Постанова № 33996309, 30.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року № 813/5510/13-а

о 11 год., 45 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління мін доходів у Львівській області, представник - Чубак Н.В.,до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса», представник - Семенюк І.С.про зобов'язання провести нарахування та сплату згідно податкового повідомлення - рішення

Позивач - Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним адміністративним позовом.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ним проведено позапланову виїзну документальну перевірку відповідача, про що складено акт №423/22-10/31527168 від 25.04.2013 року. вказаною перевіркою встановлено порушення відповідачем п.п. 135.4.1. п. 135.4. ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 159201,00 грн., п. 188.1. ст. 188 ПК України, пп. 1.20.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 148221,00 грн.

31.05.2013 року позивачем винесені податкові повідомлення-рішення №0001122210, №0001112210.

Проведеною перевіркою встановлено заниження у 3-4 кв. 2011 року та 2012 році доходу від надання нежитлових приміщень в оренду згідно договорів оренди від 01 травня 2002 року №32/250, від 01 травня 2012 року №01/05, укладених відповідачем з ДП «Львівтекс» Датської Компанії «Грін Коттон». За умовами вищевказаних договорів відповідач, як орендодавець передає, а ДП «Львівтекс» Датської Компанії «Грін Коттон» бере у тимчасове платне користування нерухоме майно, яке є власністю орендодавця. Орендна плата та порядок розрахунків регулюється за взаємною згодою, окремими протоколами. Перевіркою встановлено, що відповідачем орендарю ДП «Львівтекс» Датської Компанії «Грін Коттон» нараховано щомісячну орендну плату за приміщення в сумі 27600,0 грн. (в т. ч. ПДВ). Згідно звіту про незалежну оцінку адміністративно-складського приміщення, загальною площею 10126,6 м. кв., що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд.226, проведеного ПП «Компанія Експерт» діапазон можливих значень орендних ставок для об'єкта оцінки на подібні будівлі, складає 1,02-1,5 у.о./м2/міс. без ПДВ. Отже, оцінювачем зроблено висновок, що щомісячна орендна плата приймається на рівні середнього значення, а саме 1,34 у.о./м2/міс./без ПДВ.

Відповідачем на запит позивача не надано обґрунтування рівня договірної ціни та не підтверджено, що договірна ціна відповідає рівню звичайних цін. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених ПК України, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Згідно п. 39.15. ст. 39 ПК України, визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених ПК України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала додаткові пояснення просила позов задоволити повністю.

Відповідач заперечив проти адміністративного позову з підстав, що на даний час триває процедура досудового порядку вирішення спору шляхом адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень згідно пп. 56.2., 56.3. ст. 56 ПК України, що підтверджується відповідною скаргою відповідача від 10.06.2013 року про перегляд рішень позивача. Позивач належним чином повідомлений про оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, що підтверджується листом (Повідомленням), а також відповідними поштовими відмітками про вручення.

Крім цього, жодних обґрунтувань щодо заниженого декларування сплати податку на прибуток з посиланням на чинні нормативно-правові акти в адміністративному позові та відповідному Акті перевірки не наведено. Застосування позивачем звичайних цін при визначенні бази оподаткування для сплати податку на прибуток по операціям з надання в оренду нежитлових приміщень згідно договорів оренди від 01 травня 2002 року №32/250, та від 01 травня 2012 року №01/05, укладених відповідачем з ДП «Львівтекс» датської компанії «Грін Коттон» незаконно, оскільки згідно п. 1.71 ст. 14 ПКУ звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), яка визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що вона відповідає рівню ринкової ціни. Обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби.

Перелік операцій, за якими можуть бути застосовані звичайні ціни, визначено виключно в п. 1 ст. 39 ПК України, а також в ст.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» яким регулювались відносини, що охоплюється періодом податкової перевірки.

Господарські відносини ТОВ «ДП «Новокаса» з ДП «Львівтекс» датської компанії «Грін Коттон» не підпадають під жоден з наведених в ПКУ та Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" випадків застосування звичайної ціни, тому нарахування зобов'язань по податку на прибуток виходячи з застосування звичайних цін вважаємо незаконним.

