Постанова № 33997807, 08.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року Справа № 910/11374/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А.суддівКочерової Н.О. (доповідача), Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.09.2013р.у справі№ 910/11374/13 господарського суду міста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк"доприватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС",треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) ОСОБА_4, 2) ОСОБА_5, 3) ОСОБА_6, 4) ОСОБА_7, 5) ОСОБА_8, 6) ОСОБА_9,простягнення 92 989, 80 грн.за участю представників сторін:

від позивача: Миронець О.В., дов. від 14.05.2013

від відповідача: Синельніков М.О., дов. від 19.12.2012

від третіх осіб: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" звернулось до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 92 989, 80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення ст. 526, п. 3 ст. 988 ЦК України, ч. 1 ст. 354 ГК України та умов договору страхування кредитного портфелю банку № 17/0003464021 від 17.08.2006р., укладеного між позивачем та відповідачем, не здійснив виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку - невиконання позичальниками (треті особи у справі) своїх зобов'язань по кредитним договорам № KRCК/0300/287/06 від 14.11.2006р. та № KRCК/0300/234/07 від 15.06.2007р., № KRCК/0300/414/06 від 27.12.2006р., № KRCК/0300/24/07 від 24.01.2007р., № KRCК/0300/367/06 від 12.12.2006р., № KRCК/0300/373/06 від 13.12.2006р.

22.07.2013р. позивач подав до господарського суду міста Києва заяву про зменшення позовних вимог № 947, в якій просив стягнути з відповідача 92 289, 80 грн. страхового відшкодування, з огляду на часткове виконання позичальниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своїх зобов'язань за кредитними договорами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2013р. (суддя: Мудрий С.М.) в позові відмовлено повністю.

При цьому, місцевий господарський суду виходив з того, що відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки останній в порушення умов договору страхування кредитного портфелю банку № 17/0003464021 від 17.08.2006р. несвоєчасно повідомив відповідача (страховика) про затримку виконання позичальниками зобов'язань з погашення кредиту по кредитним договорам та про настання страхового випадку, що згідно умов договору страхування є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013р. (колегія суддів у складі: Синиця О.Ф. - головуючий, Зеленін В.О., Шевченко Е.О.) апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 22.07.2013р. - без змін з тих же підстав.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 17.08.2006р. між закритим акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховик), правонаступником якого є відповідач, та акціонерним комерційним банком "Індустріалбанк" в особі Київської філії АКБ "Індустріалбанк" (страхувальник), правонаступником якого є позивач, укладено договір страхування кредитного портфелю банку № 17/0003464021 (далі за текстом - договір страхування), предметом якого є страхування ризиків страхувальника, пов'язаних з невиконанням (неналежним виконанням) фізичними особами (позичальниками) своїх договірних зобов'язань за кредитними договорами, укладеними між страхувальником та позичальниками та зазначеними в реєстрі кредитних угод, що є додатком до цього договору (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2. договору він розповсюджується на кредитні угоди, укладені після набрання чинності цим договором (з 17.08.2006р.)

Пунктом 6.1. договору, сторони визначили, що страховим випадком є невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності позичальника.

Згідно п. 10.3.6. договору страхування, страхувальник зобов'язаний негайно, як тільки стане відомо, але не пізніше ніж через 3 робочі дні, письмово повідомляти страховика про затримку виконання зобов'язань позичальником по конкретній кредитній угоді більш ніж на 7 календарних днів (без зазначення суми заборгованості), при умові, що сума цієї заборгованості перевищує 200 грн.

Згідно п. 11.1.1. договору страхування, після настання страхового випадку, страхувальник зобов'язаний негайно, але в будь-якому разі не пізніше ніж через 5 робочих днів, письмово повідомити про це страховика (або його відповідні регіональні підрозділи).

