднесення позивачем до складу валових витрат сум, які не визнала податкова інспекція, враховуючи те, що на момент здійснення господарських операцій ПП «Лонфіт», ПП «Соллент», ТОВ «Промточмеханіка» знаходились в Єдиному державному реєстрі. За таких обставин покупець не несе відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару.

Податковим органом не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, судами попередніх інстанцій вірно надано аналіз висновку судово-економічної експертизи від 28.12.2009 року № 120 по кримінальній справі № 99096602, яким документально було встановлено, що послуги з організації чартерних авіарейсів надані ПП «Лонфіт», ТОВ «Промточмеханіка» підприємству АК «Бізнес Авіація» мають розбіжності відповідно до роздруківки відправлених рейсів ДП «Міжнародний аеропорт Бориспіль» за 2007 рік, 2008 рік, тобто зазначені в документах вказаних підприємств рейси відсутні: ПП «Лонфіт» на суму 211 017,69 грн. у грудні 2007 року, ТОВ «Промточмеханіка» на суму 84 597,60 грн. у лютому 2008 року. За вказаними розбіжностями експертом було зазначено, що що в акті перевірки від 07.07.2009 року № 4286/23-1-12/33717695 по взаємовідносинам ТОВ «АК «Бізнес Авіація» з ПП «Лонфіт» були визначені два акти виконаних робіт, з віднесення вартості робіт за якими до складу валових витрат не погоджується відповідач, а саме: № 1430 від 08.08.2008 року та № 1483 від 19.09.2008 року. Отже, вказані операції не відбувалися у грудні 2007 року та не є такими, що не підтверджені експертним дослідженням. Більш того, не встановлено розбіжностей щодо акту виконаних робіт № 1430 від 08.08.2008 року. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Промточмеханіка», то експертом розбіжностей не встановлено, окрім як за актом виконаних робіт № ОУ-0222/01 від 22.02.2008 року, за яким експертом вказано, що маршрут авіарейсу, борт за такою датою не значиться. За вказаною обставиною судами попередніх інстанцій в судовому засіданні було підтверджено, що згідно висновку судово-економічної експертизи № 120 порівняння розбіжностей відбувалося між даними Міжнародного аеропорту «Бориспіль» та даними ТОВ «Промточмеханіка» в здійснених авіарейсах. При цьому, поза увагою експерта залишилася та обставина, що згідно акту виконаних робіт № ОУ-0222/01 від 22.02.2008 року ТОВ «Промточмеханіка» відбувалося надання послуг з організації чартерного авіарейсу 22.02.2008 року об 12-30 місцевого часу за маршрутом Івано-Франківськ -Мінськ на борту Як -40 UR-BWH. Зважаючи на суть здійсненої господарської операції, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» не могло підтвердити маршрут авіарейсу та борт за такою датою, оскільки літак не відправлявся з аеропорту «Бориспіль». Також, висновком експерта встановлено надання послуг з розробки та видавництва буклетів ПП «Соллент» для підприємства ТОВ «АК «Бізнес Авіація» на суму 146 363,33 грн. та встановлено, що витрати понесені ТОВ «АК «Бізнес Авіація» з отриманням послуг з розробки та видавництва буклетів включаються до складу валових витрат та податкового кредиту.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в частині нарахування 1 230 766,29 гривень основного платежу та 1 230 766,29 гривень штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 року у справі № 2а-17005/09/0470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: Н.Є. Маринчак

І.В. Приходько