Рішення № 33997453, 08.10.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2013 р. Справа № 903/875/13

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари»

про стягнення 27 277 грн. 65 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: Хуткий А.Я., дов. від 14.04.2013 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2013 року Відкрите акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари» (далі - відповідач) про стягнення 27 277,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

10.01.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 20ЖК, за умовами якого постачальник зобов'язався відповідно до умов цього договору поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар (далі - товар), визначений специфікаціями та накладними, що є невід'ємними частинами цього договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 502 585,98 грн., що стверджується видатковими накладними.

Відповідач провів часткову оплату за поставлений товар, сума боргу за договором складає 25 740,65 грн.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків нараховано пеню та 3% річних.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 265 ГК України тощо.

21.08.2013 року ухвалою господарського суду Волинської області порушено провадження у справі № 903/875/13.

09.09.2013 року ухвалою господарського суду Волинської області справу № 903/875/13 передано до господарського суду Рівненської області за встановленою підсудністю.

17.09.2013 року справу № 903/875/13 за результатами автоматичного розподілу справ передано на розгляд судді Андрійчук О.В.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 17.09.2013 року справу № 903/875/13 прийнято до свого провадження та призначено до слухання в засіданні на 24.09.2013 року.

Ухвалою суду від 24.09.2013 року розгляд справи відкладено на 01.10.2013 року.

Ухвалою суду від 01.10.2013 року розгляд справи відкладено на 08.10.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, вимог не заперечив, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресату.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 20ЖК, за умовами якого постачальник зобов'язався відповідно до умов цього договору поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар (далі - товар), визначений специфікаціями та накладними, що є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.1.договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2012 року (п. 8.1. договору).

Найменування, кількість та ціна товару, що включає вартість упаковки та маркування, вказуються у накладних до цього договору. Сторони можуть погодити специфікацію до договору. Підписання специфікації свідчить про виникнення між сторонами прав і обов'язків, визначених цим договором щодо поставки товару, однак ціна, кількість та асортимент партії товару, вказані в специфікації, є орієнтовними та підлягають уточненню у видаткових накладних на відповідну партію товару (п. 1.2 договору).

Згідно зі специфікаціями №№ 1, 2, 3 до договору сторонами визначено найменування товару - папір м.Б-2, його кількість та вартість.

Місце поставки товару - склад ВАТ «ЖЦПК», якщо інше не передбачене Специфікацією до цього договору (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.5 договору Постачальник зобов'язується поставити товар покупцеві відповідно до умов, визначених цим договором та специфікацією. Постачальник зобов'язується організувати чи здійснити перевезення товару, якщо це передбачено замовленням та специфікацією до договору.

Передача товару Покупцеві оформлюється шляхом підписання акту приймання - передачі товару або видаткової накладної або товарно - транспортної чи залізничної накладної. Моментом передачі (поставки) товару вважається момент підписання сторонами відповідних документів в місці поставки товару (п. 4.8. договору).

Згідно з п. 4.9. договору право власності на товар, а також всі ризики пошкодження та/або втрати товару, переходять від постачальника до покупця згідно з умовами поставки, відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС) у редакції 2000 року.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар, що стверджується видатковими накладними № ЦБ 280977 від 18.09.2012 року на суму 69 767,28 грн., № ЦБ 225818 від 17.01.2012 року на суму 94 155,36 грн., № ЦБ 225873 від 20.01.2012 року на суму 91 828,02 грн., № ЦБ 276788 від 02.06.2012 року на суму 82 567,80 грн., № ЦБ 277401 від 18.06.2012 року на суму 84 802,20 грн., № ЦБ 280414 від 07.09.2012 року на суму 79 465,32 грн., а всього на загальну суму 502 585,98 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію на умовах відтермінування оплати 19 к.д. відповідно до специфікації до цього договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

У випадку, якщо перевезення здійснюється чи організується Постачальником відповідно до замовлення покупця вартість перевезення включається до ціни товару або виплачується покупцем постачальнику додатково на підставі окремих рахунків постачальника, що визначається погодженням між сторонами шляхом підписання додаткової угоди (п.3.2 договору).

Пунктом 1.3. договору передбачено, що загальна сума договору складає загальну вартість всіх партій товару, які будуть поставлені за договором, згідно з підписаними накладними до цього договору.

Крім того, сторони в п. 1.4. договору визначили, що ціна товару, який буде поставлений відповідно до умов цього договору, відповідає звичайній ціні на такий товар.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свій обов'язок щодо оплати поставленого товару у строк, визначений договором, у повному обсязі не виконав, сплативши лише 476 845,33 грн.

Розмір заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений згідно з договором товар складає 25 740,65 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 25 740,65 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1 278,89 грн. пені та 258,11 грн. 3 % річних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом з наведеного у позовній заяві розрахунку встановити період, за який розраховується 3% річних, неможливо, оскільки в ньому лише зазначається сума - 25 000,00 грн. та кількість днів прострочення - 122 календарних дні.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних за період з 01.01.2013 року по 02.05.2013 року (з врахуванням письмових пояснень позивача від 08.10.2013 року), встановив, що розмір останніх становить 250,68 грн. (при заявленому - 258,11 грн.). Отже, 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Стосовно нарахування позивачем пені, то слід зазначити таке.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що у випадку прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з розрахунку пені, проведеного позивачем, її нарахування проводилося за період з 12.03.2013 року по 12.08.2013 року.

Разом з тим, відповідно до вимог чинного законодавства, нарахування пені проводиться за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

З наявних матеріалів справи встановлено, що остання видаткова накладна підписана сторонами 18.09.2012 року. Оплата, за п. 3.1. договору, здійснюється на умовах відтермінування в 19 календарних днів. Тобто з 08.10.2012 року розпочався перебіг шестимісячного строку для нарахування пені, який, відповідно, закінчується 08.04.2013 року.

Суд, здійснивши перерахунок розміру пені за період з 12.03.2013 року (початковий період, обраний позивачем) по 08.04.2013 року (кінцеий період, визначений чинним законодавством), встановив, що її розмір становить 296,19 грн., при заявленому 1 278,89 грн., відтак пеня підлягає задоволенню частково.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував, доказів внесення оплати за поставлений товар у встановлений договором строк та у повному обсязі не надав.

Враховуючи викладене, вимоги позивача визнаються судом такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари» (юридична адреса: вул. Галицького,5, кв. 1, м. Рівне, 33027,, код ЄДРПОУ 33211353) на користь Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат» (вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область, 81700, код ЄДРПОУ 00278801) 25 740,65 грн. основного боргу, 296,19 грн. пені, 250,68 грн. 3% річних та 1 658,05 грн. судового збору.

3. У задоволенні стягнення 982,70 грн. пені та 7,43 грн. 3% річних відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складене 08.10.2013 року.

Суддя Андрійчук О.В.