29.11.2007р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням № 3119 про порушення позичальниками станом на 29.11.2007р. умов кредитних договорів більше трьох днів, а саме:

- за кредитним договором № KRCK/0300/287/06 від 14.11.2006р. сума несплачених позичальником ОСОБА_4 кредитних коштів склала 4 166,70 грн., відсотків - 839, 17 грн., комісії - 1 305, 07 грн., дата виникнення заборгованості 26.12.2006р;

- за кредитним договором № KRCK/0300/367/06 від 12.12.2006р., сума несплачених позичальником ОСОБА_8 кредитних коштів склала 2 466, 17 грн., відсотків - 538, 57 грн., комісії - 795, 60 грн., дата виникнення заборгованості 26.10.2007р.;

- за кредитним договором № KRCK/0300/373/06 від 13.12.2006р., сума несплачених позичальником ОСОБА_9, кредитних коштів склала 3 843, 27 грн., відсотків - 655, 35 грн., комісії 900,00 грн., дата виникнення заборгованості 26.01.2007р.;

- за кредитним договором № KRCK/0300/414/06 від 27.12.2006р., сума несплачених позичальником ОСОБА_6 кредитних коштів склала 5 583, 77 грн., відсотків - 1 314, 05 грн., комісії - 1 800, 00 грн., дата виникнення заборгованості 26.01.2007р.;

- за кредитним договором № KRCK/0300/24/07 від 24.01.2007р., сума несплачених позичальником ОСОБА_7 кредитних коштів склала 3 333, 36 грн., відсотків - 855, 04 грн., комісії - 1200, 00 грн., дата виникнення заборгованості 27.02.2007р.;

- за кредитним договором № KRCK/0300/234/07 від 15.06.2007р., сума несплачених позичальником ОСОБА_5 кредитних коштів склала 2083, 35 грн., відсотків - 510, 40 грн.., комісії - 750, 00 грн., дата виникнення заборгованості 26.07.2007р.

25.04.2008р. позивач звернувся до відповідача із заявами № 1872, № 1873, № 1863, № 1868, в яких повідомив про наявність непогашеної позичальниками ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 заборгованості за кредитними договорами та просив здійснити виплату страхового відшкодування по заборгованості позичальників. 27.02.2008р. та 31.07.2008р. позивач звернувся до відповідача із заявами № 963, № 2828, в яких повідомив про наявність непогашеної позичальниками ОСОБА_8 та ОСОБА_5 заборгованості за кредитними договорами та просив здійснити виплату страхового відшкодування по заборгованості позичальників.

Однак, відповідач, з посиланням на умови договору страхування повідомив позивача про невизнання вищезазначених випадків страховими та відмовив позивачу у виплаті страхових відшкодувань за вказаними кредитними договорами у зв'язку з невиконанням останнім умов договору страхування щодо строків повідомлення про настання страхових відпадків, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі. В обґрунтування зазначених вимог позивач послався на порушення відповідачем норм чинного законодавства та умов договору страхування в частині невиконання взятих на себе зобов'язань по виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується виплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 988 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 6.1. договору страхування № 17/0003464021 від 17.08.2006р. сторони визначили, що страховим випадком є невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності позичальника. Під неплатоспроможністю позичальника розуміється наявність факту прострочення виконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом протягом більш ніж 30 (тридцять) календарних днів з моменту настання обов'язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.

За висновком судів попередніх інстанцій дата настання неплатоспроможності позичальника починається по закінченню 30-денного строку з дати невиконання позичальником кредитної угоди. Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок судів передчасним, оскільки умовами договору страхування № 17/0003464021 від 17.08.2006р. конкретний момент настання страхового випадку чітко не визначений, а зазначена в пункті 6.1. договору фраза "протягом більш ніж 30 календарних днів" не є чітким визначенням терміну в 30 днів, оскільки порушенням протягом більше ніж 30 календарних днів будуть усі дні, починаючи з 31-го дня порушення.

Статтею 990 ЦК України та статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України "Про страхування" передбачені підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування, відповідно до яких однією з таких підстав є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Відповідно до пп. 10.4.4. п. 10.4. договору страхування страховик має право повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування у відповідності з чинним законодавством України, при порушенні страхувальником умов цього договору і взятих на себе зобов'язань.

Пунктом 11.1.2. договору страхування визначено, що несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку надає страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо не буде доведено, що страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку або що відсутність у страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування.

Згідно з п. 11.1.3. договору страхування для виплати страхового відшкодування страхувальник також надає страховику заяву про настання страхового випадку з одночасною передачею всіх документів, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не дотримався умов договору страхування в частині своєчасного повідомлення відповідача про прострочення позичальником сплати чергового платежу за кредитним договором та про настання страхового випадку. У зв'язку з цим, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись умовами договору страхування прийшов до висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, з огляду на невиконання позивачем умов договору страхування.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, оскільки суди не дослідили належним чином умови договору страхування кредитного портфелю № 17/0003464021 від 17.08.2006р. в комплексі.

