Рішення № 33997238, 03.10.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.10.2013 Справа № 901/2258/13За позовом Приватного підприємства «КВВМПУ», м. Севастополь

до відповідача Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт», м.Феодосія

про визнання недійсним договору.

Суддя С.О. Лукачов

Представники:

Від позивача - Поліщук О.П., довіреність б/н від 09.01.2013, представник.

Від відповідача - Павлов В.О., довіреність № 4607/18/01-49 від 17.12.2012, в.о. начальника юридичної служби.

Суть спору: Приватне підприємство «КВВМПУ» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» про визнання недійсним договору № 11/131 від 19 грудня 2011 року укладеного між Державним підприємством «Феодосійський морський торговельний порт» та Приватним підприємством «КВВМПУ».

Ухвалою від 12.07.2013 суддею М.О.Білоус позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 901/1536/13.

20.08.2013 у зв'язку з лікарняним судді Господарського суду Автономної Республіки Крим Білоус М.О., розпорядженням № 598 в.о. голови суду Чумаченко С.А., справу № 901/2258/13 передано до провадження судді Лукачова С.О.

Ухвалою від 21.08.2013 справу № 901/2258/13 прийнято до провадження судді Лукачова С.О.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між Державним підприємством «Феодосійський морський торговельний порт» та Приватним підприємством «КВВМПУ» договір № 11/131 від 19.12.2011 був підписаний директором підприємства, з перевищенням наданих повноважень, що і стало підставою звернення до суду.

Відповідач проти позову заперечує та вважає, що директор позивача не міг не знати про те, що він обмежений у виконанні повноважень на підписання договору від імені підприємства, оскільки директор був присутній на засіданні ради 03.01.2011.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -

встановив:

19 грудня 2011 року між Державним підприємством «Феодосійський морський торговельний порт» (Порт) та Приватним підприємством «КВВМПУ» (власник вантажу) був укладений договір № 11/131 (т. 1 а.с. 11-15).

Предметом даного договору є надання послуг з прийому, зберіганню, перевалці, передачі на суміжні види транспорту розробленого лому чорних металів, який надходить на адресу власника вантажу, призначеного для відправлення на експорт (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1.1 Договору за дорученням власника вантажу, порт здійснює прийом, зберігання та завантаження вантажу на судно.

Позивач просить суд визнати договір №11/131 від 19.12.2011 недійсним.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приписи цивільного законодавства передбачають, що під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Судом встановлено, що протоколом № 39 від 03.01.2011 засідання ради Приватного підприємства «КВВМПУ» вирішено - директору Крішталь Валерію Володимировичу здійснювати повноваження від імені підприємства по складанню з іншими підприємствами, установами та організаціями правочинів, пов'язаних з експортними операціями на суму більше 10 000 грн., лише на підставі попередньої згоди Ради Підприємства (т. 1 а.с. 24).

Так, 19.12.2011 між сторонами укладено договір № 11/131.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З договору № 11/131 від 19.12.2011 вбачається, що власник вантажу оплачує порту за перевалку лому чорних металів із розрахунку акордної ставки 2-ї категорії (згідно з п. 2.2.6 даного договору) - 9,3 дол. США за 1 тонну (пункт 3.1.1 договору). Відповідно до п. 1.3 договору об'єм перевалки вантажу по даному договору складає не менше 7,5 тис. тонн в місяць.

Тобто, з наведеного слідує, що договір № 11/131 від 19.12.2011 підписано директором Приватного підприємства «КВВМПУ» з перевищенням наданих протоколом № 39 від 03.01.2011 повноважень, у зв'язку з тим, що даним протоколом укладання правочинів на суму більше 10 000,00 грн. можливі лише на підставі попередньої згоди ради підприємства, такої згоди надано не було, з чим погодився представник відповідача у судовому засіданні 03.10.2013, що підтверджується звукозаписом судового засідання.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013, у силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Приватного підприємства «КВВМПУ» про визнання недійсним договору № 11/131 від 19.12.2011, укладеного між Державним підприємством «Феодосійський морський торговельний порт» та Приватним підприємством «КВВМПУ» - підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не використав свого права та не представив суду належних доказів, які спростовують доводи позивача.

Враховуючи викладені обставини, встановлені факти, суд вважає, що позов цілком обґрунтований та підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 147,00 грн., покладаються судом на відповідачів.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір № 11/131 від 19 грудня 2011 року укладений між Державним підприємством «Феодосійський морський торговельний порт» та Приватним підприємством «КВВМПУ».

3. Стягнути з Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» (код ЄДРПО України 01125577) на користь Приватного підприємства «КВВМПУ» (код ЄДРПО України 31338726) судовий збір у розмірі 1 147,00 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 03.10.2013р.

Повне рішення складено - 08.10.2013р.

Суддя С.О. Лукачов