Рішення № 33997671, 30.09.2013, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 2114/11237/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

Головуючого судді: Мусулевського Я.А.,

При секретарі: Труновій Н.С.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору недійним,

Встановив:

Позивач звернулась до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що 26.03.2008 року вона уклала договір дарування зі своїм сином, відповідачем по справі ОСОБА_2, на підставі якого вона подарувала ОСОБА_2 житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями і спорудами, який розташований у м. Херсоні по вул. Агрономічній, буд 45/16. Про те, що позивач уклала договір дарування вона дізналась лише восени 2012 року, від своєї невістки, яка сказала, що її віддадуть до будинку пристарілих, а будинок продадуть. Але позивач показала їй заповіт в якому зазначено, що власником половини майна син стане після її смерті. На що їй відповіла невістка, що позивач не є власником будинку, оскільки він належить ОСОБА_2 В момент вчинення правочину позивач не розуміла, що саме підписує, так як не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, так як вона є людина похилого віку, має поганий стан здоров»я та потребує постійного стороннього догляду, оскільки часто трапляються періодичні втрати памяті, порушення орієнтації в навколишнім середовищі. З 1990 року по теперішній час вона хворіє на церебральний атеросклероз дисцикулярну єнцефалопатію ІІ типу с ветибуло атактичним синдромом, що виражається у втраті памяті( провали) головних болях, втраті орієнтації. З 2001 року була зроблена операція на очах але повернути зір не вдалось, тому в даний момент вона майже нічого не бачить вже протягом досить тривалого часу. Таким чином договір дарування від 26.03.2008 року було укладено в момент загострення хвороби, та вона не усвідомлювала своїх дій та робила все, що їй казали. На підставі чого просила суд визнати договір дарування будинку, що розташований у м. Херсоні, по вул.. Агрономічній, буд 45/16 посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстром №1285- недійсним. Застосувати наслідки недійсності правочину та повернути у власність ОСОБА_1, будинок розташований у м. Херсоні, по вул.. Агрономічній, 45/16.

В судовому засіданні представники позивача та позивач позовну заяву підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що вона є людиною похилого віку. Вона ніколи не збиралась укладати ніякого договору дарування, оскільки вона однаково любить своїх дітей, та бажала, спірний будинок поділити по частині кожному. Також позивач зазначила, що в неї погіршилась пам»ять, з 2012 року по 2013 рік. Тому іноді вона не памятає, що вона робить.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, пояснюючи, що після смерті батька він один постійно піклувався про матір, допомагав їй, забезпечував їй лікування, вів господарство, доглядав за домоволодінням, весь свій вільний час проводив з матірю. В 2008 році його матір запропонувала подарувати домоволодіння № 45/16 по вул.. Агрономічній в м. Херсоні, мотивуючи свій намір тим, що він один піклувався про неї та допомагав їй і щоб в подальшому він не оформляв спадщину після її смерті. 26.03.2008 році вони прибули до нотаріуса, де уклали договір дарування. Позивач усвідомлювала суть вказаного правочину, волевиявлення позивача було її особистим. Після укладання договору позивач розуміла та усвідомлювала, що вона буде проживати в вказаному домоволодінні, користуватись ним, в свою чергу відповідач продовжував піклуватись про матір так же, як і задовгого до укладання даного договору. Ніяких конфліктів та непорозумінь стосовно вказаного договору між сторонами не було.

На прикінці жовтня 2010 року, відповідачу його матір почала натякати, що необхідно переробити договір дарування, та подарувати йому 2/3 частки домоволодіння, а 1/3 частку її дочці ОСОБА_4, яка мешкає в м. Кременчуці Полтавської області, у звязку з тим, що вона може залишитись без житла. Але ОСОБА_2 заперечував, оскільки її донька негативно ставилась до матері, допомоги не надавала, ображала її, принижувала її честь та гідність, зловживала алкоголем, на підставі чого в них почались напружуватись відносини. Восени 2012 року ОСОБА_4, переїхала до матері та почала наполягати на розірванні договору дарування з метою стати власником вказаного будинку. Вважав, позов не обґрунтованим та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін по справі, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобовязується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Судом встановлено, що 26 березня 2008 року ОСОБА_1, уклала договір дарування з ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу за реєстром № 1285, предметом даного договору є житловий будинок з господарчим та побутовими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: м. Херсон, по вул.. Агрономічній, 45/16.

Відповідно до п.п.1.1.,1.2.вказаного договору, дарувальник, ОСОБА_1, передає у власність обдарованому ОСОБА_2, безоплатно будинок № 45/16 по вул.. Агрономічній у м. Херсоні, а обдарований приймає це майно.

Відповідно до довідки виданої КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради, 30.11.2012 року за № 27321 вбачається, що житловий будинок розташований за адресою: м. Херсон,вул.. Агрономічна, 45 належить ОСОБА_5 на підставі договору дарування.

Відповідно до заповіту від 28.07.2003 року позивач ОСОБА_1 заповіла в рівних частинах гр.. ОСОБА_4, ОСОБА_5, належний їй житловий будинок № 45/16 розташований за адресою: м. Херсон,вул.. Агрономічна. Та зобовязано ОСОБА_4 та ОСОБА_2 надавати право довічного користування вищезазначеним будинком гр.. ОСОБА_6.

