Постанова № 33997879, 09.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 922/1358/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М., - головуючого, Жукової Л.В., Нєсвєтової Л.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПАТ "Харівська ТЕЦ-5"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 рокуу справі господарського судуХарківської бластіза позовомПАТ "Харівська ТЕЦ-5"доПАТ "Харківміськгаз" та ПАТ НАК "Нафтогаз України"проспонукання до виконання зобов'язання в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився - ПАТ "Харківміськгаз": - ПАТ НАК "Нафтогаз України":не з'явився Бережок С.І.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013 року ПАТ "Харівська ТЕЦ-5" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до ПАТ "Харківміськгаз" та ПАТ НАК "Нафтогаз України" про спонукання відповідачів до виконання зобов'язання, передбаченого п.3.4 договору №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 року, шляхом зобов'язання повернути по одному примірнику оригіналів підписаних актів приймання-передачі природного газу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.05.2013 року позов задоволено частково. Вирішено спонукати відповідачів до виконання обов'язку, передбаченого п.3.4 договору №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 року. Також стягнуто судові витрати.

Рішення мотивовано тим, що позивач, вірно обравши спосіб захисту порушеного права, повністю довів обставини, за наявності яких позовні вимоги мають бути задоволені.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2013 року скасовано в частині задоволених позовних вимог про спонукання відповідачів до виконання обов'язку, передбаченого п.3.4 договору №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 року. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2013 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним судом постановою, ПАТ "Харівська ТЕЦ-5" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та залишити без змін рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2013 року.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.12.2012 року між позивачем (як покупцем) та НАК "Нафтогаз України" (як продавцем) укладений договір купівлі - продажу природного газу №13/3039-ТЕ-32, відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити його на умовах договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла / вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п.3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками продавця та газотранспортного підприємства (ПАТ "Харківміськгаз") три примірника акта приймання - передачі газу, в якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна і вартість. Продавець, не пізніше 8-го числа, зобов'язується повернути покупцю та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору встановлено, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається або за показниками комерційних вузлів обліку газу покупця, або згідно лічильників покупця.

Порядок та умови розрахунків визначені розділом 6 договору згідно п. 6.1 якого, оплата за газ здійснюється покупцем (позивачем по справі) виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За переконанням колегії суддів, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Враховуючи наведені норми, судова колегія вважає, що в даному випадку, змістом зобов'язання за спірним договором є обов'язок ПАТ НАК "Нафтогаз України" поставити позивачу обумовлений договором об'єм природного газу та кореспондуюче цьому обов'язку право позивача вимагати виконання відповідного обов'язку.

При цьому, за переконанням колегії суддів, підписання акта прийому-передачі газу та його повернення не є зобов'язанням відповідача, яке виникло в силу вищевказаного договору. Так, відповідним документом (актом) за спільним волевиявленням сторін засвідчується факт передачі газу у певній кількості у відповідній проміжок часу. Суд не наділений повноваженнями щодо примушення осіб засвідчувати відповідні факти.

За змістом ст.16 ЦК України, захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміні правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому, зазначеною нормою визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі та їх повернення, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача повернути підписані акти приймання-передачі природного газу за договором (які за своєю природою є лише товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Таким чином, встановлення факту передачі газу відповідної кількості у визначений період часу є предметом доказування у справі про порушене право у разі виникнення між сторонами спору. При цьому, відсутність підписаного двостороннього акта приймання-передачі такого товару не є перешкодою для захисту суб'єктивного матеріального права, у разі, якщо суд, на підставі зібраних у справі та оцінених у сукупності доказів, встановить факт виконання позивачем відповідних зобов'язань - щодо передачі певного товару відповідного обсягу у зазначений період відповідачу.

Отже, зобов'язання повернути підписані акти приймання-передачі природного газу не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Враховуюче зазначене, за переконанням судової колегії, апеляційний суд мотивовано визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, постанова апеляційного судів є законною, обґрунтованою, прийнятою у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому, відсутні підстави для її зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваної постанови, а лише зводяться до переоцінки досліджених судом доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Харівська ТЕЦ-5"залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року у справі №922/1358/13 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Л.В. Жукова

Н.М. Нєсвєтова