Ухвала суду № 33997928, 30.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2013 р. м. Київ К-35523/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010

у справі № 2а-124/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екометан»

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010, позов задоволено повністю. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві від 25.12.2009 № 0001282305/0 визнано протиправним та скасовано. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Екометан» судові витрати в сумі 3,40 грн.

ДПІ у м.Полтаві подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю, обґрунтовуючи такі вимоги посиланням на п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення за податковим повідомленням-рішенням від 25.12.2009 № 0001282305/0 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 80683,22 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 16.12.2009 № 3577/23-6/32635606, про порушення позивачем вимог п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Податковий орган вважає, що позивач не має права на бюджетне відшкодування у січні 2008 року, що виникло у зв'язку зі здійсненням господарських операцій з придбання природного газу у Концерну «Укргаз» через відсутність підтвердження сплати податку на додану вартість у ланцюгу постачання ЗАТ «Укргаз-Енерго» та ТОВ «Українська газопромислова компанія» до держбюджету у зв'язку з неможливістю проведення зустрічних перевірок (ЗАТ «Укргаз-Енерго визнано банкрутом і перебуває в ліквідаційній процедурі, а ТОВ «Українська газопромислова компанія» не знаходиться за юридичною адресою).

У касаційній скарзі податкова інспекція свою позицію також обґрунтовує відсутністю у позивача права на бюджетне відшкодування через непідтвердження сплати податку на додану вартість до бюджету у ланцюгу постачання товару. Інших правових та фактичних підстав для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування податковою інспекцією не наведено, товарність господарських операцій не заперечується.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо помилковості таких висновків податкового органу.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог п. 7.2, п.п. 7.4., п. 7.7 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, останній має право на податковий кредит та бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит на підставі податкових накладних та на отримання бюджетного відшкодування.

Натомість встановлено, що правомірність формування позивачем податкового кредиту була предметом планової виїзної перевірки за період з 01.04.2006 по 31.03.2008 (акт перевірки від 20.10.2009 № 2193/23-1/32635606), в ході якої не було виявлено порушень щодо нарахувань податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Крім того, довідкою від 23.04.2008 № 868/23-2/32635606 про результати виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування за січень 2008 року, а також довідкою від 04.06.2008 № 1688/23-12/33301593 про результати документальної невиїзної перевірки Концерну «Укргаз» (постачальника позивача) з питань взаємовідносин з позивачем за період з липня 2007 року по березень 2008 року, в ході якої також досліджувались питання взаємовідносин Концерну «Укргаз» із ЗАТ «Укргаз-Енерго» та ТОВ «Українська газопромислова компанія», порушень щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань не встановлено.

До того ж Закон не ставить право на формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування залежно від факту отримання документального підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість постачальниками товару у ланцюгу постачання. Допущені одним з постачальників товару у ланцюгу постачання порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки для нього і не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та відшкодування такого податку.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, податкового законодавства і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з таких постачальників.

Зважаючи на дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, надану судами правову оцінку обставинам, на які посилалися сторони, обґрунтовуючи свої вимоги та заперечення, та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

М.О. Федоров