Рішення № 33996902, 08.10.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Махлай Л.Д., Шиманського В.Й.,

при секретарі - Перевузнику П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної організації медичного автотранспорту міста Києва «Київмедавтотранс» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної організації медичного автотранспорту міста Києва «Київмедавтотранс» про виплату грошової компенсації вартості путівок на санаторно-курортне лікування, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року позивач звернувся із зазначеним позовом на обґрунтування якого зазначив, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2007 року роз'ясненого ухвалою цього ж суду від 29 лютого 2008 року стягнуто із відповідача на користь позивача матеріальну та моральну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у т.ч. зобов'язано відповідача відшкодовувати позивачу вартість санаторно-курортного лікування.

Зазначаючи, що є інвалідом 1-ої групи та потребує сторонньої допомоги просив про виплату вартості такого лікування з оплатою одночасного перебування разом із позивачем особи, яка його супроводжуватиме.

Відповідач відмовив у виплаті вартості такого лікування за 2013 рік посилаючись на відсутність коштів.

Враховуючи викладене просив стягнути із відповідача 16 244.40 грн. грошової компенсації вартості путівок до профільного санаторію за 2013 рік з одночасним перебуванням особи супроводження та витрат на проїзд до санаторію та у зворотньому напрямку з яких: 15840 грн. вартість двох путівок, 382.40 грн. вартість проїзду на двох осіб та 22 грн. послуги інформаційної служби ст. Київ-Пасажирський.(а.с. 1-30)

Відповідач заперечував проти заявленого позову частково, просив надати позивачу путівку, в частині вимог про витрати на проїзд та житло супроводжуючої особи посилався, що такі витрати має відшкодовувати Фонд соціального страхування згідно із законодавством про службові відрядження. (а.с. 37-44)

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 03 вересня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто із відповідача на користь держави 1624 грн. судового збору. (а.с. 47-49)

В апеляційній скарзі відповідач просив змінити рішення зменшивши розмір стягуваної суми до 7920 грн. грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування та 286.80 грн. вартості проїзду, супроводжуючій особі компенсувати витрати на проїзд та житло згідно із законодавством про службові відрядження. На обґрунтування скарги посилався на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду вимогам законодавства та обставинам справи.(а.с. 50-53)

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримав доводи скарги і просив її задовольнити. ОСОБА_1 заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2007 року, рішеннями Мінського районного суду міста Києва від 12. грудня 1988 року та від 05 липня 2001 року встановлено, що 25 червня 1981 року об 02.30 год. бригада в складі лікаря ОСОБА_1 та водія ОСОБА_3 повертаючись з виклику автомашиною РАФ потрапила в дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася з вини водія ОСОБА_3, останній перебував у трудових відносинах та керував автомашиною РАФ, яка належала відповідачу. Внаслідок пригоди позивач отримав тілесні ушкодження.(а.с.7-15)

За довідкою МСЕК серії КИЕ-1 № 103850 від 02 червня 2003 року ОСОБА_1 встановлена перша група інвалідності безстроково із зазначенням потреби стороннього догляду.(а.с. 6)

Відповідно до абзацу другого ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV(надалі - Закон N 1105-XIV), особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Оскільки право ОСОБА_1 на отримання відшкодування шкоди відповідно до абзацу другого ст. 2, ст. 34 вищевказаного Закону України не встановлено, то позивач не має права на отримання страхових виплат, у т.ч. путівки санаторно-курортного лікування або оплати її вартості від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, проводиться фізичною або юридичною особою, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі. Така особа зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані лікуванням та необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Зі змісту цієї норми вбачається, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Тобто будь-які витрати, які стягуються на користь потерпілого на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров'я.

Відповідні роз'ясненнями містяться і в п. 13, пп. «б» «в» та «д» п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

Відповідно до ч. 2 ст. 1202 ЦК України, стягнення додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

Згідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Наявність медичних показань до санаторно-курортного лікування ОСОБА_1 як інваліду 1-ої групи у 2013 році та потреба його супроводження до місця проведення лікування та у зворотному напрямку підтверджується наявними у справі доказами та відповідачем не заперечувались.

Відповідно до повідомлення заступника голови правління ПрАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздорониця» від 17 квітня 2013 року № 03-01\413 вартість санаторно-курортної путівки в ДП «Клінічний санаторій «Хмільник» на 2013 рік з терміном перебування на лікуванні 24 дні з розміщенням в двомісній палаті з усіма зручностями складає 7200 грн. без ПДВ для інвалідів, 7920 грн. з ПДВ для інших осіб, які не мають право на пільги.(а.с.18)

Таким чином вартість двох путівок складає 15120 грн.(7200 грн. без ПДВ для позивача ОСОБА_1 + 7920 грн. з ПДВ для особи супроводження).

За довідкою «Укрзалізниці» від 18 квітня 2013 року вартість проїзду в купейному вагоні до місця лікування та у зворотньому напрямку для двох осіб складає 382.40 грн., витрати позивача на довідки в розмірі 22 грн. підтверджуються квитанціями (а.с. 19)

Тому підлягає стягненню із відповідача на користь позивача 15524.40 грн.(15 120 грн. + 382.40 грн. + 22 грн.) грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування за 2013 рік у санаторії профільного захворювання з одночасним перебуванням особи, що його супроводжує з оплатою проїзду до місця лікування і у зворотньому напрямку.

На підставі ст. 88 ЦПК України слід стягнути із відповідача на користь держави 229.40 грн. судового збору за розгляд справи районним судом, визначення судом першої інстанції судового збору в розмірі 1624 грн. колегія суддів визнала помилковим.

З огляду на положення ч. 2 ст. 314 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Інші доводи скарги цих висновків суду не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 303, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Державної організації медичного автотранспорту міста Києва «Київмедавтотранс» задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 вересня 2013 року змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_1, і.к. НОМЕР_1 задовольнити частково і стягнути на його користь із Державної організації медичного автотранспорту міста Києва «Київмедавтотранс», і.к. 01993807 - 15 524(п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять чотири) грн. 40 коп. грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування за 2013 рік у санаторії профільного захворювання з одночасним перебуванням особи, що його супроводжує з оплатою проїзду до місця лікування і у зворотньому напрямку.

Стягнути з Державної організації медичного автотранспорту міста Києва «Київмедавтотранс», і.к. 01993807 на користь держави 229 (двісті двадцять дев'ять) грн.. 40 коп. судового збору за розгляд справи районним судом.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

Л.Д.Махлай

В.Й.Шиманський

Справа № 22-ц/796/13783/2013

Головуючий у першій інстанції Васалатій К.А.

Доповідач Левенець Б.Б.