Рішення № 33997408, 26.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11965/13 26.09.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»До Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз»Простягнення 39 668,44 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача не з'явився

Від відповідача Мамедов І.Г. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» 38 528,42 грн. страхового відшкодування, 950,02 грн. пені, 190,00 грн. 3% річних, а всього 39 668,44 грн. заборгованості.

Позивач у судове засідання не з'явився, представників не направив, неодноразово (05.08.2013р., 05.09.2013р) через відділ діловодства суду подавав Заяви щодо підтримання позовних вимог у повному обсязі та проханням розглядати справу за відсутності представника позивача.

Відповідач позовні вимоги не визнає, надав письмові заперечення на позовну заяву від 22.07.2013р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2012 року між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та Ганшином Сергієм Олеговичем було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2108-0171, предметом якого є страхування транспортного засобу «Хонда» державний реєстраційний № АХ 5590 СН.

Умовами вказаного договору сторонами погоджено, що до переліку страхових випадків включено пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок ДТП, стихійних лих, протиправних дій третіх осіб, незаконного заволодіння (угону або викрадення).

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 18 серпня 2012 року було пошкоджено транспортний засіб «Хонда» державний реєстраційний № АХ 5590 СН та його власнику заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 39 729 гривень 42 копійки, визначену на підставі рахунку № 23485 від 27 серпня 2012 року, складену ТОВ «Альфа Моторе» - підприємством, до якого звернулася потерпіла у ДТП особа для ремонту транспортного засобу.

20 серпня 2012 року страхувальник звернувся до ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав усі необхідні документи відповідно до умов договору.

Позивач як страховик за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2108-0171 від 01 жовтня 2012 року відповідно до платіжного доручення № 11045 від 07 вересня 2012 року здійснило виплату власнику пошкодженого транспортного засобу «Хонда» державний реєстраційний № АХ 5590 СН страхове відшкодування у розмірі 38 528 гривень 42 копійки, що обчислювалося виходячи з вартості відновлювального ремонту, характеру пошкоджень та стану транспортного засобу за вирахуванням франшизи у розмірі 1 201 (одна тисяча двісті одна) гривня 00 копійок.

Позивач вважає, що має право на отримання в порядку регресу від ПАТ «Європейський страховий союз», сплачене ним страхове відшкодування, оскільки в дорожньо-транспортній пригоді Московським районним судом м. Харкова визнано винним водія транспортного засобу «Лексус» державний реєстраційний № Р756УМЗ1 Аветисян Асмика Рафиновича, цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована ПАТ «Європейський страховий союз», згідно полісу № АВ/8592592, тому, 10 грудня 2012 року Позивач звернувся до Відповідача з заявою на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу № 11/4268, яку відповідач отримав 18 грудня 2012 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Однак, Відповідач проігнорував вказану заяву та виплата страхового відшкодування в порядку регресу не була здійснена.

Матеріалами справи доведено, що цивільно-правова відповідальність Аветисян А.Р. була застрахована у Відповідача, згідно полісу № АВ/8592592, то відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану пошкодженням транспортного засобу «Хонда» державний реєстраційний № АХ 5590 СН внаслідок ДТП.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

Згідно ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 993 Цивільного кодексу України 2004 р. та ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування на користь гр. Ганшин С.О. до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» перейшло право зворотної вимоги, яке гр. Ганшин С.О. має до особи відповідальної за завдані збитки.

Особою, відповідальною за завдані збитки, є відповідач в силу наступних обставин.

Відповідно до постанови Московського районного суду м. Харкова від 15.11.2012р. справа №3/2027/4085/2012, ДТП сталася внаслідок здійснення водієм Аветисян А.Р. адміністративного правопорушення, гр. Аветисян А.Р. визнано винним у вчиненні вищезгаданого правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність Аветисян А.Р. застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Європейський страховий союз» (Поліс АВ № 8592592).

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 22.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Згідно п. 37.4. ст. 37 Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам, організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ст.9 Закону України „Про страхування", страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст.27 Закону України „Про страхування").

Згідно постанови пленуму Верховного суду України №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

10.12.2012р. в порядку досудового врегулювання спору Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (позивач) звернулося до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (відповідача) з претензією на суму 38528,42 грн. Проте відповідач залишив дану претензію без задоволення.

Оскільки ліміт відповідальності страховика за полісом (Поліс АВ № 8592592) становив 50 000,00 грн. та франшиза рівна 1000,00 грн., на підставі Договору Позивач виплатив належне страхове відшкодування в розмірі 38528,42 грн., до стягнення з відповідача підлягає 37528,42 грн. (38528,42 грн. - 1000,00 грн. = 37528,42 грн.). Позивачем при зверненні до суду не було вирахувано суму франшизи у розмірі 1000грн. за полісом АВ/8592592.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові грошову суму (страхову виплату). Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних так само, як інфляційні втрати на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання. Така позиція викладена Верховним судом України в аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування.

Позивач, виплативши страхове відшкодування, отримав право регресної вимоги до відповідача на стягнення цієї суми, відтак, зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував 3% річних в сумі 190,00 грн., які підлягають до стягнення.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені слід зазначити наступне:

Підставою для нарахування пені позивач вважає порушення відповідачем п.37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страхових документів.

Оскільки на момент розгляду спору розмір страхового відшкодування не сплачений, позивач вважає, що вступає в дію п.37.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Згідно ст.9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування -це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Поряд з цим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено перелік документів та їх вихідні дані, які є необхідними для здійснення страховиком страхувальнику страхового відшкодування. З аналізу вказаної норми випливає, що вона врегульовує правовідносини щодо нарахування пені між страховиком та страхувальником. Відтак право на нарахування пені виникає у особи, яка має право на отримання страхового відшкодування на підставі укладеного із страховиком договору. Як вбачається із матеріалів справи, такою особою є гр. Ганшин Сергій Олегович.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України. Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений з недотриманням письмової форми є нікчемним (ст.547 ЦК України).

Виконання основного зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.258 ЦК України).

Враховуючи вищенаведені норми, виконання даного зобов'язання не може бути забезпечене пенею, оскільки між сторонами не було письмово укладено договору, який би встановлював розмір пені за прострочення виконання зобов'язання, відтак не досягнуто згоди щодо її застосування у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи вищезазначені правові норми, зібрані докази по справі, суд прийшов до висновку, що до позивача переходить право вимоги до відповідача на відшкодування збитків в розмірі 37 528,42 грн. та 3% річних у сумі 190,00 грн., тобто позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, Відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 37 528,42 грн. суми страхового відшкодування та 190,00 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його позовні вимоги в частині стягнення 37 528,42 грн. суми страхового відшкодування з врахуванням 3% річних (190,00 грн.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В частині стягнення 950,02 грн. пені суд відмовляє з підстав вищезазначених.

Витрати по судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (01021, м. Київ, вул. Володимирська, 7, оф.1, код ЄДРПОУ 33552636) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32-А. код ЄДРПОУ 30859524) 37 528 (тридцять сім тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 42 коп. суму страхового відшкодування, 190 (сто дев'яносто) грн. 3% річних, 1628 (одну тисячу шістсот двадцять вісім) грн. 13 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частини позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 09.10.2013р.