Рішення № 33996864, 11.09.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/10484/2013 Головуючий у І інстанції Чередніченко Н.П..

Доповідач Рубан С.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Кабанченко О.А.

при секретарі Дима О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосїївського районного суду м. Києва від 20 червня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом", третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня 2013 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом", третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином- задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди ,завданої злочином 35000,00 гривень ( тридцять п"ять тисяч гривень ) .

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача та третя особа заперечили проти апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи і це було встановлено судом, у відповідності до вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 28.08.2012 року щодо ОСОБА_3 за ст. 286 ч.2 КК України - ОСОБА_3 визнано винним за ст. 286 ч.2 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "МіжрегіональнаАкадемія управління персоналом " на користь ОСОБА_4 27647,64 грн. матеріальної шкоди та 70000 грн. моральної шкоди (а.с.7-18).

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справі Апеляційного суду м. Києва від 08.04.2013 року вищевказаний вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 28.08.2012 року, щодо ОСОБА_3 в частині розв'язання цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 про стягнення на її користь з ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" заподіяної злочином моральної шкоди - скасовано, а справу в цій частині передано на розгляд у порядку цивільного судочинства (а.с. 19-24)

Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана громадянину неправомірними діями , відшкодовується особою , яка заподіяла шкоду.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про відшкодування моральної ( немайнової шкоди ) від 31.03.1995 року № 4 із наступними змінами " під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв"язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших, негативних явищ».

Пунктом 9 даної постанови розмір відшкодування моральної шкоди, суд визначає залежно від характеру немайнових втрат ( їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав .

Судом достовірно встановлено, що позивач відчула негативні емоції, моральні переживання та дискомфорт, внаслідок вказаної ДТП, вимушена втрачати особистий та робочий час для вирішення питань , пов'язаних із захистом своїх прав, що порушило її звичний спосіб життя проходила курс лікування, пов"язаний із спричиненням тілесних ушкоджень, внаслідок ДТП, їй була визначено третю групу інвалідності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги Висновок експертного дослідження фахівця - психолога Линник С.В. № 1-29/05 від 29.05.2013 року оскільки , експертне дослідження було проведене через 2 роки 3 місяці після ДТП та не може реально та об"єктивно відображати ступінь моральних страждань, завданих позивачу ОСОБА_1, крім того вказаний висновок не містить жодних посилань на походження формули ,за якою було визначено орієнтовний розмір компенсації ,завданих позивачу ОСОБА_1 моральних страждань .

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок вчинення ДТП, з вини водія ОСОБА_3 ,який працює в Приватному акціонерному товаристві Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом", позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка має бути відшкодована відповідачем по справі .Однак позивачем не доведено розмір спричиненої їй моральної шкоди саме в розмірі 330336 ,00 грн., тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині відшкодування їй моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 35000 ,00 грн.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, однак, колегія суддів не може погодитись з розміром відшкодування моральної шкоди, визначеним судом першої інстанції.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України

від 25 травня 2001 року N 5 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як встановлено в суді апеляційної інстанції на даний час термін, на який було призначено позивачу інвалідність вийшов, та позивач проходить процедуру призначення інвалідності.

Крім цього, з медичних документів наявних у справі та пояснень представника позивача встановлено, що на даний час ОСОБА_1 носить у спині металевий каркас, що був вмонтований через розріз більш як на 30 см. Та прикручений до тих частин її спини, що залишилась цілою, гвинтами. Отримана ОСОБА_1 травма призвела до стійкої втрати працездатності. ОСОБА_1 не може довго перебувати в положенні сидячи. Слабкість м»язів у лівій нозі в результаті травми значно ускладнює функцію ходіння; пересувається з важкістю. Обмежені рухи в поперековій ділянці, ліву ногу пересуває з трудом. ОСОБА_1 отримала значну дозу радіації зробивши біля 30-ти ренген-знімків за незначний період часу, що також не покращує її здоров»я. ОСОБА_1 проживає разом з матір»ю пенсіонеркою, рідний брат з дружиною мешкають окремо в іншому місті, тому навіть до магазину має тепер ходити її матір, оскільки сама ОСОБА_1 не може носити нічого важчого за хліб. ОСОБА_1 і тепер періодично відчуває нестерпний біль і вимушена іноді приймати знеболююче, незважаючи на страх звикання. Постійно потребує сторонньої допомоги. Не може користуватись власним автомобілем. Не може займатися спортом. Не може активно відпочивати.

Виходячи з наведеного, колегія суддів , враховуючи стан здоров»я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її житті, виходячи з засад розумності і справедливості, вважає необхідним збільшити розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу злочином до 50 000 гривень.

З цих підстав рішення суду підлягає скасуванню в частині розміру стягнення моральної шкоди та ухвалення нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином 50 000 гривень.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,309,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня 2013 року - скасувати в частині розміру стягнення моральної шкоди та ухвалити нове рішення, яким стягнути з приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад міжрегіональна академія управління персоналом (ідентифікаційний номер 00127522, м. Київ, 03039, вул. Фрометівська,2) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином 50 000 (п»ятдесят тисяч ) гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий : (підпис) Судді: (підписи) копія вірна

Суддя : Рубан С.М.