Ухвала суду № 33997926, 30.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2013 р. м. Київ К-34317/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010

у справі № 2-а-10253/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство»

до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Пролетарському районі м.Донецька від 16.11.2009 № 0000782303/0 в сумі 455364,00 грн., від 22.01.2010 № 0000022303/1 в сумі 262278,00 грн. та від 07.04.2010 № 0000022303/2 в сумі 455364,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

ДПІ у Пролетарському районі м.Донецька подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 16.11.2009 № 0000782303/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 455364,00 грн., в т.ч. 303576 грн. основного платежу та 151788 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 03.11.2009 № 4140/23-2/31616011, про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту у червні та липні 2008 року податку на додану вартість за операціями з придбання вугілля у ТОВ «ТФВ «Комьюнікейшн», на підставі податкових накладних, інформація щодо дати та обсягів здійснених операцій в яких, не відповідає дійсності. Вугілля відвантажувалось 15-17 червня та 2,18 липня 2008 року, розрахунки проведено 19 і 20 червня та 9,23 липня 2008 року, а податкові накладні виписано 17 червня, 4 липня та 21 липня 2008 року. Також податковий орган вважає, що господарські операції мають формальні ознаки, вказуючи при цьому не відсутність посвідчення якості вугілля, на те, що постачальник вугілля за юридичною адресою не знаходиться, не подавав у червні 2008 року декларації з податку на додану вартість, а у липні 2008 року звітував з нульовими показниками, останню звітність податку на прибуток подав за І квартал 2008 року, з податку на додану вартість - за серпень 2008 року, його свідоцтво платника ПДВ анульовано у липні 2009 року.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку за операціями з придбання товарів (послуг) необхідно застосовувати положення п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання робіт та послуг, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог вказаних норм Закону, підстави для позбавлення його права на податковий кредит відсутні.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм Закону, яке б позбавляло його права на податковий кредит з податку на додану вартість. Зокрема, суди встановили, що податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість.

В результаті належного дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем товару судами попередніх інстанцій встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які, своєю чергою, відповідають дійсності.

Зокрема, на підставі досліджених первинних документів: договору від 04.03.2010 № 63-У між позивачем (виконавцем) та ТОВ «ТВФ «Комьюнікейшн» (замовником) на агломерацію (збагачення) вугілля, договору від 19.12.2007 № 65 між позивачем (вантажовласником) та ДП Донецькою залізницею на перевезення вантажів, залізничних накладних, актів прийому-передачі вугільної продукції, листів про власність, залізничних квитанцій, податкових накладних, актів прийому-передачі виконаних робіт, банківських виписок, договору від 04.03.2008 № 64 між позивачем (покупцем) та ТОВ «ТВФ «Комьюнікейшн» (продавцем) на поставку вугільної продукції, реєстрів поставки вугілля, залізничних квитанцій, банківських виписок, журналів-ордерів та відомостей за рахунком 6313, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, судами встановлено, що позивач отримав вугілля від ТОВ «ТВФ «Комьюнікейшн» для агломерації за договором від 04.03.2008 № 63/У, збагачував його, після чого придбавав це ж збагачене вугілля за договором від 04.03.2008 № 64, а потім реалізовував це вугілля третім особам.

Платник податків (покупець товарів) не має обов'язку здійснювати контроль щодо подальшої фінансово-господарської діяльності підприємств, з якими мав господарські відносини, і зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит через допущені ними порушення правил ведення вказаної діяльності чи порушення податкової дисципліни. У разі, коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування, нарахування та сплати податків чи допустив порушення правил складання первинних документів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже законами іншого не передбачено.

Зважаючи на дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку обставинам, на які посилалися сторони, обґрунтовуючи свої вимоги та заперечення, зокрема обставинам, якими податковий орган також обґрунтовує вимоги касаційної скарги, правильну оцінку доказів у справі, та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

М.О. Федоров