Відповідно до довідки про смерть виданої Херсонським обласним управлінням юстиції міським відділом реєстрації актів цивільного стану від 17.10.2006 року за № 3650, ОСОБА_6 помер.

Згідно довідки виданої Комсомольським виконкомом районної у м. Херсоні ради 12.04.2011 року, позивач ОСОБА_1, проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 та мешкає одна. ЇЇ донька ОСОБА_4 проживала постійно за межами м. Херсона.

Як вбачається з довідки наданої Херсонською міською психоневрологічною поліклінікою від 01.07.2013 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, 14.11.2012 року була оглянута дільничним лікарем психіатром по запиту нотаріуса, відповідно до висновку: психічних розладів не має.

Відповідно до висновку амбулаторно судово психіатричної експертизи № 242, вбачається, що ОСОБА_1 виявляла в 2008 році та виявляє в теперішній час зниження когнітивних функцій внаслідок органічного захворювання головного мозгу сосудистого генеза ( церебральний атеросклероз, дісціркуляторна енцефалопатія П стадії) по своїй тяжкості не досягаючої міри слабоумія. По своєму психічному стані вона в даний час та на момент підпису заповіту 26.03.2008 року могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. Психічний стан ОСОБА_1 с 2008 року по 2013 рік відносно стабільний, виражених змін в сторону його погіршення чи покарщення не виявлено.

Крім того, в судовому засіданні були допитані свідки. Так свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона знає сім»ю ОСОБА_1 з 1954 року, її матір та ОСОБА_1 дружили, оскільки вони були з одного селища, на даний час проживають по сусідству. ЇЇ син ОСОБА_8 проживає зараз в м. Харкові, другий син ОСОБА_9 помер від пянки, він постійно пив та за матірю не доглядав. В серпні 2012 році приїхала донька, а до цього ОСОБА_10 жила одна. В неї були квартиранти. Вона ходила до ОСОБА_1 кожного дня, купувала їй продукти, прибирала в будинку, прала. Комунальні послуги сплачував квартирант.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що знає ОСОБА_1, 15 років, обслуговувала її як медсестра . ОСОБА_1 стояла на обліку як одинока, робила їй уколи з 2011 року по 2012 рік, міряла тиск. В березні 2008 року вона іноді забувала, питала хто я, та хто мене до неї прислав. Також вона привозила їй пайки, оскільки в неї були хворі ноги, проживала вона одна.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона в будинку ОСОБА_1, проживала як квартиронаймач з 2006 року. ЇЇ син ОСОБА_8 завжди приїжджав до неї на літо, дочка дуже рідко. Раніше вона мешкала одна, а зараз з нею проживає донька. Що стосується договору дарування то вона разом з ОСОБА_2 їздила до нотаріуса, але що саме вона там робила, не могла пояснити.

Свідок Кудрявцева суду пояснила, що знає ОСОБА_1, та ОСОБА_2 років 20. В ОСОБА_1 буває 2 рази на тиждень. В 2008 році вона питала хто я, а потім згадувала. Іноді позивач мене просила почитати. ОСОБА_13 бачила на літніх та зимніх канікулах, він приїжджав до матері та допомагав їй по господарству.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що раніше проживала в ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкала там 32 роки , роботу покинула, не працює приблизно 5 місяців. ЇЇ брат відповідач по справі проживає в м. Харкові. В матері з 2007 року почався шум в голові, в 2008 році влітку ми з братом спілкувались, були в добрих стосунках. Про договір дарування в 2008 році вона нічого не знала. Про те, що власником будинку став мій брат ОСОБА_13, дізналась в 2012 році. Особисто мати не могла скласти цей договір. Оскільки вона страждає катарактою очей. Вважала, що підписала договір під впливом сина, оскільки не розуміла, що вона робить.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що ОСОБА_1П та ОСОБА_2 вона знає з дитинства, з ОСОБА_1, постійно спілкувалась, допомагав іноді по господарству. По проханні ОСОБА_2, я завжди до неї приходив, запитував як вона себе почуває та чи не потребує допомоги. ОСОБА_1, останній раз я її бачив в жовтні 2012 року, вона все розуміла. До неї донька приїхала восени 2012 році, та визвала психіатра. З 2007 року до 2012 року вона мешкала одна. ОСОБА_1 дуже боялась доньку. ЇЇ син завжди пропонував переїхати до нього проживати до м. Харкова, але вона не бажала переїжджати.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що ОСОБА_1 знаю років 3-4, іноді приносила поїсти, купувала продукти. З 2008 році вона була в здоровому стані, все розуміла, цікавилась політикою. На даний час я її не бачу, оскільки її донька заборонила, щоб до неї хтось приходив.

Згідно ч.1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.

У п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз»яснено, що правила статті 225 ЦК України, поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За таких обставин суд приходить до висновку, що укладаючи договір дарування ОСОБА_1 усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати, договір вона уклала добровільно, цілеспрямовано, свідомо, бажаючи реального настання правових наслідків обумовлених цим договором.

Тому суд не приймає до уваги твердження позивача, що при укладанні договору дарування вона не розуміла, що підписує, оскільки наведені та надані докази не дають жодних підстав вважати її дії вчиненими в стані, коли особа не усвідомлює значення своїх дій.

На підставі викладено та керуючись ст..ст. 203, 225, 638 717 ЦК України,ст.ст. 10,11,209,212,214-215,218,234,235 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона, шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

СуддяОСОБА_16