Постанова № 33997516, 30.09.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2013 року Справа № 904/4350/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Дарміна М.О. (доповідача),

суддів: Березкіної О.В., Подобєда І.М.

секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

Представники сторін:

від позивача: Неділько Т.Є. представник, довіреність №250/2-220 від 01.11.12;

від відповідача-1: Шляєв І.В. представник, довіреність №81 від 01.01.13;

від відповідача-2: Зеркін А.С. представник, довіреність №12/81 від 02.01.13;

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний Гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013р. у справі №904/4350/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського", м. Дніпропетровськ

до Відповідача-1 Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

Відповідача-2 Публічного акціонерного товариства "Північний Гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 17 019, 60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013р. у справі №904/4350/13 (суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь публічного акціонерного товариства "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" 17019,60грн. - збитки, які виникли у зв'язку з несхоронністю вантажу (концентрату вугільного) при перевезенні; 1720,50грн. - судовий збір. В позові до державного підприємства "Придніпровська залізниця" відмовити.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що нестача вантажу мала місце з вини вантажовідправника (відповідача-2), який не прийняв необхідних заходів для запобігання видуванню або просипанню вантажу, не відмовився від завантаження вагонів, які не були придатні для перевезення вантажу у комерційному відношенні. Таким чином позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за рахунок відповідача-2, а саме у розмірі 17019,60грн., в задоволенні позову за рахунок відповідача-1 необхідно відмовити.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Північний Гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013р. у справі №904/4350/13 скасувати.

У поданій скарзі йдеться про те, що судом не враховано сутність позовних вимог, норми матеріального права, якими передбачена відповідальність перевізника за несхоронність вантажу, роз'яснення президії ВГСУ, якими передбачений механізм стягнення майнових збитків вантажоодержувача з перевізника в разі незбереження вантажу під час перевезення. Крім того судом не взято до уваги положення нормативно-правових актів, які регулюють порядок визначення граничної маси втрати вантажу для належного розрахунку суми збитків та залишено поза увагою факт прийняття залізницею завантажених спірних вагонів без заперечень щодо комерційного/технічного стану вагонів та маси вантажу.

Позивач та відповідач-1 відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Розпорядженням в.о. голови Дніпропетровського апеляційного господарського суду Паруснікова Ю.Б. від 29.08.2013р. справу передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), судді: Березкіна О.В., Дмитренко Г.К.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду та призначена у судове засідання на 23.09.2013 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду Кузнецової І.Л. від 20.09.2013р. справу передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), судді: Березкіна О.В., Подобєд І.М.

В судовому засіданні 23.09.2013р. оголошено перерву до 30.09.2013р.

В судовому засіданні 30.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, що оскаржується, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.12р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" і Публічним акціонерним товариством «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» укладено договір № КV МИХ 01/2012-010 на постачання залізорудного окатишу. Відповідно до умов зазначеного договору продукція поставляється залізничним транспортом.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України (далі ГК) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Частиною 2 статті 306 вказаного вище кодексу передбачено, що суб'єктами перевезення вантажів є перевізник (перший відповідач), вантажовідправник (зокрема, другий відповідач) та вантажоодержувач (яким є по суті справи позивач).

08.12.12р. за вищезгаданим договором по залізничній накладній № 47825740 зі ст. Тертки Придніпровської залізниці ВАТ «Північний ГЗК» був відправлений вантаж (окатиши залізорудні), який прибув на адресу ВАТ «Євраз - ДМЗ ім. Петровського» 9.12.2012 року.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, оформлюються комерційним актом або актом загальної форми.

По заявці позивача проведено видачу вантажу з перевіркою маси вантажу на 100т електронно-тензометричних вагах № 077(1а) заводу Петровського (держ. повірка 11.07.12р.).

При проведенні переважування вантажу встановлено, що маса вантажу, зазначена в транспортних документах не відповідає фактичній масі вантажу, про що складено комерційний акт АА № 036401/1.

В розділі "Д" комерційного акту АА № 036401/1 вказано, що в документі значиться брутто 87350кг., тара 23000кг, нетто 64350кг, при зважуванні виявилося брутто 68940кг, тара 23000кг, нетто 45940кг, що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на 17410кг. Навантаження в вагоні холмоподібне, на рівні бортів, заглиблень немає, слідів крадіжки не виявлено. Недостаючий вантаж у вагоні вміститися міг. Комерційний акт підписано представником позивача без будь-яких зауважень, оскаржений в установленому порядку акт не був.

Відповідно до ст.105 Статуту, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Так, згідно ст.110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

За змістом ст.111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу лише у випадках, визначених цією нормою. Зокрема, в силу п."а" ст.111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу у разі, колі вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниць України, п. 3.9 Роз'яснень Вищого господарського суду № 04-5/225 від 29.09.2008р., залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні).

Придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.

Згідно зі ст. 917 Цивільного кодексу України, відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

По спірній відправці завантаження вагонів здійснювалось засобами вантажовідправника, тому відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні повинен був визначити ПАТ «Північний ГЗК» та у разі його непридатності відмовитися від наданого транспортного засобу.

Перед завантаженням відправник ПАТ «Північний ГЗК» зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагон відкритого типу вантажів, які містять дрібні франкції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню вантажу під час перевезення. Такі заходи розробляються відправником окремо для кожного виду вантажу (п.6 Правил перевезень вантажу у вагонах відкритого типу).

Враховуючи, що вантаж (окатиши залізорудні), був завантажений позивачем, прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі без ознак втрати під час перевезення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо звільнення першого відповідача - ДП „Придніпровська залізниця" від відповідальності за недостачу вантажу.

При цьому суд не бере до уваги дані акту огляду технічного стану вагонів, які надійшли до ПАТ "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського" від 10.12.12р., оскільки така форма акту не передбачена статтею 129 Статуту як підстава для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача.

Загальні підстави для відповідальності за заподіяння майнової шкоди встановлені ст.1166 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, особа яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Суд першої інстанції правильно визначив, що нестача вантажу мала місце з вини вантажовідправника ПАТ «Північний ГЗК» і вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за рахунок ПАТ «Північний ГЗК».

При цьому, судом вірно встановлено, що підлягає відшкодуванню шкода, розмір якої складається з вантажу, який фактично не надійшов (з урахуванням норми природної втрати та перерахунком за сухою вагою).

Перевіривши розрахунок суми позову, здійснений позивачем з урахуванням ч.2 п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року № 644, колегія суду визнала його правильними.

Аналізуючи доводи ПАТ «Північний ГЗК» про наявність підстав для скасування рішення суду , колегія суду вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Посилаючись на постанови ВГСУ від 11.07.2007 року по справі № 28/404-06 та від 5.07.2007 року по справі № 28/436-06, представник ПАТ «Північний ГЗК» невірно дійшов висновку про те, що вони підтверджують наявність сталої судової практики щодо спірного питання, оскільки в зазначених постановах встановлено доступ до вантажу в зв'язку з чим відповідальність за недостачу покладена на перевізника.

Доводи апелянта про вину залізниці в втраті вантажу спростовуються встановленими об'єктивними обставинами справи і не можуть бути підставою для скасування рішення.

Таким чином місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно з'ясував всі обставини справи, правильно застосував норми процесуального та матеріального права, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.103 ГПК України є підставою для залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а скарги - без задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний Гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013р. у справі №904/4350/13 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 07.10.13р.

Головуючий суддя М.О.Дармін Суддя О.В.Березкіна Суддя І.М.Подобєд