Згідно положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно п. 1.20.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Згідно п. 1.20.1. цього ж Закону ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Враховуючи специфіку об'єкта оренди, яким є нежитлові приміщення з виробничим (швейним) обладнанням, а також той факт, що на ринку не здійснюються операції з ідентичними (однорідними) послугами, в даному випадку на підставі п. 1.20.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною ціною переданих в оренду приміщень вважається ціна договору.

Безпідставним є посилання податкового органу на Звіт про незалежну оцінку адміністративно-складського приміщення, проведеного ПП «Компанія Експерт», оскільки, по-перше, при оцінці відповідного об'єкта оренди не було взято до уваги його специфічний та унікальний характер (нежитлові приміщення з виробничим (швейним) обладнанням), а також договірні умови сторін. Такий документ не є офіційним джерелом для визначення рівня звичайних цін, що згідно п. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» де зазначається, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) і не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни (Постанова Верховного Суду України від 07.11.2011 року у справі №21- 32а11).

Згідно п. 11 ст. 39 ПК України для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) податковий орган має використовувати офіційні джерела інформації: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржового котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань і публікацій; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Відповідач вважає необґрунтованими позовні вимоги позивача, оскільки відповідачем не було допущено порушення жодних норм податкового законодавства при формуванні ціни оренди нежитлових приміщень.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила у повному обсязі, надала додаткові пояснення просила в задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

25.04.2013 року позивачем проведено позапланову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено акт №423/22-10/31527168.

Вказаною перевіркою встановлено порушення відповідачем:

1. п.п. 135.4.1. п. 135.4. ст.135 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 159201,00 грн., в т. ч. за 3 кв. 2011 року на суму 20492,00 грн., за 4 кв. 2011 року на суму 20555,00 грн., за 1 кв. 2012 року 18777,00 грн., за 2 кв. 2012 року на суму 29539,00 грн., за 3 кв. 2012 року на суму 34919,00 грн., за 4 кв. 2012 року на суму 34919,00 грн.;

2. п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, пп. 1.20.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 148221,00 грн., в тому числі за липень 2011 року на суму 5939,00 грн., за серпень 2011 року на суму 5938,00 грн., за вересень 2011 року на суму 5941,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 5947,00 грн., за листопад 2011 року на суму 5964,00 грн., за грудень 2011 року на суму 5964,00 грн., за січень 2012 року на суму 5964,00 грн., за лютий 2012 року на суму 5960,00 грн., за березень 2012 року на суму 5960,00 грн., за квітень 2012 року на суму 5964,00 грн., за травень 2012 року на суму 11085,00 грн., за червень 2012 року на суму 11085,00 грн., за липень 2012 року на суму 11085,00 грн., за серпень 2012 року на суму 8683,00 грн., за вересень 2012 року на суму 13487,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 11085,00 грн., за листопад 2012 року на суму 11085,00 грн., за грудень 2012 року на суму 11085,00 грн.;

Проведеною перевіркою встановлено заниження у 3-4 кв. 2011 року та 2012 році доходу від надання нежитлових приміщень в оренду згідно договорів оренди від 01 травня 2002 року №32/250, від 01 травня 2012 року №01/05, укладених ТОВ «ДП «Новокаса» з ДП «Львівтекс» Датської Компанії «Грін Коттон».

Відповідно до п.1.1 вищевказаних договорів ТОВ «ДП «Новокаса» передає, а ДП «Львівтекс» Датської Компанії «Грін Коттон» бере у тимчасове платне користування нерухоме майно, яке є власністю Орендодавця і розміщено за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 226.

Згідно п.1.2 договору від 01.05.2002р. №32/250 об'єкт оренди являє собою 1-й і 2-й поверх основної будівлі, що знаходиться за вищевказаною адресою, з правом користування двома сходовими клітинами та двома ліфтами та виробничим обладнанням, яке вказано в додатку.

Згідно п. 4.3 «орендна плата та порядок розрахунків» договору від 01.05.2002р. №32/250 розмір орендної плати регулюється за взаємною згодою, окремими протоколами.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ДП «Новокаса» по орендарю ДП «Львівтекс» Датської Компанії «Грін Коттон» нараховано щомісячну орендну плату за приміщення в сумі 27600,0 грн (в т. ч. ПДВ).

Згідно звіту про незалежну оцінку адміністративно-складського приміщення, загальною площею 10126,6 м. кв., що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд.226, проведеного ПП «Компанія Експерт».

Для визначення найбільш вірогідного значення орендної плати при використанні об'єкта оцінки, оцінювач провів маркетинговий аналіз ринку комерційної нерухомості в м. Львові. Аналіз проводився на базі рекламно-інформаційних видань «Ваш магазин», «Львівські оголошення», інтернет-сторінок львівських фірм по операціях з нерухомістю.

В результаті проведеного маркетингу отримано діапазон можливих значень орендних ставок для об'єкта оцінки на подібні будівлі, що складає 1,02-1,5 у. о./м2/міс. без ПДВ.

Отже, оцінювачем зроблено висновок, що щомісячна орендна плата приймається на рівні середнього значення, а саме 1,34 у. о./м2/міс./без ПДВ.

31.05.2013 року позивачем на підставі вищевказаного акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення №0001122210, №0001112210.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України із змінами і доповненнями, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин), Кодексом адміністративного судочинства України із змінами і доповненнями.

Згідно п. 1.20.2. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Згідно п. 1.20.6. ст. 1 цього ж Закону, у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Згідно п.п. 14.1.71. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим же Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування за умови, що неможливо застосувати методи, зазначені у підпункті 39.3.1 пункту 39.3 статті 39 цього ж Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.80. п. 14.1. ст. 14 цього ж Кодексу, ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки.

При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як:

фізичні характеристики;

якість та репутація на ринку;

країна виробництва (походження);

виробник;

Згідно п.п. 14.1.131. п. 14.1. ст. 14 цього ж Кодексу, однорідні (подібні) товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення товарів однорідними (подібними) враховуються такі ознаки:

якість та ділова репутація на ринку;

наявність торговельної марки;

країна виробництва (походження);

виробник;

рік виробництва;

новий чи вживаний;

термін придатності.

Згідно п. 39.11 ст. 39 цього ж Кодексу (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду), для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі:

39.11.1. статистичні дані державних органів і установ;

39.11.2. ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування;

39.11.3. довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних;

39.11.4. звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном;

39.11.5. інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Згідно п. 39.14 ст. 39 цього ж Кодексу (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду), обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Згідно п. 39.15 ст. 39 цього ж Кодексу (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду), у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог, оскільки позивачем при встановлені заниження відповідачем за період що перевірявся, доходу від надання нежитлових приміщень в оренду, як доказ використано лише звіт про незалежну оцінку адміністративно-складського приміщення, загальною площею 10126,6 м. кв., що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд.226, проведеного ПП «Компанія Експерт», в якому зазначено, що діапазон можливих значень орендних ставок для об'єкта оцінки на подібні будівлі, складає 1,02-1,5 у.о./м2/міс. без ПДВ. Відтак, щомісячна орендна плата приймається на рівні середнього значення, а саме 1,34 у.о./м2/міс./без ПДВ. Вказаний звіт складений приватним підприємством «Компанія «Експерт» з метою визначення вартості об'єкта оцінки для визначення оціночної вартості об'єкта оцінки для обчислення доходу від його відчуження. У цьому ж звіті також зазначено, що отриманий результат згідно проведеної незалежної оцінки може бути використаний тільки для вказаної мети і ні для якої іншої.

Відповідно, вказаний звіт не є офіційним джерелом інформації, в тому числі, статистичними даними державних органів і установ, ціною спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржовими котируваннями, довідковою ціною спеціалізованих комерційних видань та публікацій, звітом та довідкою відділу з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном, іншим інформаційним джерелом, що визнається офіційним, а відтак не є належним та допустимим доказом обґрунтування позовних вимог позивача.

Оскільки позивачем для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) не використано офіційні джерела інформації, як підстави збільшення грошового зобов'язання відповідача, судом не враховуються заперечення відповідача щодо їх обґрунтованості, лише за наявності вжиття позивачем встановлених законодавством заходів щодо визнання звичайних цін на предмет спору по даній справі, можливо буде надати оцінку обґрунтованості запереченням відповідача на предмет правильності визначення ціни за вищезгаданими договорами оренди у порівнянні із офіційними джерелами інформації.

Вказана помилка позивача щодо визнання звичайних цін, не позбавляє права позивача на визначення грошового зобов'язання відповідачу, а також на звернення до суду у випадках, порядку та на підставах визначених законодавством на предмет спору по даній справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Таким чином, позовні вимоги Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 07.10.2013 року.

Суддя Гавдик З.В.