Так, зокрема, судами попередніх інстанцій не досліджено п. 11.1.2. договору страхування, відповідно до якого страховик хоча і має право відмовити у виплаті страхового у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку, проте, таке право виникає у страхувальника за наявності певних умов: у разі якщо не буде доведено, що по-перше, страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку або, по-друге, що відсутність у страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування.

У зв'язку з викладеним судами попередніх інстанцій не досліджено, чи вплинула (а якщо вплинула, то яким чином) відсутність у страховика відомостей про настання страхового випадку або несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку на його обов'язки сплатити страхове відшкодування, як це передбачено п. 11.1.2. договору страхування в якості передумови реалізації страховиком права на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Разом з цим, при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови судами попередніх інстанцій не з'ясовано чи мали місце обставини, що звільняють страховика від виплати страхового відшкодування.

Крім того, слід зазначити, що саме по собі несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки зазначене порушення умов договору страхування може бути вагомою підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише в тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися чи є зазначена подія страховим випадком, тобто, якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування. Як вбачається зі змісту листа ВСУ від 19.07.2011 р. "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" зазначеної позиції дотримується і Верховний суд України.

Таким чином, враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки умові пункту 11.1.2. договору страхування на предмет достатності несвоєчасного повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку, як підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки згідно вимог ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. З матеріалів справи не вбачається та відповідачем не доведено визнання недійсним п.11.1.2. договору страхування в частині позбавлення страховика права на відмову від виплати страхового відшкодування у разі несвоєчасного повідомлення про настання страхового випадку за умов існування певних застережень ("якщо буде доведено, що страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку або що відсутність у страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування").

Крім того, пунктами 10.4.1.- 10.4.3., 11.1.6. договору страхування передбачено, що страховик має право перевіряти інформацію, яку повідомив страхувальник, а також виконання страхувальником умов і вимог договору (достовірність подання звітної інформації); самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку, надсилати запити у відповідні установи і отримувати додаткові документи, необхідні для з'ясування обставин страхового випадку; після отримання заяви страхувальника про страховий випадок, страховик зобов'язаний з'ясувати обставини страхового випадку. У зв'язку з наведеним судами не з'ясовано чи надавалися позивачем відповідачу передбачені п. 11.1.3 договору страхування всі необхідні документи, які б свідчили про настання страхового випадку і про розмір збитку, чи мав відповідач можливість переконатися, що події, зазначені позивачем в заявах № 1872, № 1873, № 1863, № 1868 від 25.04.2008р., № 963 від 27.02.2008р., № 2828 від 31.07.2008р., є страховими випадками та чи вчинялися відповідачем дії направлені на з'ясування причин та обставин страхових випадків.

Не надано судами попередніх інстанцій і оцінку пункту 11.1.4. та підпункту "е" пункту 11.1.5. договору страхування, якими визначені дії сторін при настанні повторного страхового випадку, та умовам кредитних договорів № KRCК/0300/287/06 від 14.11.2006р. та № KRCК/0300/234/07 від 15.06.2007р., № KRCК/0300/414/06 від 27.12.2006р., № KRCК/0300/24/07 від 24.01.2007р., № KRCК/0300/367/06 від 12.12.2006р., № KRCК/0300/373/06 від 13.12.2006р. в комплексі. У зв'язку з цим судами не з'ясовано, чи вживав страхувальник (позивач) заходів щодо дострокового розірвання кредитної угоди, як того вимагає підпункту "е" пункту 11.1.5. договору.

Разом з цим, не надали суди попередніх інстанцій і оцінку наявним в матеріалах справи заочним рішенням місцевих загальних судів (т.2, а.с.50-59) щодо стягнення з позичальників на користь позивача у даній справі - АКБ "Індустріалбанк" сум заборгованості за вказаними кредитними договорами та не з'ясували обставин, пов'язаних з виконанням боржниками вказаних рішень.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що в порушення ст. 43 ГПК України зазначені обставини, зокрема щодо наявності чи відсутності у відповідача підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачених договором страхування, не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.1117 ГПК України). Відтак, встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином дослідити умови договору страхування та кредитних договорів в комплексі, встановити наявність чи відсутність обставин, що надають страховику право відмовитися від виплати страхового відшкодування, у разі наявності підстав для задоволення позову слід перевірити розрахунок сум страхового відшкодування, заявлених до стягнення, і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013р. у справі № 910/11374/13 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко