Постанова № 33996291, 30.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року № 813/5484/13-а

о 17 год., 23 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні колійні системи», представник - Равлюк Т.І. (довіреність від 04.03.2013 року)до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові МГУ Міндоходів, представник - Антонюк І.Б. (довіреність № 401/10-010/16/53 від 04.07.2013 року)про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень № 0001120804 та № 0001110804 від 14.12.2012 року

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східні колійні системи» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові МГУ Міндоходів у якому позивач просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001120804 та № 0001110804 від 14.12.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договорів між позивачем та ПП «Егеста», ПП «Поляріс лайт» належним чином складено всі первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами. Позивач також зазначає, що при купівлі товарів у ПП «Егеста» та ПП «Поляріс лайт» до їх вартості була включена ціна перевезення і окремий договір не укладався, відповідно, витрати на перевезення не відображались у бухгалтерському обліку та матеріалами перевірки не спростовано, а тому, на думку позивача, і відсутній у нього обов'язок щодо складання товарно - транспортних накладних. Щодо відсутності сертифікатів якості та відповідності позивач зазначає, що такі документи не передбачені правилами ведення податкового обліку чи умовами укладених договорів, а тому такі не є первинними бухгалтерськими документами, необхідність яких умовою для відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку. Крім цього, на думку позивача, акти про приймання матеріалів є обліковими, а не бухгалтерськими документами. Відтак, наданими представникам податкового органу підтверджується реальність здійснення господарських операцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення, просив суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з підстав, що позивачем порушено вимоги Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем протиправно за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року занижено податок на прибуток на суму 17372945,00 грн., а також занижено ПДВ на загальну суму 16459766,00 грн. за серпень 2010 року, лютий - липень 2011.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю, вказавши на правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень - рішень.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

28.11.2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові МГУ Міндоходів проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Корпорація ремонтні технології» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року». За результатами проведеної перевірки складено акт № 1070/33-00/33133794.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.1., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2. ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 17372945,00 грн., в тому числі з перший квартал 2011 року в сумі 13851327,00 грн., за другий квартал 2011 року в сумі 4521618,00 грн.;

- п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 06.08.2011 року), п. 44.1., п. 44.6. ст. 44, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 16459766,00 грн., в тому числі, за серпень 2010 року в сумі 497758,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 1859865,98 грн., за березень 2011 року в сумі 563043,32 грн., за квітень 2011 року в сумі 2229441,04 грн., за травень 2011 року в сумі 433556,86 грн., за червень 2011 року в сумі 4167118,13 грн., за липень 2011 року в сумі 1588983,10 грн.

В акті перевірки зазначено:

Позивачем укладено договір з ПП «Егеста» за № 000005 від 04.01.2011 року на поставку товарів (гумова суміш гр.1, анкерна відливка, поліамід термопластичний, пресформи, поліуретан термопластичний). Суми ПДВ згідно податкових накладних відображено реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та включені до податкового кредиту позивача за період з квітня 2011 року на загальну суму 3885551,46 грн., (в тому числі, в квітні 2011 року - 435047,76 грн., в травні 2011 року - 204810,00 грн., в червні 2011 року - 2269566,60 грн., в липні 2011 року - 976127,10 грн.). Позивачем включено накладні ПП «Егеста» до складу валових витрат чи витрат операційної діяльності в період податковою кодексу виграти на загальну суму 10682 235,00 грн. (в тому числі в другому кварталі 2011 року - 10682235,00 грн.).

Позивач в рахунок погашення заборгованості перед ПП «Егеста» перераховано через розрахунковий рахунок суму 23313308,48гр (Дт б31 Кт 311). Згідно з даними оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 631 і контрагенту ПП «Егеста» кредиторська заборгованість позивача станом на 31.12.2011 року по розрахунках становить 0 грн.

Перевіркою встановлено, що позивач на письмові вимоги СДПІ по роботі з ВВПП у м. Львові ДПС від 26.03.2012 року за № 5293/23-/335, від 26.06.2012 року за № 4966/08-30/580, від 27.06.2012 року за №5185/08-30/620, від 17.07.2012 року за № 6283/33-00/709, від 02.08.2012 року за № 7221/33-00/812 не надано підтверджуючих документів на поставку ТМЦ, а саме товарно-транспортних накладних, в яких було б вказано, яке саме підприємство здійснювало перевезення, місце відправлення вантажу та місце доставці вантаж), копії дорожніх листів, чи будь-які інші документи, які б підтверджують фактичне транспортування ТМЦ, отриманих позивачем від ПП «Егеста» не надано «актів про приймання матеріалів», які б підтверджували фактичне отриманні ТМЦ. Крім того, до перевірки не надано сертифікатів якості та відповідності, що підтверджують те що продукція відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Для перевірки повноти оприбуткування га використання запасів, придбаних від ПП «Егеста» по підрозділах чи місцях складування (зберігання) посадовими особа позивача на письмову вимогу від 17.07.2012 року про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей станом на 17.07.2012 року та надання інформації про проведення підприємством інвентаризації за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року не проведено інвентаризацію та не надано матеріалів проведених інвентаризацій ГМЦ.

Для перевірки використано Акт Алчевської ОДПІ від 14.11.2011 року № 1815/236- 37156841 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки IIIІ «Егеста» і питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року» у якому зазначено, що у ПП «Егеста» відсутні достатні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності, для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту не мають реального товарного характеру. Одним з вигодонабувачів що отримали вигоду від операцій з ПП «Егеста» було підприємство позивача.

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках із ПП «Егеста» на загальну суму 3885551,46 грн. (в тому числі, в квітні 2011 року - 435047,76 грн., в травні 2011 року - 204810,00 грн., в червні 2011 року - 2269566,60 грн., в липні 2011 року - 976127,10 грн.), валових витрат чи витрат операційної діяльності в період дії податкового кодексу на загальну суму 10682 235,00 грн. (в тому числі в II кварталі 2011 року -10682235,00 грн.).

Позивач уклав договір з ПП «Поляріс лайт» за № 10/12/01-Зк від 01.12.2010 року про купівлю товару (станок управління, комплект лопаток, поліамід термопластичний, заготовка клеми КІІ-5. рейка Р-65, модулярний чавун марки ВЧ-400-15, ВЧ-500-7). Суми ПДВ відображено в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та включені до податкового кредит ТОВ «Корпорація «Колійні ремонтні технології» на загальну суму 12076456,97 грн. (в тому числі в лютому 2011 року - 1859865,98 грн., в березні 2011 року - 5683043,32 грн., в квітні 2011 року - 1794393,28 грн., в травні 2011 року - 228746,86 грн., в червні 2011 року - 1897551,53 грн., в липні 2011 року - 612856,00 грн.).

Перевіркою встановлено, що позивач на письмові вимоги СДІІІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС від 26.03.2012 року за № 5293/23-/335, від 26.06.2012 року за № 4966/08-30/580, від 27.06.2012 року за № 5185/08-30/620, від 17.07.2012 року за №6283/33-00/709, від 02.08.2012 року за № 7221/33-00/812 не надано підтверджуючих документів на поставку ТМЦ, а саме товарно-транспортних накладних, в яких було б вказано, яке саме підприємство здійснювало перевезення, місце відправлення вантажу та місце доставки вантажу, копії дорожніх листів, чи будь-які інші документи, які б підтверджувати фактичне транспортування ТМЦ отриманих позивачем від ПП «Поляріс лайт», не надано «актів про приймання матеріалів», які б підтверджували фактичне отримання ТМЦ. Крім того, до перевірки не надано сертифікатів якості та відповідності які підтверджують, що продукція відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

При перевірці використано акт віл 10.02.2012 року за № 314/231-37156789 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Поляріс лайт» і питань з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період 01.12.2010 року по 30.09.2011 року», надісланий Алчевською ОДПІ листом від 03.05.2012 року за № 4649\231-02, в якому зазначено, що у ПП «ІІоляріс лайт» відсутні достатні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності, для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Для перевірки повноти оприбуткування та використання запасів, придбаних від ПП «Поляріс лайт» по підрозділах чи місцях складування (зберігання) посадовими особами позивача не проводилися інвентаризації товарно - матеріальних цінностей.

Відтак, перевіркою встановлено завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках із ПП «Поляріс лайт» на загальну суму 12076456,97 грн., валових витрат чи витрат операційної діяльності в період дії податкового кодексу на загальну 60382 282,54 грн. (в тому числі в першому кварталі 2011 року - 51405306,64 грн., в другому кварталі 2011 року - 8976975,90 грн.).

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем не надано підтверджуючих документів на поставку ТМЦ на суму без ПДВ 71064517,54 грн. та на суму ПДВ - 15962008,43 грн., а саме: товарно-транспортних накладних, в яких було б вказано, яке саме підприємство здійснювало перевезення, місце відправлення вантаж та місце доставки вантажу; копії дорожніх листів, чи будь-які інші документи, які б підтверджували фактичне транспортування ТМЦ отриманих позивачем від вищевказаних контрагентів; сертифікатів відповідності, які підтверджують, що продукція відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством; журналу реєстрації виданих доручень, податкового обліку податку на прибуток.

Позивач до перевірки не надано належним чином оформлених первинних документів, які б підтвердили фактичне здійснення фінансово-господарської операції (отримання товарів, робіт, послуг) та, відповідно, реальність використання в господарській діяльності таких товарів, які повинні були поставлятись контрагентам, а саме: відсутні документи що підтверджують факт перевезення, відсутні сертифікати якості та відповідності, відсутній технічний паспорт, відсутність укладеної угоди поставки на отримання товару, що зазначений у видаткових та податкових накладних, наведених вище. Встановлено, що зазначені накладні на отримання ТМЦ підписані невідомою особою, оскільки відсутнє прізвище особи, яка здала ТМЦ та уповноважує невідому особу отримати ТМЦ.

Крім цього, під час перевірки встановлено, що позивачем віднесено до складу податковою кредиту ПДВ суму ПДВ в розмірі 497758,33 грн. по отриманню товару від ТОВ «Львівцентробуд» на суму 1306560,00 гри., в тому числі ПДВ - 217760,00 гри., згідно податкової накладної № 90901,40 від 01.09.2009 року та на суму 1680000,00 грн., в тому числі ПДВ - 280000грн. згідно податкової накладної № 90901.3 від 01.09.2009 року. Відтак, позивачем в порушення п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України, включено до складу податкового кредиту суми ПДВ у складі витрат придбання товарів, придбаних у ТОВ «Львівцентробуд» на загальну суму 4977580,33 грн. по податкових накладних по яких минуло 365 днів з дати їх виписки, в результаті чого вказану на суму завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2010 року на суму 497758,33 грн.

14.12.2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові МГУ Міндоходів прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001110804, яким згідно п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 1070/33-00/33133794 від 28.11.2012 року, встановлено порушення п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.1., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2. ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств, усього 17372946,00 грн., в тому числі за основним платежем - 17372945,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

14.12.2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові МГУ Міндоходів прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001120804, яким згідно п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 1070/33-00/33133794 від 28.11.2012 року, встановлено порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 188.1. ст.. 188 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 06.08.2011 року), п. 44.1., п. 44.6. ст. 44, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 17503141,50 грн., в тому числі за основним платежем - 16459766,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1043375,50 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї ж статті.

Згідно п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення

до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.6. ст. 44 цього ж Кодексу, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно п. 138.2. ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 цього є Кодексу (в редакції, яка діяла до 06.08.2011 року), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 198.1. ст. 198 цього є Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього є Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надано суду копії:

- договору № 10/12/01-3к від 01.12.2010 року укладеного між ПП «Поляріс Лайт» (як продавцем) та позивачем (як покупцем), згідно якого продавець зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною, що вказується в рахунках, накладних або прас-листах, а покупець зобов'язується його прийняти і в повному розмірі оплатити, відповідно до умов даного договору;

- договору № 000005 від 04.01.2011 року укладеного між ПП «Егеста» (як продавцем) та позивачем (як покупцем), згідно якого продавець зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною, що вказується в рахунках, накладних або прас-листах, а покупець зобов'язується його прийняти і в повному розмірі оплатити, відповідно до умов даного договору;

- реєстру отриманих накладних ПП «Егеста» за період з січня по квітень 2011 року;

- видаткових накладних за січень - квітень 2011 року виданих позивачу ПП «Егеста» із зазначенням найменування товару продавця, його кількості, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ;

- реєстру отриманих податкових накладних ПП «Егаста» за період з січня по квітень 2011 року;

- податкових накладних за січень - квітень 2011 року, виданих позивачу його контрагентом ПП «Егеста» із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару;

- реєстру отриманих накладних ПП «Поляріс Лайт» за період з грудня 2010 року по квітень 2011 року;

- видаткових накладних за грудня 2010 року по квітень 2011 року виданих позивачу ПП «Поляріс Лайт» із зазначенням найменування товару продавця, його кількості, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ;

- реєстру отриманих податкових накладних від ПП «Поляріс Лайт» за період з грудня 2010 року по квітень 2011 року;

- податкових накладних за грудень 2010 року - квітень 2011 року, виданих позивачу його контрагентом ПП «Поляріс Лайт» із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару;

- Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року;

Актів звіряння взаємних розрахунків станом на 31.10.2011 року та 28.11.2011 року між позивачем та ПП «Егеста» і ПП «Поляріс Лайт».

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Підставою для включення витрат підприємства до валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат за правилами ведення податкового обліку, що відображають реальність господарської операції, їх зв'язок з господарською діяльністю товариства, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача встановлений з врахуванням характеристик придбаних товарів та наданих послуг, які свідчать про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідають змісту цієї діяльності.

З метою встановлення факту здійснення платником податку господарської діяльності, формування витрат для визначення цілей оподаткування податком на прибуток, а також встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та понесення витрат і господарською діяльністю платника податку, обов'язковому дослідженню підлягає наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій такого платника, тобто наявність мети використання придбаних послуг у такій діяльності.

Мета позивача полягала у використанні придбаних товарів у власній господарській діяльності товариства, зокрема, у придбанні в ПП «Егеста» товарів - анкерної відливки, поліаміду термопластичного (для виготовлення вкладишів ВІП - 65.1 та ВІП 65.1С, втулки КБ та В-50, прокладок ПРП-2.1), поліуретан термопластичного для виготовлення прокладок ПРП-3.2, гумової суміш р..1, крихти гумової, гуми протекторної, поліамід ПА-6, полоси 45х5 ст3, а також у придбанні в ПП «Поляріс Лайт» товарів - поліаміду термопластичного (для виготовлення вкладишів ВІП - 65.1 та ВІП 65.1С, втулки КБ та В-50, прокладок ПРП-2.1) поліуретан термопластичного для виготовлення прокладок ПРП-3.2, композиції на основі поліпропілену марки ПП-СВ30-1, заготовки клеми КП-5.2 та КП-5.4, гумову суміш р..1, сірки меленої, димацит для виготовлення виробів з гуми, які спричинить реальні зміни майнового стану позивача як платника податку. Придбані товари позивачем використані для виробництва продукції, яка згодом була реалізована ДП «Укрзалізничпостач».

Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій з придбання вищевказаних товарів, а також факту використання позивачем вищевказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення № 0001110804 від 14.12.2012 року підлягають задоволенню.

Судом також не враховуються висновки акту перевірки щодо заниження за серпень 2010 року, лютий - липень 2011 року та безпідставність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями, що проведені з контрагентами позивача без фактичного здійснення господарської діяльності, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з ПДВ подано суду копії: податкових, видаткових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, актами звіряння взаємних розрахунків.

Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум ПДВ у ціні придбаних товарів у контрагентів, які мали статус платників податку на додану вартість.

Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентами позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту відповідачем беззаперечними доказами також спростовані не були.

Судом також не враховуються висновки акту перевірки позивача щодо порушення ним вимог податкового законодавства з посиланням на акти Алчевської ОДПІ № 1815/26-37156841 від 14.11.2011 року та № 314/231-37156789 від 10.02.2012 року про результати перевірки контрагентів позивача - ПП «Егеста» та ПП «Поляріс Лайт», оскільки згідно з пунктом 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби».

Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Вказані акти перевірок контрагентів позивача не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача, оскільки обставини зазначені у вказаних актах перевірок контрагентів позивача мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, а в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Крім цього, представником позивача надано суду копії постанов Луганського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 року, якими визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо проведення перевірки контрагентів позивача, що спростовує висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували обставини встановлені у вищевказаних актах перевірок контрагентів позивача.

Інших належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо предмету спору суд не надано.

Судом також не враховуються висновки податкового органу про те, що позивачем в порушення вимог п. 198.6. ст. 198 ПК України безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ у складі витрат на придбання товарів, придбаних у ТОВ «Львівцентробуд» на загальну суму 497758,33 грн. по податковій накладні по якій минуло 365 днів з дати її виписки, в результаті чого завищено податковий кредит за серпень 2010 року в сумі 497758,33 грн., оскільки право на включення до податкового кредиту суми ПДВ у відповідному звітному періоді на підставі отриманих податкових накладних за платником податку (позивачем) зберігається протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Так, наданою представником позивача Розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту позивачу в розрізі контрагентів (Д5) за серпень 2010 року (Додаток 5 до декларації з ПДВ) спростовуються вищевказані висновки податкового органу, оскільки позивач включив виписану у вересні 2009 року ТОВ «Львівцентробуд» податкову накладну із індивідуальним податковим номером продавця - контрагента позивача 322010113251 до складу податкового кредиту у серпні 2010 року, тобто до спливу 365 днів. Відповідач, представник відповідача належних та допустимих доказів на заперечення позовних вимог в цій частині суду не надали.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення № 0000381540 від 18.04.2013 року підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в постанові від 30.01.2013 року у справі № К-32084/10 та в ухвалі від 11.06.2013 року № К/800/10501/13.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні колійні системи» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові МГУ Міндоходів про визнання протиправними і скасувати податкових повідомлень - рішень № 0001120804 та № 0001110804 від 14.12.2012 року, підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові МГУ Міндоходів № 0001110804 від 14.12.2012 року.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові МГУ Міндоходів № 0001120804 від 14.12.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні колійні системи» (ЄДРПОУ 33133794, пр. Тракторобудівників, буд. 140-Б, кв. 75, Московський район, м. Харків) 2294,00 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 07.10.2013 року.

Суддя Гавдик З.В.